Court ruling № 95971007, 01.04.2021, Zviahel City and District Court of Zhytomyr Oblast (until 25.04.2025 - Novohrad-Volynskyi City and District Court of Zhytomyr Oblast)

Справа № 285/6016/13-ц

провадження № 4-с/0285/7/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в особі: головуючого – судді Мозгового В.Б.

за участю секретаря судових засідань Горбатюк І.О.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шупікової Н. П.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати бездіяльність державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шупікової Н. П., що полягає у не винесені постанови про закінчення виконавчого провадження №49061300, - неправомірною та зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення зазначеного виконавчого провадження на підставі п. 9 с. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03.03.2014 р. №285/6016/13-ц про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК» «Вектор плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 351 474,67 грн. На підставі цього виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №49061300. Заборгованість, яка з нього стягується по вказаному виконавчому провадженні, виникла на підставі кредитного договору, на забезпечення якого було укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому 09.12.2015 року ТОВ «ФК» «Вектор плюс» набуло право власності на вказану іпотечну квартиру позасудовим шляхом в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», та на сьогоднішній день є власниками іпотечного майна, а також стягувачем по даному виконавчому провадженні.

Згідно висновку експерта вартість квартири, яка перейшла у власність стягувача/кредитора становила 368 900 грн, а заборгованість за рішенням суду складає 351 474, 67 грн, що свідчить про фактичне виконання рішення суду.

Заявник посилаючись на те, що оскільки стягувач задовольнив свої права кредитора в повному обсязі, а саме коли до нього перейшло право власності на іпотечне майно, що свідчить про фактичне виконання рішення суду, а державний виконавець відмовляється закрити виконавче провадження з цих підстав, просить суд скаргу задовольнити

Представник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Від представника ТОВ “ФК “Вектор Плюс” надійшло клопотання про слухання справи у його відсутності.

Державний виконавець в судове засідання не з`явився, правом на відзив не скористався.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Корольовському відділі державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03.03.2014 р. №285/6016/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» «Вектор плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 351 474,67 грн. (а.с.41)

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону, державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з відповіді начальника Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його заяви про закриття виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону, оскільки викладені в заяві обставини не є підставами для закриття виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст.39 Закону.

На обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 посилається на висновок експерта від 02.12.2020 року №1060/12-2020, згідно якого вартість переданої квартири кредитору на виконання кредитного договору станом на 09 грудня 2015 року (набуття права власності кредитором) складала 368 900 грн., що є більше ніж сама заборгованість за рішенням суду (а.с.11-36)

Разом з тим, згідно п.п.12.3.1 Іпотечного договору, на який посилається в своїй скарзі ОСОБА_1 , предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателем за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом Договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.

Таким чином, суд вважає, що належним доказом на підтвердження вартості переданого у власність кредитору майна на виконання кредитного договору, має бути висновок суб`єкта оціночної діяльності, якій було зроблено на замовлення стягувача/кредитора.

Отже, з врахуванням наведеного, суд не бере до уваги наданий ОСОБА_1 висновок експерта.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з пунктом 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Отже, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця були правомірними, здійсненими відповідно до законодавства України, не порушували прав боржника, а тому вимоги скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

у х в а л и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Шупікової Н. П. - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Головуючий