Decision № 95937421, 29.03.2021, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 953/18195/20

н/п 2/953/933/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого - судді Садовського К.С.

за участі секретаря - Пастушенко К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова 09.11.2020 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій (враховуючи подані уточнення) позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток в сумі 55962,12 грн. за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку з 05.05.2020 р., виходячи з розміру середньоденного заробітку - 247, 62 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що з 08.08.1980 року вона працювала у ДП «Проектування будівництва Підприємство вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на посаді інженера, а з 18.07.2018 р. головним спеціалістом. Наказом № 05/04-2 від 04.05.2020 року вона була звільнена з займаної посади на підставі ч.1 п.4 ст. 40 КЗпП. При звільненні їй не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7677,48 грн., яка була присуджена їй до стягнення рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2020 р., але стягнення за виконавчим листом так і не було проведено. Вказала, що її середньоденний заробіток складає 247,62 грн. Також зазначила, що кількість робочих днів за час затримки складає з 04.05.2020 року по 29.03.2021 року - 226 днів, а отже до виплати підлягає сума 55962,12 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.11.2020 р. відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом ОСОБА_1 із її розглядом в порядку спрощеного провадження з викликом осіб.

Позивач в судове засідання не з`явився, але через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі на підставі наявних у справі доказів, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повідомлявся у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з`явився, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, відзиву проти позову не надав. Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права та взаємовідносини між сторонами, відповідачі належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового розгляду справи, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності сторін, ухваливши заочне рішення у справі на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, з дотриманням порядку, встановленому главою 11 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши доводи, викладені позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Судом встановлено та як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 20.07.2016 по 04.05.2020 р. працювала в ДП «Проектування будівництва Підприємство вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на посаді головного спеціаліста. Наказом № 05/04-2 від 04.05.2020 р. ОСОБА_1 звільнена з займаної посади на підставі п.1 ч.4 ст. 40 КЗпП України. Під час звільнення з позивачем не був проведений остаточний розрахунок при звільнення, зокрема не була виплачена компенсація за невикористану відпустку в сумі 7677,48 грн., яка вподальшому була стягнута на користь ОСОБА_1 рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.09.2020 р.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 2ст. 233 КЗпП в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини 2статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Згідно з ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні також встановлено, що на час розгляду даної цивільної справи вказана заборгованість за невикористану відпустку в сумі 7677,48 грн. відповідачем виплачена так і не була, тобто остаточний розрахунок при звільнення з позивачем не проведений. Доказів зворотнього відповідачем суду надано не було, тобто доказів виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту першого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Посадовий оклад позивача дорівнював 5200 грн. В березні та квітні 2020 позивач пропрацювала 42 робочі дні, а тому її середньоденна заробітна плата становить 247,62 грн. (5200,00 грн. х 2 міс/42 роб. дні = 247,62 грн.). Отже розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 дорівнює 55962,12 грн. (226 дн. х 247,62 грн. = 55962,12 грн.).

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама пособі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому суд наголошує, що тяжке фінансове положення підприємства не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти позивачу.

Також суд враховує вимоги п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України та п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» пропорційно до суми задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, ст. 115-117, 233 КЗпП, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (місце знаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 5) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 55962 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн. 12 коп., з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606) на користь Держави суму судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 5.

СУДДЯ