Decision № 9577863, 18.05.2010, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р. Справа № 2/52/10

Суд в складі:

Судді Моргуленко Т.Є., при секретарі судового засідання Ковиньовій О.Ю., розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

до відповідача: Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара», 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38

про: стягненя заборгованості у сумі 21802,79 грн.,-

за участю представників:

від позивача: Кузьміна Б.М., дов. від 03.11.09р. №34,

від відповідача: Гусєва М.М., дов. від 20.05.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль»(далі - позивач) звернулося у господарський суд з позовною заявою про стягнення з державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (далі - відповідач) коштів у сумі 21802 грн. 79 коп., з яких: 10284,28 грн. –основний борг за теплову енергію, спожиту на підставі договору № 2439 від 01.08.2002р.; 970 грн. 08 коп. - інфляційні нарахування; 264 грн. 15 коп. –3% річних; 10284 грн. 28 коп. –пеня, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі.

Відзивом від 13.05.10р. позовні вимоги не визнає, просить відмовити позивачеві в задоволенні позову посилаючись на те, що відповідно до п. 6.1 Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.02р., на який посилається позивач, тарифи встановлені ДП «Миколаївська ТЕЦ»відповідачеві не доводились, розрахунки про кількість визначеної розрахунковим способом теплової енергії (п.54.4 Договору) та рахунки на їх оплату не надавались, а в договорі, згідно п. 6.3 кількість теплової енергії не зазначалась.

Відповідач вважає нарахування позивачем пені в розмірі 1% взагалі безпідставним.

Нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних від суми 9253,15 грн., стягнутої за рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.09.09р. по справі №8/169/09 , посилаючись на те. що в даному випадку це не є порушенням грошового зобов`язання.

В судовому засіданні 18.05.10р. відповідачем подано письмове клопотання про зменшення розміру пені до 500 грн. та відстрочення виконання рішення на один рік. Клопотання мотивовано тим, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі, в зв`язку з недостатньою державною підтримкою суднобудування, а також відсутністю банківського кредитування.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, суд –

встановив:

01.08.2002р. між державним підприємством “Миколаївська теплоелектроцентраль”, правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль”, та Державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара»було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2439 (далі - Договір).

Пунктом 9.1 Договору № 2439 від 01.08.02р. встановлено термін його дії до 01.08.03р., а пунктом 9.4 цього договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

За умовами Договору (п.1) позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач –сплачувати одержану теплову енергію в терміни, передбачені Договором.

Оскільки, у відповідача відсутні прилади обліку теплоенергії відповідно до пункту 5.1 договору, пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.07р., розділів 5, 6 та додатку № 1 Тимчасових правил обліку відпуску і споживання теплової енергії, затверджених наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству і Міністерства енергетики та електрифікації України № 57/112 від 01.07.96р. обсяг спожитої відповідачем теплової енергії визначався розрахунковим шляхом, що оформлено додатком №1/1 до договору № 2439 від 01.08.02р.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до змісту п. 6.3 Договору споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

          На виконання умов Договору за період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року позивач поставив відповідачеві теплової енергії в гарячій воді для теплопостачання приміщення за адресою: вул. Чкалова, 108, відповідно до умов Додатку 1/1 до Договору на загальну суму 10284,28 коп., що підтверджується нарядом від 31.10.09р. на підключення опалення за адресою: вул.Чкалова,108 в м. Миколаєві, рахунками на оплату теплової енергії за жовтень 2009р. - лютий 2010 р., реєстрами вручення рахунків (а.с. 18-26).

          Відповідач свого зобов`язання за Договором не виконав, вартість спожитої теплової енергії не сплатив.

Згідно зі ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією; у разі порушення зобов’язання – сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Пунктом 7.4.2 Договору встановлено, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію тягне за собою нарахування пені в розмірі 1,0% належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі Закону України від 20.05.1999р. № 686 «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», згідно зі ст. 1 якого розмір пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.

На підставі наведених норм позивачем нараховано пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, що становить 13393,77 грн. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України від 20.05.1999р. № 686 «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» позивачем зменшено розмір пені до суми основного боргу. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10284,28 грн.

Однак враховуючи те, що відповідач як державне підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.03.09р. у справі 2/178/09 відносно нього порушено справу про банкрутство, належна до сплати пеня надмірно велика порівняно із збитками кредитора, в силу статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне зменшити пеню, що підлягає стягненню з відповідача до 1 000 грн.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 970 грн. 08 коп. та 3% річних в сумі 264 грн. 15 коп., нараховані на суму заборгованості 9253,15 грн., яку стягнуто з відповідачем за рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.09.09р. по справі №8/169/09 та не погашено до теперішнього часу в зв`язку з порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів (розрахунок, а.с. 8-9).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Заперечення відповідача відхиляються судом, оскільки позивачем у судовому засіданні 18.05.10 року надані докази повідомлення відповідача про зміну тарифів, в матеріалах справи також є докази вручення відповідачеві рахунків на оплату спожитої теплової енергії (а. с. 18-26).

Тобто, відповідачеві направлялися рахунки на оплату теплоенергії, доводилися тарифи щодо вартості наданих послуг, пункт 6.1 договору передбачає, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених Миколаївською ТЕЦ.

В задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення на один рік суд вважає необхідним відмовити, беручи до уваги те, що на розгляді у господарському суді Миколаївської області знаходиться справа про банкрутство підприємства-позивача.

          Представник позивача заперечує проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову частково.

Судові витрати слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара»(54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»( 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) 10284 (десять тисяч двісті вісімдесят чотири ) грн. 28 коп. – основного боргу на р/р 26034001411 в МОУ ВАТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 326461.

          3. Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара»(54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»( 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) 970 (дев`ятсот сімдесят ) грн. 08 коп. –збитків від інфляції, 264 (двісті шістдесят чотири) 15 коп. –3% річних, 1000 (одна тисяча) грн. –пені на р/р 260083011411 в МОУ ВАТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 326461.

           3. Відмовити Державному підприємству «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя