Decision № 9577853, 13.05.2010, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2010 р. Справа № 8/41/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представника позивача Гаврилова П.О., дов. № 09 від 31.08.09 р.,

відповідач у судове засідання не зявився,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Мегаполіс” 69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 96,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про: стягнення коштів у сумі 10600 грн. 87 коп.,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “Торгівельний будинок “Мегаполіс” (далі - позивач) звернулося з позовом до ФОП ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 10600 грн. 87 коп., з яких: 7379 грн. 12 коп. основний борг; 880 грн. 89 коп. пеня; 2071 грн. 51 коп. втрати від інфляції; 269 грн. 35 коп. 3% - річних.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином. Проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, позов не заперечив і не спростував, відзив на позовну заяву не надав. При цьому, направлена на юридичну адресу відповідача ухвала суду з повідомленням про день, час і місце розгляду справи повернута органами звязку з позначкою «зі спливом строку зберігання». Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами звязку з позначкою «зі спливом строку зберігання», з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд вважає належними доказами виконання судом обовязку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому визнає можливим розглянути справу за відсутності представника останнього.

За таких обставин, на підставі ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами, вивчивши які, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на такому: 12.11.2008 року між сторонами був укладений договір № 1645 (далі Договір), за умовами якого позивач зобовязався передати у власність відповідачу товар, а відповідач прийняти його та оплатити в строк не пізніше 7 днів з моменту отримання.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 61457 грн. 70 коп., що підтверджено накладними, які містяться у матеріалах справи (а.с. 14 18, 20 22). За накладними №№ KS 0000152 від 17.02.2009 року та KS 0000195 від 18.03.2009 року відповідач повернув позивачеві товар на загальну суму 13856 грн. 95 коп. (а.с. 33 35).

За актом № 1 від 14.11.2008 року відповідач відмовився приймати товар на суму 280 грн. 45 коп. (а.с. 32). Таким чином, у власність відповідачу було фактично передано товару на загальну суму 47320 грн. 30 коп., який він зобовязаний був оплатити протягом 7 днів з дати отримання.

Зобовязання щодо оплати відповідач виконав частково, сплативши з порушенням строку лише 37700 грн. Факт часткової оплати товару позивач підтверджує довідкою банка від 29.04.2010 року, відповідачем це твердження не спростовано.

З наведеного випливає, що борг відповідача складає 9620 грн. 30 коп. (61457, 70 грн. 13856, 95 грн. 280, 45 грн. 37700, 00 грн.), а не 7379 грн. 12 коп., як стверджує позивач у позовній заяві. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги й, зокрема, наявність боргу у сумі 7379 грн. 12 коп., позивач посилається на акт звірки взаєморозрахунків, складений сторонами 22.04.2009 року (а.с. 13). Суд не бере цей акт до уваги, оскільки він не є належним (в розумінні ст. 34 ГПК України) доказом. Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обовязків.

Однак, не зважаючи на те, що матеріали справи підтверджено суму основного боргу відповідача у розмірі 9620 грн. 30 коп., суд не може виходити за межі позовних вимог задовольняючи позов в цій частини, адже заінтересована сторона не подавала такого клопотання (п. 2 ст. 83 ГПК України). Відтак, стягненню з відповідача підлягає 7379 грн. 12 коп. основного боргу.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму

боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно просить стягнути з боржника 3% річних від простроченої суми 269 грн. 35 коп. та втрати від інфляції 2071 грн. 51 коп.

З сумою пені, нарахованої за період з 22.11.2008 року по 24.09.2009 року, суд погодитися не може, виходячи з такого: згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Оскільки позовну заяву позивач подав 17.03.2010 року, то нарахування пені за період з 22.11.2009 року по 16.03.2009 року є неправомірним. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені за вказаний період задоволенню не підлягають, а сума пені за період з 17.03.2009 року по 24.09.2009 року (тобто в межах позовної давності) складає 356 грн. 35 коп.

З огляду на вищенаведене суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. ст. 258, 525, 526, 625, 629 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ТОВ “Торгівельний будинок “Мегаполіс” (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 96; ідентифікаційний код 25484884) грошові кошти у сумі 7379 грн. 12 коп. основний борг; 356 грн. 35 коп. пеня; 2071 грн. 51 коп. втрати від інфляції; 269 грн. 35 коп. 3 % річних; 100 грн. 76 коп. витрати по сплаті державного мита; 224 грн. 31 коп. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 524 грн. 54 коп. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя