Decision № 9571663, 28.04.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/15228.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СОММЕЛЬЄ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Сузір’я»

Простягнення 6783,24 грн.                     Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача :           Федоренко М.С. –дов. № 23/04 від 23.04.10 р.          

Від відповідача :           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір’я»про стягнення 5621,46 грн. основного боргу, 227,32 грн. пені, 562,14 грн. штрафу, 144,09 грн. трьох процентів річних та 228,23 грн. інфляційних нарахувань, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за товар за договором № 85 від 12.03.09 р.

Ухвалою суду від 02.04.2010 р. було порушено провадження у справі № 37/152 та призначено її розгляд на 28.04.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 28.04.10 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 02.04.10 р. надав витребувані документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання 28.04.10 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 0901953, згідно з яким відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у даній справі 20.04.10 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОММЕЛЬЄ»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сузір’я»(покупець) був укладений договір № 85 від 12.03.09 р., відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець приймає та зобов’язується сплатити на умовах, визначених даним договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які свідчать про передачу-прийом товару від постачальника до покупця і є невід’ємною частиною даного договору. Сукупність всіх сум, вказаних в накладних за поставлений товар, є ціною даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору № 85 від 12.03.09 р., право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка встановлює момент передачі товару.

На виконання вищезазначених умов договору ТОВ «СОММЕЛЬЄ»поставило ТОВ «Сузір’я»товар за видатковими накладними № С-11011 від 04.11.09 р. на суму 2023,81 грн. та № С-12142 від 24.12.09 р. на суму 3597,65 грн. (належним чином засвідчені копії яких залучено до матеріалів справи). Загальна сума поставки складала 5621,46 грн.

Відповідачем поставлений товар був прийнятий, про що свідчать підписи його уповноваженої особи, засвідчені штампами ТОВ «Сузір’я».

Згідно з п. 3.3. договору № 85 від 12.03.09 р. постачальник поставляє товар покупцю на умовах відстрочки оплати 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки товару. Покупець здійснює оплату товару в гривнях, переказом суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як ТОВ «Сузір’я»зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконало, у зв’язку з чим у відповідача станом на 09.03.2010 р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5621,46 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 5621,46 грн. основного боргу, 227,32 грн. пені, 562,14 грн. штрафу, 144,09 грн. трьох процентів річних та 228,23 грн. інфляційних нарахувань, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за товар за договором № 85 від 12.03.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «СОММЕЛЬЄ»щодо стягнення з ТОВ «Сузір’я»основного боргу за договором № 85 від 12.03.09 р. у розмірі 5621,46 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «СОММЕЛЬЄ»просить суд також стягнути з відповідача 228,23 грн. інфляційних нарахувань та 144,09 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача інфляційні нарахування у сумі 228,23 грн.

          При дослідженні наданого позивачем розрахунку трьох річних процентів Господарським судом міста Києва було виявлено помилки щодо зазначення періоду заборгованості та арифметичні помилки, у зв’язку з чим судом виконано власні розрахунки цих вимог.

Розрахунок розміру 3 % річних:

Номер видаткової накладноїСума заборгованості, грн. Річні % Період

прострочення Кількість днів

прострочення Сума річних,

грн.

С-11011 від 04.11.09 р.2023,813 %26.11.09 р. –09.03.10 р.10417,30

С-12142 від 24.12.09 р.3597,653 %15.01.10 р. –09.03.10 р.5415,97

ВСЬОГО:33,27 Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання три річних проценти у розмірі 33,27 грн.

Також ТОВ «СОММЕЛЬЄ»просить суд стягнути з відповідача 227,32 грн. пені та 562,14 штрафу за порушення договірного зобов’язання щодо оплати отриманих товарів за договором № 85 від 12.03.09 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.4. договору № 85 від 12.03.09 р., у випадку затримки оплати товару, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, у випадку затримки оплати понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов’язання за договором № 85 від 12.03.09 р. відповідно 227,32 грн. пені та 562,14 грн. штрафу.

Таким чином, позов ТОВ «СОММЕЛЬЄ»до ТОВ «Сузір’я»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 614, 611, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір’я»(01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 2-4, код ЄДРПОУ 19033930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОММЕЛЬЄ»(04071, м. Київ, провулок Електриків, 13, код ЄДРПОУ 35877773) 5 621 (п’ять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 46 коп. основного боргу, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 23 коп. інфляційних нарахувань, 33 (тридцять три) грн. 27 коп. трьох процентів річних, 227 (двісті двадцять сім) грн. 32 коп. пені, 562 (п’ятсот шістдесят дві) грн. 14 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.