Decision № 9570607, 26.04.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/9426.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛАЙФ ЦЕНТР"

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Ера»

Про стягнення 13850,23 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Слободянюк В.В. (довіреність № б/н від 10.03.2010 р.)

Від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЛАЙФ ЦЕНТР" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Ера»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 13850,23 грн. на підставі договору про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу № 1401/08 від 14.01.2008 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 9497,87 грн., суму пені в розмірі 3420,00 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 172,53 грн. та суму індексу інфляції в розмірі 759,83 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги по технічному обслуговуванню та ремонту транспортного засобу, проте, останній зобов‘язання по оплаті наданих послуг не виконав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2010 р. порушено провадження у справі № 39/94 та призначено справу до розгляду на 26.04.2010 р. о 10:20 год.

Представник позивача у судовому засіданні 26.04.2010 р. залучив до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 06.04.2010 р., а саме: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ за № 345088 стосовно відповідача станом на 14.04.2010 р., Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ за № 345091 стосовно позивача станом на 14.04.2010 р., довідку № 75 від 23.04.2010 р. про наявність рахунку в банківській установі, письмове підтвердження № 73 від 23.04.2010 р. про те, що у провадженні господарських судів України або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору, письмове підтвердження № 74 від 23.04.2010 р. про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні та банківську виписку про сплату суми основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні подав уточнення до позовної заяви, якою просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 9497,87 грн., у зв’язку зі сплатою в повному обсязі, а також просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 3420,00 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 172,53 грн. та суму індексу інфляції в розмірі 759,83 грн. та судові витрати пов’язані з розглядом цієї справи.

Оскільки відповідачем був сплачений основний борг вже після порушення провадження по даній справі, позивач вважає розрахунок пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних таким, що зроблений вірно та не таким, що підлягає відповідному коригуванню.

Відповідач у судове засідання, призначене на 26.04.2010 р., не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/94 від 06.04.2010 р. направлені позивачу та відповідачу - за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/94 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 26.04.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні, призначеному на 26.04.2010 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Автолайф центр” (позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Ера» (відповідач) було укладено договір № 1401/08 про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу, відповідно до умов якого позивач зобов’язується відповідно до умов договору проводити послуги з технічного обслуговування та/чи ремонту належних чи орендованих відповідачем ДТЗ згідно додатку № 1 до даного договору, а відповідач зобов’язується приймати роботи чи послуги та оплачувати їх вартість на умовах даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України, що виникли в результаті надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту транспортного засобу і та ґрунтуються на договорі 1401/08 від 14.01.2008 року.

Пунктом 2.2 договору визначено, що узгоджений сторонами перелік послуг зазначається у «наряд-замовлені на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту», який є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.7. договору, оплата наданих позивачем послуг здійснюється відповідачем за рахунком, складеним на підставі узгодженого сторонами наряд-замовленням.

Пунктом 3.8. договору також визначено, що відповідач зобов’язується здійснити остаточну оплату за виконані роботи, встановлені запасні частини і використані витратні матеріали не пізніше 5 (п’яти) календарних днів з моменту підписання сторонами «наряд-замовлення на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту», який є невід’ємною частиною договору.

На виконання зобов’язань за договором № 1401/08 про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу від 14.01.2008 р. позивачем було надано відповідачу послуги, обумовлені вказаним Договором на загальну суму 17177,50 грн., про що сторонами підписано наряд-замовлення, які мають силу актів виконаних робіт (копії останніх долучено до матеріалів справи). Наряд-замовлення відповідачем підписані, що свідчить про те, що у відповідача претензій щодо вартості, якості виконаних робіт, встановлених запчастин та використаних матеріалів не має.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов’язок виконавця надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг відповідачем здійснені частково. Відповідач, порушуючи взяті на себе за договором зобов’язання, перерахував на рахунок позивача лише 7679,63 грн., послуги в повному обсязі не оплатив, чим заборгував перед позивачем суму в розмірі 9497,87 грн.

Отже, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 9497,87 грн.

Зібрані у справі докази, зокрема, банківська виписка (копія банківської виписки в матеріалах справи), подана представником позивача в судовому засіданні 26.04.2010 року, свідчить про те, що відповідач сплатив позивачу заборгованість в розмірі 9497,87 в повному обсязі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що після подання позову до суду відповідач розрахувався з позивачем на суму 9497,87 грн., провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 9497,87 грн. підлягає припиненню.

Разом з тим, оскільки відповідач сплатив суму боргу після звернення позивача до суду, то згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3420,00 грн., суми трьох відсотків річних в розмірі 172,53 грн. та суми індексу інфляції в розмірі 759,83 грн. При цьому позивач зазначив, що пеня, три відсотки річних та інфляційні нарахування нараховувались ним на суми, які не були сплачені відповідачем.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6.2 договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати послуг та запасних частин позивачу, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України). Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ч. ст. 255 ЦК України).

Проте суд враховує також положення ч. 1 ст. 231 ГК України, відповідно до яких законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Зі змісту п 6.2. договору не вбачається, що сторони змінили передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк нарахування пені, вказавши інший, погоджений ними строк.

Як передбачено пунктом 3.8. договору, відповідач зобов’язується здійснити остаточну оплату за виконані роботи, встановлені запасні частини і використані витратні матеріали не пізніше 5 (п’яти) календарних днів з моменту підписання сторонами «наряд-замовлення на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту», а отже, розрахунок сум штрафних санкцій повинен здійснюватись через 5 календарних днів.

Зважаючи на те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд встановив, що прострочення виконання зобов’язання щодо оплати послуг за спірним договором відповідно до наряду-замовлення № Н000009819 від 22.05.2009 р. виникло у позивача з 28.05.2009 року по 26.11.2009 року (183 дні).

Таким чином, з урахуванням наведеного шестимісячного строку нарахування пені відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг, згідно наряду-замовлення № Н000009819 від 22.05.2009 р. за період з 28.05.2009 року по 26.11.2009 року(22.05.2009 р. –дата наряду-замовлення + 5 днів для здійснення оплати = 27.05.2009 р.) у сумі 604,43 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

5654.6428.05.2009 - 14.06.20091812.0000 %66.93

5654.6415.06.2009 - 11.08.20095811.0000 %197.68

5654.6412.08.2009 - 26.11.200910710.2500 %339.82

Всього:183604,43 Із зібраних у справі доказів встановлено, що на підставі нарядів-замовлення № Н000011032 від 31.07.2009 р. та № Н000011033 від 31.07.2009 р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 11522,86 грн. Відповідач, на виконання вимог договору, оплатив наряди-замовлення № Н000011032 від 31.07.2009 р. та № Н000011033 від 31.07.2009 р. в розмірі 7679,63 грн., отже, сума на яку нараховується пеня становить 3843,23 грн.

Зважаючи на те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд встановив, що прострочення виконання зобов’язання щодо оплати послуг за спірним договором відповідно до нарядів-замовлення № Н000011032 від 31.07.2009 р. та № Н000011033 від 31.07.2009 р. виникло у позивача з 06.08.2009 року по 04.02.2010 року (183 дні).

Таким чином, з урахуванням наведеного шестимісячного строку нарахування пені відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг, згідно нарядів-замовлення № Н000011032 від 31.07.2009 р. та № Н000011033 від 31.07.2009 р. за період з 06.08.2009 року по 04.02.2010 року (31.07.2009 р. –дата наряду-замовлення + 5 днів для здійснення оплати = 06.08.2009 р.) у сумі 395,96 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

3843.2306.08.2009 - 11.08.2009611.0000 %13.90

3843.2312.08.2009 - 04.02.201017710.2500 %382.06

Всього:183395,96 В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені в сумі 2419,61 грн. (3420,00 грн. –1000,39 грн. = 2419,61 грн.) позивачу належить відмовити на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 759,83 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 172,53 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПУ України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 115,54 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194,77 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9497,87 грн., в зв‘язку з відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-монтажна компанія «Ера” (03069, м. Київ, вул. Заломова, 1-82; ЄДРПОУ 34540270; р/р 260092109 в Філії АБ «Полтава Банк» у м. Києві, МФО 322562), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОЛАЙФ ЦЕНТР” (02217, м. Київ, вул. Крайня, 1; ЄДРПОУ 35222000; р/р 2600604331 Банк АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647) 1000,39 грн. (одна тисяча гривень 39 коп.) пені, 759,83 грн. (сімсот п’ятдесят дев’ять гривень 83 коп.) індексу інфляції, 172,53 грн. (сто сімдесят дві гривні 53 коп.) трьох відсотків річних, 115,54 грн. (сто п'ятнадцять гривень 54 коп.) державного мита та 194,77 грн. (сто дев’яносто чотири гривні 77 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 29.04.2010 р.