Decision № 9567521, 12.05.2010, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.05.10 р.                     Справа № 15/45                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Феникс” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 31128934)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32516492)

про стягнення заборгованості в сумі 216231,69 грн., пені в розмірі 7237,73 грн., 3% річних у розмірі 1056,18 грн., інфляції в сумі 6307,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Савченко Е.О. за довіреністю б/н від 04.03.2010 р.

від відповідача: Дорошенко О.М. за довіреністю № 7171 від 02.11.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Феникс” м. Макіївка до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 216231,69 грн., пені в розмірі 7237,73 грн., 3% річних у розмірі 1056,18 грн., інфляції в сумі 6307,86 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/45, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 19.04.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 19.05.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2008 р. сторони уклали договір постачання № 2778, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити вказаний товар.

Відповідно до п. 5.5 договору (в редакції постачальника з урахуванням протоколу розбіжностей до спірного договору) покупець перераховує кожні 5 банківських днів на рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар.

Пунктами 7.1, 7.3 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р. Дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом одного місяця до закінчення строку його дії. Спірний договір та протокол розбіжностей в погодженій редакції постачальника підписані представниками сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

До спірного договору сторони підписали специфікації від 03.11.2009 р., від 09.11.2009 р., від 16.11.2009 р., від 26.11.2009 р., від 15.12.2009 р., якими передбачили найменування, одиницю виміру та ціну за одиницю товару. Специфікації підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, є невід’ємною частиною договору, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору постачання № 2778 від 05.06.2008 р. ним в період з листопада по грудень 2009 р. було поставлено відповідачу свинину обрізну 2 категорії, напівтущі охолоджені з вирізкою за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписами представників позивача та відповідача на видаткових накладних в графах „Відвантажив” та „Одержав” та відбитками печаток, а також податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору постачання № 2778 від 05.06.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях до договору. Крім того, підставою поставки у спірних видаткових накладних вказаний саме договір № 2778 від 05.06.2008 р. Відповідач факт здійснення поставок згідно договору № 2778 від 05.06.2008 р. підтвердив у відзиві на позовну заяву, в платіжних дорученнях, за якими були здійснені часткові оплати вартості отриманого товару, в призначенні платежу вказав оплату м’яса згідно договору № 2778 від 05.06.2008 р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

В позовній заяві позивач стверджував, що відповідач товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, оплатив частково, що підтверджується платіжними дорученнями, платіжними вимогами–дорученнями, банківською довідкою № 20–2/1–12–155 від 01.04.2010 р., бухгалтерською довідкою за період з 01.12.2009 р. по 04.05.2010 р. за підписом директора та головного бухгалтера підприємства, оригінали яких містяться в матеріалах справи. В результаті здійснення часткових оплат станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 216231,69 грн.

Позивач направив відповідачу претензію без номеру та без дати з вимогою оплатити заборгованість за отриманий товар. Факт направлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується поміткою про її отримання 21.01.2010 р. представником відповідача, зробленою під текстом претензії. Завірена копія претензії міститься в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 1712 від 05.03.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечував тим, що позивач в позовній заяві не вказав конкретні накладні, за якими залишився неоплаченим товар, тому відповідач вважає недоведеним факт наявності заборгованості саме в сумі 216231,69 грн. Також відповідач вказує на відсутність довіреностей на отримання товарно–матеріальних цінностей, у зв’язку з чим він посилається на те, що позивачем недоведений належним чином факт отримання ним товару. Крім того, відповідач посилається на неврахування позивачем під час підготовки позовної заяви часткового погашення суми боргу у розмірі 175000,00 грн., а також не було зазначено по яким саме накладним був частково оплачений борг, на підставі чого відповідач не погоджується з сумою штрафних санкцій, нарахованих позивачем.

В якості детального та розширеного розрахунку суми основного боргу позивач надав до суду завірені копії актів звірки взаєморозрахунків між сторонами № АМ–5857 станом на 01.01.2010 р., № АМ–0001080 станом на 03.03.2010 р., згідно яких за розрахунком відповідача його заборгованість перед позивачем складає 216231,69 грн. Акти звірок підписані сторонами та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Крім того, факт підписання відповідачем даних актів звірок свідчить про визнання останнім наявності заборгованості за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, на суму 216231,69 грн. За вказаних обставин заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Відповідач надав до суду клопотання № 2402 від 02.04.2010 р., в якому просить суд призначити судово–бухгалтерську експертизу та експертним шляхом надати відповідь на такі запитання: чи підтверджується заявлена позивачем сума позовних вимог первинними господарськими та бухгалтерськими документами?; чи обґрунтована позивачем визначена сума позовних вимог?; чи відображена сума позовних вимог у документах бухгалтерського обліку позивача?; чи виникло у позивача право вимоги щодо сплати суми позовних вимог?; коли у позивача виникло право вимоги по сплаті суми, зазначеної в позовних вимогах?; чи обґрунтована зазначена позивачем сума позовних вимог?; який товар та за якими накладними був оплачений відповідачем згідно платіжних документів?

Клопотання відповідача про призначення судово–бухгалтерської експертизи суд відхиляє у зв’язку з тим, що вважає наявні в матеріалах справи докази достатніми для вирішення даного спору по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 2778 від 05.06.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі постачання № 2778 від 05.06.2008 р. передбачили відстрочення оплати вартості товару на 5 банківських днів з дня його отримання, тобто від дати підписання накладної. Виходячи з того, що товар за останньою спірною видатковою накладною № Ф–00000830 був отриманий 10.12.2009 р., строк оплати для відповідача наступив у період з 11.12.2009 р. по 17.12.2009 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 18.12.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. По іншим спірним видатковим накладним строк оплати товару наступив раніше. Таким чином строк оплати отриманого товару по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором постачання № 2778 від 05.06.2008 р. строк в сумі 216231,69 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач надав до суду заяву № 205 від 15.04.2010 р. про уточнення розрахунку пені, 3% річних та інфляції з доказами отримання її 19.04.2010 р. представником відповідача. В даній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 216231,69 грн. (сума не змінилася), пеню в розмірі 7241,38 грн. (сума збільшилася), 3% річні в розмірі 1056,71 грн. (сума збільшилася), інфляцію в сумі 6311,66 грн. (сума збільшилася). Загальна сума позову збільшилася та склала 230841,44 грн. (первісно заявлена сума позову складала 230833,46 грн.). Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

На підставі п. 6.2 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов’язання нарахував відповідачу пеню в сумі 7241,38 грн. (розрахунки додані до позову).

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію в розмірі 6311,66 грн. та 3% річні в сумі 1056,71 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7241,38 грн., 3% річних в розмірі 1056,71 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що позивач нараховує інфляцію окремо по кожній спірній видатковій накладній. При цьому інфляцію за листопад 2009 р. на заборгованість за товар, отриманий за видатковими накладними № Ф–00000778, № Ф–00000779, № Ф–00000780 від 30.11.2009 р.; та за грудень 2009 р. на заборгованість за товар, отриманий за видатковими накладними № Ф–00000817, № Ф–00000818, № Ф–00000819, № Ф–00000820, № Ф–00000821, № Ф–00000822, № Ф–00000823, № Ф–00000825 від 08.12.2009 р.; № Ф–00000830 від 10.12.2009 р., позивач нараховує вже після того, як сплив граничний строк можливості такого нарахування (15 число місяця), що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. Таким чином розрахунок позивача в цій частині нарахування інфляції за вказаними видатковими накладними є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції за цими накладними складає: (43036,69 грн. х 102,72% – 43036,69 грн.) + (89045,00 грн. х 101,8% – 89045,00 грн.) + (28160,00 грн. х 101,8% – 28160,00 грн.) = 1170,60 грн. + 1602,81 грн. + 506,88 грн. = 3280,29 грн. Розрахунок позивача інфляції по іншим спірним видатковим накладним відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Загальна сума інфляції складає: 3280,29 грн. + 756,61 грн. + 755,12 грн. = 4792,02 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 6311,66 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 4792,02 грн. В частині стягнення інфляції на суму 6311,66 грн. – 4792,02 грн. = 1519,64 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач надав до суду заяву № 2402 від 02.04.2010 р., в якій просить суд розстрочити виконання рішення суду на 3 місяця. В обґрунтування заяви відповідач надав до суду завірені копії балансу станом на 31.12.2009 р., звіту про фінансові результати за 2009 р.

В балансі станом на 31 грудня 2009 р. зазначено, що на кінець звітного періоду непокритий збиток склав 89694,00 тис. грн. Із звіту про фінансові результати за 2009 рік вбачається, що за звітний період чистий збиток склав 43191,00 тис. грн.

Позивач надав до суду письмові заперечення № 207 від 15.04.2010 р., в яких проти розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці заперечує ступенем вини відповідача у виникненні спору, наявністю інфляційних процесів в економіці держави та погіршенням власного фінансового стану. Жодних доказів в підтвердження погіршення власного фінансового стану позивач до суду не надав, у зв’язку з чим такі заперечення суд не приймає до уваги.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що розстрочку виконання свого рішення суд повинен надавати лише у тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку предметом доказування є неможливість виконання рішення суду саме про стягнення грошових коштів.

Надані відповідачем документи на думку суду в повній мірі свідчать про неможливість відповідача одночасно виконати судове рішення про стягнення боргу у сумі 216231,69 грн., пені в розмірі 7241,38 грн., 3% річні в розмірі 1056,71 грн., інфляцію в сумі 4792,02 грн. Вказані обставини суд вважає винятковими та достатніми для розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці. Тому заяву про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці суд задовольняє.

Згідно ст. 46 ч. 2 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача. Первісна ціна позову складала 230833,46 грн., нова ціна позову – 230841,44 грн. (1% від нової ціни позову складає 2308,41 грн.) Фактично оплачено держмита при подачі позову до суду на суму 2308,33 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення банку. Недоплата, яка підлягає стягненню з відповідача у доход державного бюджету згідно ст. 49 ГПК України у судовому порядку складає 0,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 46; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” (юридична адреса: 83012, м. Донецьк, вул. Соколина, буд. 38; код ЄДРПОУ 32516492; рахунок 26002301777062 у філії „ГУ Промінвестбанку” в Донецькій області, МФО 334635; рахунок 26003959968354 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Феникс” (юридична адреса: 86141, Донецька область, м. Макіївка, вул. Скнарьова, буд. 50; код ЄДРПОУ 31128934; рахунок 26006301753491 у філії „ГУ Промінвестбанку в Донецькій області”, МФО 334635) суму 229321,80 грн. (а саме основний борг на суму 216231,69 грн., пеню в розмірі 7241,38 грн., інфляцію в сумі 4792,02 грн., 3% річні в розмірі 1056,71 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 2293,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,45 грн.

Розстрочити виконання рішення суду на 3 місяці. Стягнення проводити рівними частинами щомісячно по 77283,13 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 1519,64 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Амстор” (юридична адреса: 83012, м. Донецьк, вул. Соколина, буд. 38; код ЄДРПОУ 32516492; рахунок 26002301777062 у філії „ГУ Промінвестбанку” в Донецькій області, МФО 334635; рахунок 26003959968354 у філії ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537) в доход державного бюджету України (рахунок 31111095700006 банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34687001, одержувач – УДК у Київському районі м. Донецька) державне мито на суму 0,08 грн.

У судовому засіданні 12.05.2010 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 13.05.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя