Decision № 95674648, 10.03.2021, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3084/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів" (с.Нестоїта, Подільський район, Одеська область, 66332) до відповідача: Одеська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України (вул. Маяцька дорога, 24, Хлібодарське, Біляївський район, Одеська область, 67667) про стягнення 249939,48 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Корнішина Н.Л.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Дружба народів" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, в якому просить господарський суд: про стягнення 249939,48 грн з яких 184826,52грн. - основна заборгованість, 51373,17грн. - пеня, 7005,85грн.- 3 % річних та 6733,95грн.- інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору підряду №07/П на виконання допоміжних робіт щодо вирощування сільськогосподарських культур від 24.07.2019р..

Ухвалою суду від 09.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

10.12.2020р. відповідач надав відзив на позов в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач в частині стягнення пені відповідач посилається на п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року закрито підготовче провадження у справі № 916/3084/20 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "10" лютого 2021 р.

Представник позивача в судове засідання 10.03.2021р. не з`явився, про причини свого нез`явлення суду не повідомив.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

У судовому засіданні 10.03.2021р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між «Одеською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академій аграрних наук України» та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Дружба народів» було укладено договір підряду №07/11 - від 24 липня 2019 року.

Згідно п.1.1 даного договору Підрядник зобов`язується за завданням Замовника надати за плату послуги обприскування на загальній площі 100 га (інсектицидна обробка), обприскування на загальній площі 100 га (фунгіцідна обробка).послуги зі збирання врожаю на площі 80 га та дискуванню на площі 27.3 га. технікою підрядника. а замовник зобов`язуються оплатити надані послуги, згідно ДК 021-2015 код 77110000-4.

Згідно пункту 3.1 договору Роботи - комплекс дій. передбачених технологією вирощування Продукції, які полягають у передпосівній обробці та підготовці грунту (з урахуванням типу грунту, рельєфу, ступеня і особливості зволоження та забур`янення площі (поля), удобрені, (розрахованому на запланований вражай), застосуванні регуляторів росту, сівбі, догляді за посівами ( в тому числі обробці посівів від хвороб та шкідників), збиранні вражаю (в тому числі обмолочування, навантажуванні і транспортуванні).

ГІ. 4.1. зазначає, що ціна послуг за цим договором становить: обприскування 290,8.3 гри за 1 га.. збір врожаю 916.67 грн за 1 га дискування 825.00 гри. за 1 га. крім гою ГІДВ. Загальна вартість послуг за цим договором становить 184826.52 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять шість гривень п`ятдесят дві копійки) в т.ч. ПДВ.

Згідно пункту. 4.4 договору підряду «Замовник» зобов`язується сплатити «Підряднику» плату за виконані роботи протягом десяти банківських днів з моменту підписання Акту здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок «Підрядника», вказаний в реквізитах договору.

Згідно актів виконаних робіт від 24.07.2019р. Підрядник надав послуг Замовнику на загальну суму. 184826.52 грн. в т.ч. ПДВ.

Проте відповідач свої грошові зобов`язання щодо оплати за договором підряду не виконав тому у відповідача виникла заборгованість у розмірі 184 826,52грн.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів", позивач звернувся до суду з позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів про стягнення 184826,52грн. - основна заборгованість, 51373,17грн. - пеня, 7005,85грн.- 3 % річних та 6733,95грн.- інфляційні витрати та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду є оплатним, а тому обов`язок підрядника виконати певну роботу обумовлює обов`язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача за договором підряду у розмірі 184826,52грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 24.07.2019р. які підписані обома сторонами договору без жодних претензій по якості та обсягу робіт зі сторони Замовника тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за Договором 7005,85грн.- 3 % річних та 6733,95грн.- інфляційні витрати та судові витрати.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту. 4.4 договору підряду «Замовник» зобов`язується сплатити «Підряднику» плату за виконані роботи протягом десяти банківських днів з моменту підписання Акту здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок «Підрядника», вказаний в реквізитах договору.

Акти виконаних робіт підписані 24.07.2019р., отже, строк на оплату 10 банківських днів з моменту підписання Акту здачі - прийняття виконаних робіт сплив 07.08.19р..

Таким чином, початок прострочки виконання зобов`язання з оплати Відповідачем є 08.08.2019р., а не з 07.08.19, як вказує Позивач.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат на думку суду, здійснений не належним чином, тому суд, перевіривши розрахунки, що додані до позовної заяви, враховуючи приписи законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон", зроблено власний 3% річних та інфляційних витрат, згідно з яким загальна сума яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає: 3% річних - 6777,98грн., інфляційні витрати - 4082,43грн.

Щодо заявленої позовної вимоги позивачем в частині стягнення з відповідача за Договором пені в розмірі 51373,17грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно пункту 5.3 у разі прострочення оплати послуг, наданих Виконавцем, замовник сплачує пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, на думку суду наданий позивачем розрахунок пені, здійснений неналежним чином.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Господарський суд зазначає, що вказані приписи ст. 267 ЦК України знайшли своє відображення у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.11.2012р. у справі № 6-101 цс 12.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню починаючи з 07.08.2019р. року, з відповідною позовною заявою позивач звернувся до суду 28.10.2020.

Відповідно строк позовної давності на звернення до суду про стягнення пені спливає 07.08.2020р., тобто на момент подачі позову (28.10.2020р.) строк позовної давності про стягненню неустойки закінчився.

Враховуючи наведене, суд погоджується із доводами відповідача, щодо пропуску позивачем строку позовної давності на звернення із вимогою про стягнення суми пені, у зв`язку з чим, суд відмовляє позивачу у задоволенні пені в розмірі 51373,17грн.

Посилання відповідача на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24 липня 2019 року щодо виконання Підрядником обприскування 100 га за період з 01.06.2019 року но 30.03,2019 року не відповідають умовам Договору та підтверджує безтоварний характер зобов`язань, суд становиться критично так як у відповідних актах є посилання на те, що Підрядником були проведені роботи саме за договором підряду на виконання допоміжних робіт щодо вирощування сільськогосподарських культур №07/П від 24.07.2019р. та які були підписані обома сторонами договору без жодних претензій по якості та обсягу робіт зі сторони Замовника.

Крім того, відповідачем не надані належні та допустимі докази того, що Підрядником не були проведені підрядні роботи за договором підряду на виконання допоміжних робіт щодо вирощування сільськогосподарських культур №07/П від 24.07.2019р.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів" задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської державної сільськогосподарської дослідна станція Національної академії аграрних наук України (вул. Маяцька дорога, 24, Хлібодарське, Біляївський район, Одеська область, 67667, код ЄДРПОУ 42286141) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів" (с. Нестоїта, Подільський район, Одеська область, 66332, код ЄДРПОУ 00729511) заборгованість в сумі 184 826,52грн., 3% річних в сумі 6777,98грн., інфляційні витрати в сумі 4082,43грн. та 2935,30грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 22 березня 2021 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов