Court ruling № 95650845, 19.03.2021, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

19 березня 2021 року м. Київ № 826/11317/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві,

Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх

справ України в місті Києві,

Головного управління Національної гвардії України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України щодо нескладання нової довідки про розмір грошового забезпечення (з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премії, надбавки за особливо важливі завдання, надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами та надбавки за кваліфікацію) для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що діяв на момент його звільнення, а саме станом на 04.12.2013. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 76% грошового забезпечення, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, на підставі матеріалів, що наявні в пенсійній справі починаючи з 01.01.2018. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, код ЄДРПОУ 40108583) пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКППНОМЕР_1 ) судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 819,20 грн. (дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять гривень двадцять копійок).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - задоволено повністю. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2020 року - скасовано в частині задоволених позовних вимог до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві. Прийнято в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року - залишено без змін.

Окружним адміністративним судом міста Києва 18.12.2020 видано виконавчій лист №826/11317/18.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №826/11317/18, в якій останній просить:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 в адміністративній справі №826/11317/18. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві подати до суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 в адміністративній справі №826/11317/18 у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду;

- у разі невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 в адміністративній справі №826/11317/18 або ненадання звіту про його виконання накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь ОСОБА_1 .

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З огляду на ненаведення представником позивача аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.

При цьому, як було зазначено вище, з метою виконання судового рішення у справі №826/11317/18 позивачу було видано виконавчий лист.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центральної міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 05.02.2021 ВП №64345895 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києві від 18.12.2020 №826/11317/18.

Отже, заходи примусового виконання рішень здійснюються у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, позивач має право звернутись до суду в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси в процесі виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Керуючись статтями 241, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №826/11317/18

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.