Court ruling № 9564847, 21.12.2009, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

УХВАЛА

21.12.2009Справа №2-7/6258.1-2009 За позовом Державної податкової інспекції в м. Ялта (98600, АР Крим, м. Ялта, вул.. Васильєва, 16, ідентифікаційний код 23192025)

До відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» (83044, м. Донецьк, вул. Литке, 15а/29, ідентифікаційний код 32145133); 2) Дочірнього підприємства Санаторій «Орлине гніздо» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» (98635, м. Ялта, вул. Комунарів-Сєченова, 5/8, ідентифікаційний код 02650920).

Про визнання недійсним договору та стягнення 14 418,86 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідачів – 1) не з’явився

2) не з’явився (телеграма)

Сутьспору: Державна податкова інспекція у м. Ялта звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» та Дочірнього підприємства Санаторій «Орлине гніздо» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця», в якій просить визнати недійсним договір № 54 від 01.01.2002 р., укладений між відповідачами, як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай» на користь Дочірнього підприємства Санаторій «Орлине гніздо» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» отримане за угодою; стягнути з Дочірнього підприємства Санаторій «Орлине гніздо» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» у доход держави 14 418,86 грн.

Рішенням ГС АР Крим від 30.01.2006 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р, у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, Державна податкова інспекція у м. Ялта звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.07.2006 р. касаційна скарга була повернута без розгляду заявникові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2009 р. було закрито касаційне провадження за скаргою ДПІ у м. Ялта на рішення ГС АР Крим від 30.01.2006 р. та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р.

Не погодившись з рішенням та постановою, прийнятими по суті спору, ДПІ у м. Ялта звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009 р. касаційна скарга була задоволена частково, рішення ГС АР Крим від 30.102.006р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.05.2006р, скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа передана на розгляд судді Дворному І. І. із привласненням номеру 2-7/6258.1-2009.

Ухвалою ГС АР Крим від 07.12.2009р. розгляд справи був призначений на 21.12.2009р.

Представник Дочірнього підприємства Санаторій «Орлине гніздо» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» у судове засідання не з’явився, однак надіслав на адресу суду телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому засіданні. Надана телеграма була прийнята судом до розгляду.

Представник позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Скай» у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо необхідності припинення провадження у справі з наступних підстав.

З 01.09.2005 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України. Стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (частина 2 статті 2 ЦК України).

При цьому, згідно з визначенням термінів, що дається у ст. 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. п. 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні загальні суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України; адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що предметом позову в даній справі є визнання угоди недійсною.

Вищий господарський суд України в постанові від 08.10.2009 р. у цій справі звернув увагу на те, що Інспекцією позов у даній справі було помилково подано, а судами першої та апеляційної інстанцій – розглянуто, в порядку господарського судочинства після вступу в дію Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спір в даній справі виник у зв’язку з діяльністю податкового органу, якому делеговані повноваження органу державної влади щодо звернення до суду з відповідними позовами.

Згідно зі статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Зі змісту ст. 4 ч. 1, ст.ст. 42, 43, 52, ст. 19 ч. 5 Господарського кодексу України вбачається, що господарські правовідносини виникають на підставі вільного волевиявлення господарюючих суб’єктів.

Підвідомчість справ господарським судам визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. За змістом ч. 1 п. 1 вказаної статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 № 509-XII (далі Закон), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) а також контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Перелік випадків, в яких органи державної податкової служби мають право подавати позови до суду, перелічені в п. 11 ст. 10 та п. 17 ст. 11 вказаного Закону. Так, відповідно до приписів зазначених норм податкові органи мають право звертатись до суду із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян, зокрема, про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Отже, спір у даній справі стосується реалізації податковим органом своїх повноважень в організаційно-господарських відносинах, що встановлюються між цим органом та суб’єктами підприємницької діяльності, і пов’язані з його компетенцією щодо контролю за дотриманням останніми податкового законодавства. Зазначені контролюючі повноваження органів державної податкової служби України визначають їх статус у відносинах з підприємцями як владного суб’єкта. Відтак, вказані відносини є владними.

Таким чином, аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою), оскільки податковий орган в даному випадку в розумінні п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

У відповідності з п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційній скарги (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

За таких обставин, дана справа не підлягає розгляду у господарських судах України, на підставі чого, суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.