Decision № 95609179, 18.03.2021, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3441/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач), в якому просить стягнути з останнього податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у сумі 64292,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха), по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Мала Лепетиха), який виник з 16.09.2019р. за рахунок несплати узгоджених грошових зобов`язань відповідно до податкових повідомлень-рішень.

До боржника застосовувались заходи стягнення визначені Податковим кодексом України, а саме на підставі підпункту 59.1 статті 59 ПК України відповідачу вручено податкову вимогу та згідно статті 89 розділу II ПК України контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Однак, вказані дії контролюючого органу не призвели по погашення податкового боргу, тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути вказаний борг з відповідача.

Ухвалою від 14.12.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній заперечує проти позову. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з позивач посилається на податкові повідомлення-рішення від 12.06.2019 року про нарахування податку на нерухоме майно за 2018р. та податкову вимогу від 05.01.2017 року №70-21.

Оскільки, податкові повідомлення-рішення, на які посилається позивач, датовані пізніше податкової вимоги, то в силу приписів Податкового кодексу подана позивачем податкова вимога не може стосуватись грошових зобов`язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 12.06.2019року. В той же час, жодної податкової вимоги стосовно податкових зобов`язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 12.06.2019року, на адресу відповідача не надходило і позивачем доказів надсилання такої податкової вимоги не надано, що в свою чергу виключає право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Окремо, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до п. 102.4. Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач вважає, що станом на подання даного позову, строк давності по стягненню грошового зобов`язання, визначеного податковою вимогою від 05.01.2017 року №70-21, сплив.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому позивач звертає увагу на те, що усі податкові повідомлення-рішення та податкова вимога від 05.01.2017 р. № 70-21 направлені на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Також позивач звертає увагу, що згідно інтегрованих карток платника податків - борг безперервний.

Крім того, позивач посилається на п. 102.4 ст. 102 ПК України та вказує, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абз. 3 п. 59.1 ст. 59 цього Кодексу.

З огляду на викладене просить задовольнити позов.

Відповідачем подано до суду заперечення, відповідно до якого останній пояснив, що обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу позивач посилається на податкові повідомлення-рішення від 12.06.2019року про нарахування податку на нерухоме майно за 2018р. та податкову вимогу від 05.01.2017 року №70-21. Розмір податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, визначений у податковій вимозі від 05.01.2017 року №70-21, складає 49243,74грн. станом на 04.01.2017р.

Разом з тим, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2018р. у справі №821/415/18, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018року, податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2016 року № 31617-21 на суму 18807,14 грн., від 04 серпня 2016 року №31618-21 на суму 15195,77 грн., від 04 серпня 2016 року №31619-21 на суму 15240,83 грн. (на зальну суму 49243,74грн.), внаслідок невиконання яких направлено податкову вимогу від 05.01.2017 року №70-21, визнано протиправними та скасовано.

Таким чином, на думку відповідача, з 26.06.2018р. (дата набрання чинності рішенням суду про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 49243,74грн.) була скасована сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі від 05.01.2017 року №70-21, а відтак, така податкова вимога є відкликаною. Посилання позивача на те, що борг відповідача є безперервним, останній вважає необґрунтованим.

Підсумовуючи викладене ,відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У період з 11.01.2021р. по 18.02.2021р. головуючий суддя перебував на лікарняному.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (рноепп НОМЕР_1 ) є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха), податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Мала Лепетиха).

Вказаний факт сторонами не оспорюється.

Судом встановлено, що контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.06.2019р., відповідно до яких відповідачу нараховані грошові зобов`язання з:

- податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха) за 2018р. - №0018683-5313-2107 на суму 3 604,79 грн.;

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха) за 2018р. - №0018676-5313-2107 на суму 1 448,25 грн., №0018679-5313-2107 на суму 23 633,60 грн., №0018680-5313-2107 на суму 18 696,91 грн., №0018681-5313-2107 на суму 10 327,60 грн., № 0018682-5313-2107 на суму 6 496,17 грн.

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Мала Лепетиха) за 2018р. - № 0018678-5313-2107 на суму 85,15 грн.

Загальна сума нарахованого грошового зобов`язання з вищевказаних податків становить 64 292,47 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу відповідача, однак не отримані останнім з причин, незалежних від контролюючого органу.

З інтегрованих карток вбачається, що загальний податковий борг відповідача становить 64 292,47 грн.

Грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем не сплачені у повному обсязі добровільно у строки, визначенні законодавством України, тому податковий орган просить стягнути їх у судовому порядку.

Вирішуючи дані правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Відповідно до пункту 1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.5 статті 54 ПК України, встановлено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пп.2661.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

При цьому, положеннями пунктів 42.2, 42.5 ст.42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, у разі незгоди з податковим повідомленням - рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

Судом встановлено, що усі вище перелічені податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені не були. Доказів відкликання чи скасування таких податкових повідомлень-рішень також до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач фактично не заперечує проти наявності податкового боргу з податків, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 12.06.2019р. №0018683-5313-2107, №0018676-5313-2107, №0018679-5313-2107, №0018680-5313-2107, №0018681-5313-2107, № 0018682-5313-2107, № 0018678-5313-2107.

З огляду на викладене, станом на день розгляду даної справи, усі нараховані контролюючим органом грошові зобов`язання, відповідно до вищевказаних податкових повідомлень-рішень, є узгодженими, але не сплаченими у встановлені строки.

Статтею 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, узгоджене грошове зобов`язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.

Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 25.01.2019р. у справі №810/1760/17. У цій же постанові Верховний Суд вказав на те, що "…Суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки предметом спору за вирішенням якого звернувся позивач не є правомірність податкового повідомлення - рішення.

В межах вказаного спору перевірці підлягали обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягало з`ясуванню і підстави його виникнення (наявність податкового повідомлення - рішення, чинного на час звернення з позовом про стягнення боргу)…".

Отже, з огляду на викладене та приймаючи до уваги, що предметом спору в межах даної справи не є правомірність податкового повідомлення - рішення, суд позбавлений можливості надавати правову оцінку правомірності податковим повідомленням-рішенням, які прийняті за наслідками проведеної позивачем документальної планової виїзної перевірки.

В межах даного спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган та наявності підстав для стягнення податкового боргу. Під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу судом з`ясовані підстави його виникнення, а саме податковий борг відповідача виник у результаті несплачених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом відповідно до податкових повідомлень-рішень від 12.06.2019р. №0018683-5313-2107, №0018676-5313-2107, №0018679-5313-2107, №0018680-5313-2107, №0018681-5313-2107, № 0018682-5313-2107, № 0018678-5313-2107, термін сплати яких 16.09.2019р., підставою ж звернення до суду про стягнення такого боргу є податкова вимога від 05.01.2017р., до якої включено податковий борг по податку на нерухоме майно ,відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 49 243,74 грн. та по земельному податку з фізичних осіб у сумі 153,16 грн.

Доводи відповідача про те, що податкові повідомлення-рішення, датовані пізніше податкової вимоги, а отже у позивача не виникло право на звернення до суду з даним позовом, є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" №70-21 від 05.01.2017р., в якій визначено податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 49243,74 грн. та по земельному податку з фізичних осіб в сумі 153,16 грн.

Вказана податкова вимога направлялась на адресу відповідача рекомендованим листом, однак не було вручено останньому та повернуто відправнику з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Доводи відповідача про те, що податкова вимога вважається відкликаною, суд вважає помилковими з огляду на таке.

Так, відповідач вказує на те, що податкова вимога від 05.01.2017р. №70-21 прийнята на підставі несплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 04 серпня 2016 року № 31617-21 на суму 18807,14 грн., від 04 серпня 2016 року №31618-21 на суму 15195,77 грн., від 04 серпня 2016 року №31619-21 на суму 15240,83 грн. (на загальну суму 49243,74грн.). Разом з тим, судовим рішенням у справі №821/415/18, яке набрало законної сили 26.06.2018р. вказані податкові повідомлення-рішення скасовані, а тому податкова вимога, на думку відповідача, мала бути відкликаною. Також відповідач вважає, що посилання позивача на безперервність податкового боргу є необґрунтованими, оскільки вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 04.08.2016р. були скасовані, отже з дня набрання судовим рішенням законної сили податковий борг в інтегрованій картці перервався.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що до податкової вимоги форми "Ф" №70-21 від 05.01.2017р. включено податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 18010300) у розмірі 49 243,74 грн. та по земельному податку з фізичних осіб (код бюджетної класифікації 18010700) у сумі 153,16 грн.

Отже, скасування податкових повідомлень-рішень 04 серпня 2016 року № 31617-21 на суму 18807,14 грн., від 04 серпня 2016 року №31618-21 на суму 15195,77 грн., від 04 серпня 2016 року №31619-21 на суму 15240,83 грн. (на загальну суму 49243,74грн.) не є підставою для відкликання податкової вимоги №70-21 від 05.01.2017р., адже непогашеною та нескасованою залишається сума податкового боргу по земельному податку у сумі 153,16 грн. (код бюджетної класифікації 18010700).

Таким чином, з моменту формування податкової вимоги форми "Ф" №70-21 від 05.01.2017р. за відповідачем рахується податковий борг, який є безперервним.

Доказів сплати податкового боргу по земельному податку у сумі 153,16 грн., відповідачем не надано.

З інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , наявної в матеріалах справи, вбачається, що з часу направлення податкової вимоги до часу звернення з даним позовом до суду відповідач є постійним боржником. Зазначена обставина звільняє податковий орган від необхідності повторного направлення податкової вимоги.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 ПК України).

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (п.89.3 ст.89 ПК України).

З матеріалів справи убачається, що контролюючим органом прийнято рішення від 25.08.2020р. №70-21 про опис майна у податкову заставу.

Таким чином, застосовані податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу в добровільному порядку.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п.41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов`язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до положень ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Положеннями ст.95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом (03.11.2020р.) встановлений строк у 30 календарних днів минув, отже у контролюючого органу виникло право на стягнення.

Суд зауважує, що доводи відповідача стосовно того, що станом на подання даного позову, строк давності по стягненню грошового зобов`язання, визначеного податковою вимогою від 05.01.2017 року №70-21, сплив також є помилковими з огляду на наступне.

Пунктами 102.1 та 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З наведених норм вбачається, що відлік строків стягнення податкового боргу встановлений з дня виникнення податкового боргу, а не з дня формування податкової вимоги.

Як встановлено судом, грошові зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха), податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Мала Лепетиха) визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями від 12.06.2019р., строк сплати яких - 60 днів з дня вручення (або, в разі неможливості вручення з дня, зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення).

Таким чином, термін сплати грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.06.2019р. №0018683-5313-2107, №0018676-5313-2107, №0018679-5313-2107, №0018680-5313-2107, №0018681-5313-2107, № 0018682-5313-2107, № 0018678-5313-2107 - 16.09.2019р.

Оскільки у строк до 16.09.2019р. вказані грошові зобов`язання у загальній сумі 64292,47 грн. не були сплачені, вони перетворились у податковий борг.

Отже, відлік встановленого строку стягнення у 1095 днів починається саме з 16.09.2019р. та станом на день звернення до суду з даним позовом (03.11.2020р.) вказаний строк не сплив.

Окремо суд зауважує, що в межах даної справи до стягнення заявлена сума податкового боргу, яка виникла у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, нарахованих саме податковими повідомленнями-рішеннями від 12.06.2019р., при цьому сума боргу визначена у податковій вимозі від 05.01.2017р. не є предметом стягнення в межах даної справи, а податкова вимога не є скасованою чи відкликаною.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування наявності узгодженого грошового зобов`язання, за стягненням якого звернувся позивач (зокрема не чинності податкових повідомлень-рішень, погашення податкового боргу, тощо), натомість позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності узгодженого грошового зобов`язання, дотримання процедури визначення податкового зобов`язання відповідача, повідомлення останнього про наявність податкового боргу та вчинення усіх встановлених дій, які б призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України та дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), податковий борг по:

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха) у сумі 3604 (три тисячі шістсот чотири) грн. 79 (сімдесят дев`ять) коп. - отримувач: УК\В-Лепетиському р-ні/смт. Велика Лепетиха/18010200, код отримувача - 37743660, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - UA878999980314030617000021084, код бюджету - 18010200, (місцевий бюджет);

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Велика Лепетиха) у сумі 60602 (шістдесят тисяч шістсот дві) грн. 53 (п`ятдесят три) грн. - отримувач: УК у В-Лепетиському р-ні/смт. Велика Лепетиха/18010300, код отримувача - 37743660, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - UA888999980314070512000021084, код бюджету - 18010300, (місцевий бюджет);

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (смт. Мала Лепетиха) у сумі 85 (вісімдесят п`ять) грн. 85 (вісімдесят п`ять) коп. - отримувач: УК у В-Лепетиському р-ні/с. Мала Лепетиха/18010300, код отримувача - 37743660, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку - UA148999980314050512000021088, код бюджету - 18010300, (місцевий бюджет).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111020300