Court ruling № 95490522, 09.03.2021, Ternopil District Administrative Court

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

Справа № 500/61/21

09 березня 2021 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Музика О.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Скакун Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного центру зайнятості про визнання рішення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного центру зайнятості про визнання незаконним рішення щодо звільнення з роботи, зобов`язання адміністрації Тернопільського обласного центру зайнятості: поновити позивача на посаді заступника начальника відділу активної підтримки безробітних Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, виплатити матеріальну компенсацію в розмірі недоотриманої середньомісячної заробітної плати за період до моменту поновлення на роботі, виплатити компенсацію за нанесення моральної шкоди у зв`язку з протиправними діями адміністрації Тернопільського обласного центру зайнятості в сумі десять тисяч гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його було звільнено у зв`язку зі скороченням штату Тернопільського обласного центру зайнятості. Позивач вважає своє звільнення протиправним, з ініціативи суб`єкта призначення та пов`язує його з упередженим ставленням до позивача через пенсійний вік, без врахування досвіду, стажу роботи та наявності двох малолітніх дітей.

Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання в даній справі призначено на 09.02.2021 о 10:00 год.

09.02.2021 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 09.03.2021 о 11:00 год.

09.03.2021 у відкритому судовому засіданні судом з власної ініціативи поставлено на обговорення питання про закриття провадження в даній адміністративній справі.

Позивач щодо закриття провадження у справі не заперечував, просив закрити провадження у даній справі, оскільки посада, яку займав позивач не є посадою державної служби, а отже дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представник відповідача при вирішенні питання про закриття провадження у справі покладався на думку суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 цього Кодексу адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За змістом пункту 2 частини першої статті 19 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Пунктом 15 частини третьої статті 3 вказаного Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби. До державної служби, а відтак і до публічної служби, не належать посади працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності, заснованих державними органами.

З матеріалів справи слідує, що позивач з 15.02.2000 призначений на посаду начальника відділу профорієнтації, підготовки та перепідготовки незайнятого населення Тернопільського міського центру зайнятості, як такого, що пройшов конкурсний відбір.

15.02.2000 позивачем прийнята Присяга державного службовця.

В той же час, проходження позивачем державної служби припинено у зв`язку з втратою чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №410-р, набранням чинності наказу Міністерства соціальної політики України від 16.12.2014 №1043 "Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості", наказу Тернопільського обласного центру зайнятості від 10.02.2015 №13 "Д" "Про затвердження структур та введення в дію штатних розписів базових центрів зайнятості на 2015 рік".

Вказана інформація підтверджується відомостями у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що державний службовець вважається таким, що вступив на посаду державної служби, з моменту складення присяги. Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює присягу своїм підписом. Підписаний текст присяги зберігається за місцем служби. Про складення присяги робиться запис у трудовій книжці із зазначенням дати складення присяги. Набуття статусу державного службовця пов`язується з наявністю певних обставин, до яких слід віднести: відповідність кандидата вимогам, установлених законом; проходження конкурсу на зайняття вакантної посади; присвоєння рангу у межах відповідної категорії посад; проходження атестації тощо.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2019 року у справі № 175/3500/18, сам по собі факт зайняття керівної посади в установі, створеній державним органом, не свідчить про проходження публічної служби у розумінні положень КАС України.

Аналіз наведеного дає підстави вважати, що Тернопільський обласний цент зайнятості у відносинах із ОСОБА_1 з 10.02.2015 виступає як роботодавець останнього, та відносини, що склалися між ними, не пов`язані із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а є трудовими відносинами.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірні правовідносини не пов`язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, а відтак не є публічно-правовими, що підлягають захисту адміністративним судом.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Системний аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

При цьому, участь у справі суб`єкта владних повноважень, саме по собі не свідчить про віднесення даного спору до юрисдикції адміністративного суду, оскільки визначальним при встановленні підсудності спору є його характер, а не суб`єктний склад.

Враховуючи, що спір за цим позовом є трудовим, він має вирішуватися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що позов ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, наявні підстави для закриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі № 500/61/21 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного центру зайнятості про визнання рішення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Роз`яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 12 березня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Тернопільський обласний центр зайнятості (місцезнаходження: вул. Текстильна, 1Б, м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ: 05392691).

Головуюча суддя Дерех Н.В.