Court ruling № 95433795, 11.03.2021, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11 березня 2021 р. Справа №200/211/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі голосуючого судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного проваження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Добропільської міської ради в якому просила:

визнати протиправними дії Добропільської міської ради щодо відмови у прийнятті заяви ОСОБА_1 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у зв`язку із припиненням підстав на право користування ним житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Добропільську міську раду зняти з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Хабаровськ Російська Федерація, у зв`язку із припиненням підстав на право користування зазначеним житловим приміщенням та внести відповідні відомості про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 до Домової книги.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що набув право на нерухоме майно (квартиру). Громадянин ОСОБА_2 , який був зареєстрований у квартирі, у зв`язку зі зміною власника припинив право користування цим житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 . У звязку з чим 16.12.2020р. позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Добропільської міської ради (далі - ЦНАП, відповідач) із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у зв`язку із припиненням підстав на право користування ним житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 (далі - житлове приміщення). Проте позивачу було повідомлено в усному порядку, роз`яснено, що заява не може бути прийнята, оскільки порушене заявою питання (зняття особи з реєстрації місця проживання) не підлягає задоволенню з підстав, наведених у заяві.

Позивач вважає свої права порушеними та просить суд їх задовольнити.

Відповідач через канцелярію суду надав пояснення до позову, згідно яких зазначив, що відчуження майна - це перехід майнових прав від однієї особи, до іншої, доказів щодо втрати права користування житлового приміщення саме ОСОБА_2 позивачем не надано.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , 16.12.2020 звернулась до Добропільської міської ради із заявою про зняття з реєстрації місця проживання, до заяви додала - Копію договору купівлі-продажу від 02.09.2020р., копію акту від 20.08.2020р. №405, домову книгу, квитанцію про сплату адмінзбору.

Суд зауважує, що зазначена заява не містить номеру вхідної кореспонденції, проте той факт, що позивачу було відмовлено в знятті з реєстрації ОСОБА_2 у зв`язку із припиненням підстав на право користування ним житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 не є спірним між сторонами.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, а саме - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , який позивач придбала на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2020р.

Позивач звернувся до суду з даним позовом щодо зняття з місця реєстрації ОСОБА_2 (особи, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а вимоги до Добропільської міської ради є похідними від них.

Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017, від 22.08.2018 у справі № 826/13571/17, постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 826/10016/16, від 18.06.2019 у справі № 537/3653/16-а.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Враховуючи викладене, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду і вирішення позовної заяви у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд зобов`язаний роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що за предметом спору вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі має бути закрите.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Добропільської міської ради (м. Добропілля, в. Першотравнева, б. 83, ЄДРПОУ 32897190) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя В.В. Стойка