Decision № 95410066, 25.02.2021, Bahliskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

№ 207/3009/20

№ 2/207/367/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Кам`янське .

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Крупновій І.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/3009/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМА» про стягнення заборгованості по заробітній платі , середнього заробітку за час затримки розрахунку , моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «СОЛОМА» , у якій просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 153493 гривні 14 копійок , середній заробіток за час затримки розрахунку , моральну шкоду у розмірі 2000 гривень , оскільки з 23 жовтня 2019 року він працював на посаді інженера-технолога в ТОВ «СОЛОМА» . 9 жовтня 2020 року був звільнився за угодою сторін . Йому була нарахована заробітна плата у розмірі 153493 гривні 14 копійок , яка не виплачена . У зв`язку з тим , що заробітна плата нарахована та не виплачена , просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 10 жовтня 2020 року з урахуванням середньоденної заробітної плати у розмірі 1303 гривні 96 копійок за кожний день . Внаслідок невиплати ТОВ «СОЛОМА» заробітної плати до його звільнення він зазнав моральних страждань , які виразилися в зміні способу життя та у переживаннях , пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом порушених прав . Моральну шкоду оцінює в розмірі 2000 гривень .

Представник позивача у судове засідання не явився , письмово просив розглядати справу без його та позивача участі .

Представник відповідача ТОВ «СОЛОМА» у судове засідання тричі не явився , про день та час розгляду справи повідомлений належним чином , причину неявки суду не повідомив , не надав відзив , позивач не заперечує проти такого вирішення справи , тому суд проводить заочний розгляд справи .

Суд , вивчивши матеріали справи , вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .

У судовому засіданні встановлено , що позивач ОСОБА_1 працював в ТОВ «СОЛОМА» з 23 жовтня 2019 року на посаді інженера-технолога . 9 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін ( а.с. 9 – 10 ) . Позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 153493 гривні 14 копійок , яка не виплачена відповідачем ТОВ «СОЛОМА» ( а.с. 12 ) .

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки , передбачені в ст. 116 КЗпП України , підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні , що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства , установи , організації суми в день звільнення , коли ж він у цей день не був на роботі , – наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок , суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку , а при не проведенні його до розгляду справи – до дня постановлення рішення , якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини . Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності .

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №1-5/2012 вирішено , що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так , що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк , перебіг якого розпочинається з дня , коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те , що власник або уповноважений ним орган , з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум , фактично з ним розрахувався .

Згідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода , обчислена , як правило , у грошовому виразі , яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу .

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки , встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця , погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками , обраними і уповноваженими трудовим колективом) , але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу , що не перевищує шістнадцяти календарних днів , та не пізніше семи днів після закінчення періоду , за який здійснюється виплата .

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум , що належать йому від підприємства , установи , організації , провадиться в день звільнення . Якщо працівник в день звільнення не працював , то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок . Про нараховані суми , належні працівникові при звільненні , власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом .

Згідно правової позиції , викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року , передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в ст. 116 КЗпП України , при цьому визначальними є такі обставини , як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку . Порушення процедури про банкрутство роботодавця , наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби , незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти .

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження доводів щодо неможливості здійснення повного розрахунку з позивачем , на день розгляду справи судом заборгованість з заробітної плати не виплачено , таким чином має місце винна поведінка відповідача як і підстави для настання відповідальності за ст. 117 КзпП України .

Таким чином підлягає стягненню з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 153493 гривні 14 копійок , середній заробіток за час затримки розрахунку у період з 10 жовтня 2020 року по 25 лютого 2021 року . Середня денна заробітна плата складає 1303 гривні 97 копійок , виходячи з заробітної плати за 2 повних останніх місяці - серпень , вересень 2020 року . Кількість днів затримки – 95 робочих днів . Середній заробіток за час затримки розрахунку складає 124447 гривень 15 копійок .

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі , якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя .

В результаті порушення трудових прав позивача йому завдано моральних страждань , тому що погіршився його життєвий рівень і нормальні життєві зв`язки . Позивач змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя . Суд враховує тривалість періоду , за який утворилась заборгованість , розмір цієї заборгованості , тому вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 гривень 00 копійок .

При розподілі судових витрат суд враховує , що позов задоволено , позивачем сплачено судовий збір , тому необхідно стягнути з відповідача понесені судові витрати на користь позивача , а також стягнути судовий збір з відповідача на користь держави .

Керуючись ст. 94 , 115 , 116 , 117 , 237-1 КЗпП України , ст. 10 , 19 , 81 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

Заявлений позов задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМА» , місцезнаходження : м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області , вулиця Нова , 50 - А , ідентифікаційний код юридичної особи : 36933660 , на користь ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 153493 гривні 14 копійок , середній заробіток за час затримки розрахунку 124447 гривень 15 копійок , моральну шкоду у розмірі 2000 гривень 00 копійок , судові витрати 840 гривень 80 копійок .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОМА» на користь держави судовий збір 2779 гривень 40 копійок .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба