Court ruling № 95240656, 02.03.2021, Kivertsi District Court of Volyn Oblast

Справа № 158/40/20

Провадження № 1-кп/0158/15/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року м.Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді - Поліщук С.В.

за участю секретаря – Брись А.М.

прокурора – Янковського С.О.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого – ОСОБА_2

захисника – адвоката Білоуса В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12019030100000597 від 15.10.2019 року відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

В ході судового розгляду кримінального провадження захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Білоус В.С. звернувся до суду з клопотанням про визнання очевидно недопустимим доказом висновку судово – імунологічної експертизи та призначення у кримінальному провадженні судової медико – генетичної експертизи.

Клопотання обґрунтовує тим, що висновок експерта №116 від 27.12.2019р. судової імунологічної експертизи у даному кримінальному провадженні, проведення якої доручено судовому експерту відділу біологічних досліджень та обліку Волинського науково – дослідного експертно – криміналістичного центру МВС України Ткачук І.В., вважає очевидно недопустимим доказом, оскільки за висновком експерта у наданих на дослідження об`єктах та на відібраних у потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 зразках встановлена одна групова належність крові, яка належить до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти – А системи АВО, на підставі чого зроблено висновок, що виявлена кров на предметах одягу та взутті може походити від особи (осіб) у тому числі як від потерпілого ОСОБА_3 так і від обвинуваченого ОСОБА_2 . Однак, вважає, що висновок експерта №116 від 27.12.2019р. не дав відповіді на основне питання – чия кров на одязі та взутті виявлена в ОСОБА_2 . Просить висновок експерта №116 від 27.12.2019р. судової імунологічної експертизи визнати очевидно недопустимим доказом та призначити у даному кримінальному провадженні судову медико – генетичну експертизу, на вирішення якої поставити питання: кому належить кров виявлена на одязі та взутті ОСОБА_2 , йому чи потерпілому ОСОБА_3 .

Дане клопотання підтримав обвинувачений ОСОБА_2 . Клопотання просили задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_1 щодо вирішення даного клопотання покладається на розсуд суду.

Прокурор заперечив щодо задоволення даного клопотання, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження судом вказав, що жодних тілесних ушкоджень він не отримав під час події що мала місце в ніч з 14-го та 15-те жовтня 2019 року, а кров на його одязі та взутті могла бути внаслідок того, що він випадково забруднився, перебуваючи у приміщенні будинку де сталась подія зазначена в обвинувальному акті.

Заслухавши думку учасників судового процесу, кожного зокрема, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Так, зазначений у клопотанні доказ, який просить визнати очевидно недопустимим захисник Білоус В.С. може бути визнаний недопустимим під час ухвалення судом остаточного рішення за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження цього доказу у його сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження та вважає заявлене клопотання в цій частині передчасним, відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Висновок судово – імунологічної експертизи №116 від 27.12.2019р. було досліджено в ході судового розгляду даного кримінального провадження, на той час стороною захисту не заявлялось клопотання про визнання даного доказу недопустимим. Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Білоуса В.С. на порушення вимог КПК України при відібранні зразків крові обвинуваченого ОСОБА_2 для проведення даних досліджень, а саме у відсутності захисника спростовуються доказами наданими стороною обвинувачення.

Враховуючи вищевказане суд приходить до переконання, що дана експертиза була проведена з дотриманням вимог КПК України, а відтак і підстав у призначенні судової медико – генетичної експертизи суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 87, 89, 332, 350, 372, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченням ОСОБА_2 – адвоката Білоуса В.С. – відмовити в повному об`ємі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ківерцівського районного суду С.В.Поліщук