Court ruling № 95196371, 23.02.2021, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 4-с/759/72/21

ун. № 2608/20647/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кириленко Т.В.;

при секретарі - Істоміній О.Г.;

за участю заявника ОСОБА_1 ;

представника заявника ОСОБА_2 ;

приватного виконавця Ігнатенка К.Е.;

представника стягувача Дейко Є.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання приватного виконавця Ігнатенка Костянтина Едуардовича у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ігнатенка Костянтина Едуардовича, стягувач - ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» про зупинення провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірними та припинити дії приватного виконавця по продажу належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 через електронні публічні торги та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ігнатенко К.Е. усунути порушення його прав на квартиру АДРЕСА_1 (поновити порушене право) не здійснювати електронні публічні торги по продажу квартири.

В судовому засіданні приватний виконавець заявив клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, посилаючись на те, що 20.02.2020р. постановою Харківського апеляційного суду відмовлено в задоволенні скарги боржника ОСОБА_3 в подібних правовідносинах та наведені наступні правові висновки:

"Відповідно до ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу"та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку",якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Згідно п.п.14.1.213 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України у разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Пунктом 45 частини 1 статті 4 Митного кодексу України визначено, що постійнемісцепроживання -місцепроживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не маєпостійногомісця проживанняна територіїінших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

Згідно до Ухвали ВССУ від 19.03.2014 року (ЄДРСРУ № 37800238, Провадження № 6-274св14, судді Євграфова Є.П., Горелкіна Н.А., Журавель В.І.) вбачається: «Аналіз положень ст. 29 ЦК України та ст. ст. 3, 6, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свідчить, що постійним місцем проживання особи є зареєстроване з дотриманням установленого порядку реєстрації на території адміністративно-територіальної одиниці приміщення, зокрема квартира, у якій ця особа проживає понад 6 місяців протягом року.»

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»передбачено, щомісце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Місцем перебування в розумінні цього закону є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Тобто системно аналізуючи наведені норми національного законодавства, особа, яка не проживає більше 6 місяців в Україні протягом року не може вважатися такою , що використовує належне їй житло в Україні як місце свого постійного проживання.

Стосовно доводів представника боржника, що фізична особа може мати кілька місць проживання, то судова колегія не оспорює, що дійсно ст. 29 ЦК України таке право закріплене, але в даному випадку ця норма матеріального права не може бути застосована, оскільки мова йде про декілька місць проживання, а мораторій не застосовується лише до квартири, яка є місцем постійного проживання.

5 днів на рік перебування в державі Україна не можна вважати місцем постійного проживання боржника, саме постійного проживання, а не проживання на період тимчасового перебування."

Враховуючи, що правовідносини у вищезазначеній справі є подібними і на даний час постанова Харківського апеляційного суду м. Києва оскаржується в касаційному порядку, просить зупинити провадження у скарзі до прийняття рішення Верховним Судом за результатами касаційного перегляду у справі № 638/5531/16-ц.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту постанови Харківського апеляційного суду м. Києва від 20.02.2020р. та встановлених даною постановою обставин справі, правовідносини в даних справах не є повністю подібними, а тому законних підстав для зупинення провадження у скарзі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 252 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В клопотанні приватного виконавця Ігнатенка Костянтина Едуардовича про зупинення провадження у скарзі ОСОБА_4 до прийняття рішення Верховним Судом за результатами касаційного перегляду у справі № 638/5531/16-ц. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Кириленко