Decision № 95065521, 15.02.2021, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2021Справа № 910/17450/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600)

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Херсонобленерго" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5; ідентифікаційний код 05396638)

про стягнення 791 648, 43 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Херсонобленерго", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену електричну енергію в загальному розмірі 791 648, 43 грн, яка складається із суми основного боргу - 425 502, 94 грн, пені - 213 302, 04 грн, 15 % річних - 115 218, 58 грн та інфляційних втрат - 37 624, 87 грн за договором про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

07.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки договірні відносини з продажу електричної енергії між сторонами почалися лише з 13.05.2019, а до цього часу постачання електроенергії для відповідача здійснював інший постачальник на підставі договору постачання електричної енергії споживачу № 37490292. Також відповідач просить зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій.

21.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що обсяги спожитої відповідачем електричної енергії за травень 2019 та її вартість були погоджені сторонами.

04.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що у зв`язку з виявленою розбіжністю в обсягах споживання електричної енергії, Концерн РРТ звернувся до позивача листом № 319/07 від 14.06.2019 з проханням коригування наданого рахунку незважаючи на підписання акту купівлі-продажу електроенергії, яким підтверджено загальний обсяг споживання в травні 2019 року. Тобто, відповідач вказує, що ним було заявлено про незгоду з обсягами споживання та необхідності проведення коригування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - постачальник) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за № 312, оператором системи розподілу є AT "Херсонобленерго".

За даними AT "Херсонобленерго", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", Концерн РРТ, Миколаївська філія віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії", що підтверджено листом AT "Херсонобленерго" від 29.01.2019 № 37-006714.10 та листом від 11.05.2019 № 37/06-021950.

Приписами статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4. Правил).

Так, 27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; додаток № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 "Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", додаток до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 "Зміни № 1 від 31.01.2019 до Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

За умовами п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Умовами комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, що є невід`ємним додатком до договору встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до додатка 1 "Комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" до договору - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії.

Згідно п. 5.10 договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в додатку 1 "Комерційна пропозиція № 2" до договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Як про це вказує позивач та що у свою чергу встановлено судом, на виконання умов означеного договору на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Концерн РРТ, Миколаївська філія, отриманих від AT "Херсонобленерго", ДПЗД "Укрінтеренерго" складені:

- рахунок № 000001190043/20/001/03813 від 13.02.2019 у відповідності до даних оператора системи про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу - 299 021 кВт.*год., за період січень 2019 року на суму 834 591, 53 грн. (з урахуванням ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторонами погоджено обсяги спожитої електричної енергії за січень 2019 року та вартість такої електричної енергії шляхом підписання акту № 000885 купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2019 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018.

Позивач зазначає, що заборгованість за цим рахунком сплачена в повному обсязі.

- рахунок № 000001190043/20/005/06675 від 10.06.2019 у відповідності до даних оператора системи про обсяги споживання електричної енергії по 1 класу - 322 581 кВт.*год., за період травень 2019 на суму 900 349, 38 грн. (з урахуванням ПДВ).

Судом встановлено, що позивачем та відповідачем погоджено обсяги спожитої електричної енергії за травень 2019 року та вартість такої електричної енергії шляхом підписання акту № 002819 купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2019 до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018.

Водночас, позивач вказує, що заборгованість за цим рахунком сплачена частково.

Як про це вказується позивачем та що у свою чергу слідує з матеріалів справи, рахунки за спожиту електричну енергію оплачено на суму 1 309 437, 97 грн згідно платіжних доручень: № 482 від 19.03.2019, № 6207 від 28.05.2019, № 6266 від 03.06.2019, № 6322 від 06.06.2019, № 6342 від 10.06.2019, № 6670 від 08.07.2019 та № 1903 від 17.02.2019

Всього за двома вищезазначеними рахунками позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії вартістю 1 734 940, 91 грн. з яких сплачено лише 1 309 437, 97 грн.

Отже, спір у справі виник у зв`язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію, що становить 425 502, 94 грн.

У поданому відзиві відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог вказуючи, що вимога позивача про сплату суми заборгованості в розмірі 425 502, 94 грн єбезпідставною, оскільки договірні відносини з продажу електричної енергії між позивачем та відповідачем почалися лише з 13.05.2019, а до цього моменту постачання електроенергії для відповідача здійснював інший постачальник (ТОВ "ХОЕК") на підставі договору постачання електричної енергії споживачу № 37490292. Тобто, позивач фактично не міг здійснити продаж всього об`єму (322581 кВт*год) електроенергії, що була спожита відповідачем в травні 2019 року, а у період 01.05.2019-12.05.2019 між позивачем та відповідачем не могло виникнути будь-яких господарських зобов`язань.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до пп. 5 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.6 ПРРЕЕ передбачено, що у разі постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник "останньої надії".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021. Територія здійснення діяльності ДПЗД "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" здійснюється виключно у таких випадках:

- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

- завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

- невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

- необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;

- в інших випадках, передбачених ПРРЕЕ.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії виключно на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно до п. 1.2.9 ПРРЕЕ.

Так, п. 5.1. договору сторонами погоджено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору.

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу. Сторони домовилися про те, що ціна (тариф) на електричну енергію, визначена за результатами конкурсу, є обов`язковою для сторін з дати введення її в дію. Якщо конкурс на визначення постачальника встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою (п. 5.5. договору)

Відповідно до пункту 5.7. договору ціна (тарифи) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадку застосування диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію вказані в рахунках суми відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. договору).

Пунктом 5.10. договору та комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 визначено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Дані про обсяг спожитої електричної енергії відповідачем підтверджуються наявними в матеріалах справи звітами щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго", які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) AT "Херсонобленерго" за січень та травень 2019.

Отже, як було встановлено судом вище, сторонами погоджено вартість електричної енергії згідно рахунку № 000001190043/20/001/03813 від 13.02.2019 за період січень 2019 року на суму 834 591, 53 грн. (з урахуванням ПДВ), рахунку № 000001190043/20/005/06675 від 10.06.2019 за період травень 2019 на суму 900 349, 38 грн, шляхом підписання актів купівлі-продажу електроенергії № 000885 від 31.01.2019 та № 002819 від 31.05.2019.

Позивач вказує, що заборгованість за рахунком № № 000001190043/20/001/03813 від 13.02.2019 сплачена відповідачем в повному обсязі.

Тоді як за рахунком № 000001190043/20/005/06675 від 10.06.2019 лише частково в сумі 49 343, 50 грн.

З огляду на що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію в розмірі 425 502, 94 грн.

Разом з тим, за наявності погоджених обсягів та вартості електричної енергії на загальну суму 1 734 940, 91 грн, шляхом підписання сторонами (зокрема, й відповідачем без будь яких зауважень щодо обсягів та вартості) актів купівлі-продажу електроенергії № 000885 від 31.01.2019 та № 002819 від 31.05.2019, судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що договірні відносини з продажу електричної енергії між сторонами почалися лише з 13.05.2019, а до цього моменту постачання електроенергії для відповідача здійснював інший постачальник, а також щодо того, що позивач фактично не міг здійснити продаж всього об`єму (322581 кВт*год) електроенергії, що була спожита відповідачем в травні 2019 року, а у період 01.05.2019-12.05.2019.

Отже, суд вказує, що оплату спожитої енергії повинно було бути здійснено згідно виставлених рахунків та підписаних актів споживачем - Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так виходячи з наведених вище положень договору, сторонами погоджено строк оплати наданих послуг з передачі електричної енергії. Однак, відповідач в порушення договірних зобов`язань оплати переданої позивачем електричної енергії здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого у Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення й утворилася заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" щодо спожитої електричної енергії в сумі 425 502, 94 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів здійснення виконання ним своїх обов`язків за договором, а саме, доказів оплати переданої позивачем та відповідно спожитої відповідачем електричної енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 425 502, 94 грн підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 213 302, 04 грн, 15 % річних в розмірі 115 218, 58 грн та інфляційних втрат в розмірі 37 624, 87 грн, то суд вказує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Отже, судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань. У зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до "Комерційної пропозиції № 2" від 27.12.2018, яка є додатком № 1 до договору розділом "додаткові зобов`язання споживача" встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Що у свою чергу підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок пені, 15 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 213 302, 04 грн, 15 % річних в розмірі 115 218, 58 грн та інфляційні втрати в розмірі 37 624, 87 грн, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, іншим доводам сторін оцінка судом не надається, оскільки, вони не спростовують встановлених судом в ході розгляду справи обставин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - задовольнити.

2. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043)) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600) суму основного боргу в розмірі 425 502 (чотириста двадцять п`ять тисяч п`ятсот два) грн 94 коп., пеню в розмірі 213 302 (двісті тринадцять тисяч триста два) грн 04 коп., 15% річних в розмірі 115 218 (сто п`ятнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 58 коп., інфляційні втрати в розмірі 37 624 (тридцять сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 874 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн 73 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.02.2021

Суддя Д.О. Баранов