Decision № 95024511, 09.02.2021, Commercial Court of Kherson Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року м.Херсон Справа № 923/1081/18 (923/975/20)

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу за позовом: Комунального підприємства "Центр" Виконавчого комітету Херсонської міської ради м.Херсон ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34786324 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ляшко Олександра Віталійовича (Вул. П. Орлика, 32, м. Херсон, 73003)

до Відповідача : Херсонської міської ради м.Херсон ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26347681

про визнання незаконним рішення від 20.12.2019р. № 2256 в частині включення нежитлових приміщень першого поверху площею 179,6 кв.м., розташованих за адресою вул.Торгова,50, до переліку об"єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації".

за участю представників:

від позивача - ліквідатор арбітражний керуючий Ляшко О.В.

від відповідача - не прибули

встановив:

Комунальне підприємство "Центр" виконавчого комітету Херсонської міської ради звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонської міської ради та просить суд прийняти рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019р. № 2256 "Про затвердження переліку об"єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" в частині включення нежитлових приміщень першого поверху площею 179,6 кв.м., розташованих за адресою вул.Торгова,50, до переліку об"єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації".

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частинами 1, 2 статті 7 КУзПБ визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.

Частинами 1, 2 ст. 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Відповідно до ухвали від 05.10.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом представників сторін в судове засідання 03.11.2020р.

В судовому засіданні 03.11.2020р. на клопотання представника відповідача оголошено перерву до 18.11.2020р. для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву по суті позовних вимог.

16.11.2020р. до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву. Херсонська міська рада Херсонської області повністю не визнає вимоги позову Комунального підприємства «Центр» виконавчого комітету Херсонської міської ради до Херсонської міської ради про визнати незаконним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019 № 2256 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації» в частині включення нежитлових приміщень першого поверху площею 179,6 кв.м., розташованих за адресою вул. Торгова, 50, до переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації.

Відповідач вважає, що заявник не вірно тлумачить положення чинного законодавства, не має підстав для звернення до суду, а викладені в заяві обставини йдуть в супереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідач просить в задоволені позову Комунального підприємства «Центр» Виконавчого комітету Херсонської міської ради до Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019 № 2256 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації» в частині включення нежитлових приміщень першого поверху площею 179,6 кв.м., розташованих за адресою вул. Торгова 50, до переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації» відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 18.11.2020р. розпочато розгляд справи по суті. Суд заслухав вступні слова представників, дослідив матеріали справи та надані сторонами докази. В судовому засіданні встановлено, що Херсонським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким визнано повністю недійсним оскаржуване рішення відповідача. Разом з тим, станом на день розгляду справи у Господарському суді Херсонської області рішення не набрало законної чинності, оскільки учасниками справи подано апеляційну скаргу. Після чого в судовому засіданні було оголошено перерву до 10.12.2020р.

В судовому засіданні 10.12.2020р., яке відбулось за участю представника від позивача - арбітражного керуючого Ляшко О.В., від відповідача - адвоката Щедрова О.Р., (ордер серії ВЕ № 1027485 від 09.12.2020р.) представник вiдповiдача Щедров О.Р. повідомив суду, що у провадженні Херсонського окружного адміністративного суду дійсно знаходиться справа № 540/16/20 з розгляду того самого предмету. Рішення за результатами розгляду справи вже судом прийнято, рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019р. № 2256 "Про затвердження переліку об"єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" визнано повністю недійсним, проте станом на 10.12.2020р. зазначене рішення Херсонського окружного адміністративного суду не набрало законної сили. Тому представники запропонували зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 540/16/20 .

Суд оголосив перерву у розгляді справи до 19.01.2021р.

В судове засідання 19.01.2021р. представник Херсонської міської ради не прибув, доказів набрання законної сили рішенням у справі № 540/16/20, яким рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019р. № 2256 "Про затвердження переліку об"єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" визнано недійсним - суду не надано.

Разом з тим, у разі набрання законної сили рішення у справі № 540/16/20, яким рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019р. № 2256 "Про затвердження переліку об"єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" визнано недійсним - провадження у даній справі підлягає закриттю. З урахуванням викладеного суд ухвалою від 19.01.2021р. відклав розгляд справи на 09.02.2021р.

В судове засідання 09.02.2021 року відповідач явку уповноважених представників не забезпечив. Відповідно до положень ч.1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року, який відповідними постановамиКабінету Міністрів України було неодноразово продовжено. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 за № 760 затверджено зміни, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, відповідно до яких, в тому числі, продовжено карантин до 31.12.2020. Однак, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Зважаючи на наведене, у судовому засіданні 09.02.2021р., суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В провадженні господарського суду Херсонської області перебуває справа № 923/1081/18 про банкрутство Комунального підприємства «Центр» виконавчого комітету Херсонської міської ради (вул. Я. Мудрого, 45, м. Херсон, код ЄДР 34786324).

Постановою господарського суду Херсонської області від 04.06.2019 року КП «Центр» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ляшка О.В.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 3, 4 ст.140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковим до виконання на відповідній території.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно частини 1 статті 59 Закону Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини) (п.4 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № Справа N 1-9/2009).

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відтак, Херсонська міська рада є органом місцевого самоврядування, що у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», Регламентом Херсонської міської ради затверджений Рішенням Херсонської міської ради №2 від 02.12.2015 та іншими актами, що регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування.

Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Управління майном територіальної громади є виключною компетенцією міської ради, згідно з ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, Херсонська міська рада Херсонської області від імені територіальної громади міста володіє комплексом цивільних прав щодо володіння, розпорядження та користування комунальним майном, а також його збереження для потреб громади.

Керуючись ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, 20.12.2019 року на XXXIII сесії Херсонської міської ради VII скликання прийнято рішення № 2256 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації».

До затвердженого Переліку включено нежилі приміщення першого поверху загальною площею 179,6 кв.м., що розташовані за адресою 21 Січня (Торгова), 50, які належать КП «Центр» на праві господарського відання та включені до ліквідаційної маси боржника відповідно до частини 1 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства.

Позивач заявляє, що рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019року № 2256, яким затверджено Перелік об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації, що містить зазначені нежитлові приміщення, є незаконним у відповідній частині, порушує права та охоронювані законом інтереси Комунального підприємства «Центр» виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - КП «Центр», Позивач), виходячи з наступного.

На виконання рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17.07.2007 року № 363 «Про передачу з балансу комунального підприємства (КП) «Таврійський» виконавчого комітету Херсонської міської ради на баланс комунального підприємства (КП) «Центр» виконавчого комітету Херсонської міської ради нежилого приміщення, загальною площею 204,6 кв.м., по вул. 21 Січня, 50» за актом прийому-передачі від 01 серпня 2007 р. на баланс КП «Центр» було передано відповідне нежитлове приміщення за адресою: м. Херсон, вул. 21 Січня, 50.

Рішенням Херсонської міської ради від 28.04.2009 року № 1127 «Про внесення змін до п. 4.1. статуту КП «Центр» виконавчого комітету Херсонської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 22.12.2006 за № 229» вирішено внести зміни до статутного фонду КП «Центр» за рахунок вартості нежилого приміщення, загальною площею 204,6 кв.м., по вул. 21 Січня, 50, залишкова вартість якого складає 121243,00 грн.

22 червня 2009 року було зареєстровано зміни до статуту КП «Центр» на підставі, зокрема, рішення Херсонської міської ради від 28.04.2009 № 1127 щодо збільшення розміру статутного фонду КП «Центр» та внесення до статутного фонду майна. Розмір статутного фонду підприємства було збільшено на 121243,00 грн та склав 359243,00 грн.

Відомості щодо внесення вищезазначеного майна до статутного фонду КП «Центр» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до витягу № 1005511878 від 04.07.2019, розмір статутного фонду КП «Центр» складає 359243,00 грн.

Відповідно до частин 1,2, статті 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до п. 4.2 Статуту, майно Підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста. В п. 4.5 Статуту зазначено, що джерелами формування майна Підприємства є майно та інші цінності, передані йому засновником.

Частиною 3 статті 78 ГК України встановлено, що майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до п. 4.1 Статуту КП «Центр», Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди та інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства, передані Засновником у повне господарське відання Підприємства, без права на відчуження майна. Статутний фонд Підприємства утворюється Херсонською міською радою та становить 359 243,00 грн.

Отже, майно, передане на баланс КП «Центр» за актом прийому-передачі від 01.08.2007 та внесене до його статутного фонду рішенням Херсонської міської ради від 28.04.2009 № 1127, належить КП «Центр» на праві господарського відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема: право власності, речові права, похідні від права власності, в тому числі право господарського відання.

Право господарського відання на нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 179,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Торгова, 50 за КП «Центр» було зареєстроване 31 жовтня 2019 року, що підтверджується Витягом від 01.11.2019 № 187270154 та включене ліквідатором до ліквідаційної маси КП «Центр».

Після того, як ліквідатору стало відомо про прийняття Херсонською міською радою рішення від 20.12.2019 № 2256, листом від 16.01.2020 року № 02-01/1081-82 ліквідатор звернувся до Херсонської міської ради з проханням виключити вказане майно із Переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації. Однак, такі дії органом місцевого самоврядування не були вчинені.

Рішенням комітету кредиторів від 30.01.2020 року було погоджено умови продажу майна КП «Центр», до складу (лоту) якого входять нежитлові приміщення загальною площею 179,6 кв.м. за адресою: м. Херсон, вул. 21 Січня (Торгова), 50.

Після погодження комітетом кредиторів КП «Центр» умов продажу (протокол від 30.01.2020 року) на адресу ліквідатора надійшло звернення Херсонської міської ради (від 31.01.2020 року № 9-63-11/27) про виключення нежитлових приміщень першого поверху за адресою: м. Херсон, вул. 21 Січня, 50 зі складу ліквідаційної маси.

Листом від 13.02.2020 року № 02-01/1081-89 ліквідатор повідомив заявника про відсутність правових підстав для виключення зазначеного майна зі складу ліквідаційної маси, оскільки вони належать КП «Центр» на праві господарського відання та зауважив, що в разі незгоди з правовою позицією ліквідатора Херсонська міська рада може звернутися до суду із клопотанням про виключення майна зі складу ліквідаційної маси.

За результатами розгляду клопотання Херсонської міської ради про виключення майна зі складу ліквідаційної маси, господарський суд Херсонської області прийняв ухвалу від 27.05.2020 року у справі № 923/1081/18, якою відмовив заявнику у задоволенні цього клопотання.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 року у справі № 923/1081/18 встановлено, що нежитлові приміщення першого поверху площею 179,6 кв. м. за адресою: м. Херсон, вул. Січня (Торгова), 50 належать КП «Центр» на праві господарського відання.

Вказана ухвала набрала чинності та у встановленому порядку не оскаржена.

Проте, навіть після прийняття судом цього рішення, Херсонською міською радою не було вчинено дій по виключенню нежитлових приміщень за адресою: м. Херсон, вул. 21 Січня (Торгова), 50 з Переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Таким чином, оскільки з 04.06.2019 року припинилися повноваження Херсонської міської ради та її виконавчих органів щодо розпорядження майном КП «Центр», затвердження Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, до якого було включено спірні приміщення, свідчить про невизнання права КП «Центр» на володіння, користування і розпорядження цим майном, закріпленим за ним власником -Херсонською міською радою на праві господарського відання.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 22.04.2020 року у справі № 766/2676/20 в межах кримінального провадження № 12020230040000329 накладено арешт на об`єкти малої приватизації, що зазначені в рішенні Херсонської міської ради від 20.12.2019 №2256. У зв`язку з накладенням арешту продаж майна КП «Центр» зупинено.

Таким чином, прийняття Херсонською міською радою оскаржуваного рішення від 20.12.2019 № 2256 зумовило зупинення продажу майна КП «Центр», що призвело як до порушення права господарського відання КП «Центр» на вищезазначене майно, так і до порушення прав його кредиторів - яких позбавлено можливості отримати задоволення своїх вимог в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства, а також до безпідставного обмеження повноважень ліквідатора банкрута, визначених ст.61 КУзПБ.

Арешт, накладений в межах кримінального провадження, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України (Постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № Б-50/112-09).

Відповідно до ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

В зазначеному кримінальному провадженні арешт майна Позивача є обґрунтованим з огляду на включення цього майна до Переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації, який є додатком до рішення Херсонської міськради від 20.12.2019 № 2256, - оскільки існує загроза незаконного продажу (приватизації) цього майна.

В разі ж визнання незаконним включення майна КП «Центр» до зазначеного переліку, загроза незаконного продажу цього майна відпаде, отже, відпаде і потреба в його арешті, що є підставою для його скасування згідно ст.174 КПК України.

Таким чином, визнання недійсним рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019 № 2256 в частині включення належного КП «Центр» майна до Переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації, є необхідною передумовою для звернення до суду з клопотанням про скасування арешту цього майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 ГК України, до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Нормами ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на зазначене, оскаржуване рішення Херсонської міської ради свідчить про невизнання органом місцевого самоврядування права господарського відання на це майно, а також порушує права та інтереси КП «Центр» та його кредиторів, оскільки включення майна КП «Центр» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації є причиною накладення арешту на це майно та зупинення його продажу в ліквідаційній процедурі.

Відтак, рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019 № 2256 «Про затвердження передіку обєктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації» є незаконним в частині включення до вказаного переліку нежитлових приміщень першого поверху за адресою: м. Херсон, вул. 21 Січня (Торгова), 50.

Згідно інформації з Єдиного Державного реєстру судових рішень, 07 липня 2020 року Херсонський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 540/1060/20 за позовом депутатів Херсонської міської ради Романюка О.Я., Богданова В.В. до Херсонського міського голови Миколаєнка В.В. про визнання дій і бездіяльності протиправними та визнання протиправним і нечинним рішення від 20.12.2019 № 2256.

Зазначений позов задоволено частково та рішенням суду визнано:

- протиправними дії Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича щодо включення до проекту порядку денного пленарного засідання 20.12.2019 року ХХХШ сесії Херсонської міської ради проекту рішення «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації»;

- протиправною бездіяльність Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича щодо не оголошення на пленарному засіданні 20.12.2019 року ХХХШ сесії Херсонської міської ради перед голосуванням за проектом рішення «Про затвердження переліку обєктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації» рекомендацій робочої групи з підготовки пленарного засідання ХХХШ сесії Херсонської міської ради від 16.12.2019 року по питанню № 34 та не поставлення на голосування проекту рішення за основу та в цілому.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019 року, суд зазначив наступне:

«Що стосується позовних вимог, щодо визнання протиправним та нечинним рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019 № 2256 «Про затвердження передіку обєктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації», як таке, що порушує права позивача, суд зазначає, відповідно до п. 1 спірного рішення від 20.12.2019 року № 2256 ХХХШ сесії міської ради VII скликання «Про затвердження переліку об"єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації» затверджено перелік об"єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації, згідно з додатком.

Суд, дослідивши спірне рішення та встановивши деякі порушення процедури при прийнятті такого рішення, зазначає, що воно стосується затвердження переліку об"єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації, тобто, спірне рішення є актом індивідуальної дії та впливає на права та інтереси того суб"єкта стосовно якого воно винесено, як наслідок цей суб"єкт має право оскаржити це рішення в частині або повністю.

Суд зазначає, що право особи на звернення до суду не є безумовним. Визначеними статтями передбачена можливість звернення до суду лише з підстав фактичного порушення права та/або інтересу особи.

Рішенням Конституційного суду України у справі №18-рп/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) регламентовано, що поняття «охоронюваний законом інтерес», яке вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Крім того, відповідно до вищезазначеного рішення Конституційного Суду України, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Згідно постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі № 363/2968/16, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 по справі № 320/6373/16 вказав, що звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.08.2019 по справі № 1340/4630/18, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

П. 19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі № 9901/283/19 визначено, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обгрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Враховуючи наведені положення рішення судів конституційної та загальної юрисдикції, слід дійти висновку, що судовий захист прав та інтересів позивача ніяк не задовольнить його індивідуальних потреб, оскільки сам факт задоволення зазначено позову позбавить кредиторів права на отримання відповідних грошових коштів від органу місцевого самоврядування, а отже жодним чином не змінить правового становища позивача. Тобто, звертаючись з даним позовом, вістуні підстави спору, оскільки відсутній сам охоронюваний законом інтерес, який підлягає судовому захисту.

Пунктом 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №9901/283/19 визначено, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Таким чином КП «Центр» має право оскарження рішення Херсонської міської ради Херсонської області від 20.12.2019р. № 2256 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації».

Суд окремо зазначає, наступне. Та обставина, що, як стверджував представник відповідача у попередніх судових засіданнях, Херсонській міській раді на момент винесення оскаржуваного рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019р. № 2256 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації» не було відомо про включення нежитлових приміщень загальною площею 179,6 кв.м. за адресою: м. Херсон, вул.21 Січня, 50 до ліквідаційної маси банкрута та здійснення реєстрації господарського відання на вказані приміщення, не дає підстав вважати оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, судом до уваги не приймається.

Крім того, суд зауважує наступне.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року , встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.3 ст.4 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 р. дана Конвенція та Протоколи до неї №2,4,7,11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Розгляд здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності є визначальним принципом судового процесу взагалі та господарського зокрема. Відповідно до ст. 129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.

Згідно з Господарським процесуальним кодексом України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, суд повинен оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, для надання можливості представникам сторін надати додаткові докази в обґрунтування поданої заяви та поданих заперечень, суд розглянув справу у розумні строки.

В рішеннях ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України", справі "Руїз Горіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, повязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Проте, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовують свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, за приписами ст. ст. 74, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позову, витрати понесені позивачем у вигляді сплати 2102 грн судового збору, покладаються на відповідача, згідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 20.12.2019 № 2256 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації» в частині включення нежитлових приміщень першого поверху площею 179,6 кв. м., розташованих за адресою вул. Торгова, 50 (пор. № 64) до переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації.

3. Стягнути з Херсонської міської ради ( м.Херсон ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26347681) на користь Комунального підприємства "Центр" виконавчого комітету Херсонської міської ради (м.Херсон ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34786324 ) 2120 (Дві тисячі сто дві) гривні судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 21.02.2021р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна