Decision № 94965807, 02.02.2021, Zaporizhzhia District Administrative Court

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 лютого 2021 року о/об 16 год. 10 хв.Справа № 280/5457/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , Паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної Ради (69063. м. Запоріжжя, пр. Соборний, 44, ЄДРПОУ 19282314)

Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (04071. м. Київ. пул. Костянгинівська. 36, код ЄДРПОУ 38260065)

про визнання протиправними та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

за участі:

позивача - ОСОБА_1

(особа посвідчується паспортом серії НОМЕР_1 )

від відповідача 1 - Сердюченко В.В.

(діє на підставі довіреності №21 від 11.01.2021)

від відповідача 2 - не прибув

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної Ради (відповідач 1), Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (відповідач 2), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» щодо підтвердження рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, зазначене у листі ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» №56-13/08/406 від 30 червня 2020 року;

- зобов`язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда та провести огляд (повторний огляд) ОСОБА_1 для встановлення всіх захворювань, що призвели до інвалідності з вивченням документів що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитуванням хворого; об`єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії;

- зобов`язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда II групи безстроково з дня його огляду та встановлення йому інвалідності Обласною медико-соціальною експертною комісією №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, тобто з 18 травня 2020 року відповідно до положень частини 13 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-VIII від 13 березня 2018 року);

- зобов`язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради встановити ОСОБА_1 , інвалідність, на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності безстроково) відповідно до положень частини 3 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-VIII від 13 березня 2018 року);

- встановити ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності безстроково з дня його огляду та встановлення йому інвалідності Обласною медико-соціальною експертною комісією №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, тобто з 18 травня 2020 року відповідно до положень частини 13 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-VIII від 13 березня 2018 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час розгляду медико-соціальної експертної комісією питання щодо встановлення гр. ОСОБА_1 групи інвалідності, останньому не було належним чином проведено обстеження (через карантинні обмеження) та не взято до уваги його скарги на стан здоров`я. Вказано, що проведення фактичного огляду здоров`я ОСОБА_1 призвело до неправильного визначення стану його здоров`я та невірного визначення ступеня втрати ним працездатності, встановлення групи інвалідності на порядок нижче, ніж повинно було бути встановлено. Крім того, ОСОБА_1 є учасником АТО, для якого передбачений особливий порядок встановлення інвалідності та право отримання групи інвалідності на ступінь вище від визначених законодавством критеріїв встановлення інвалідності, а також неналежне проведення огляду під час МСЕК та в результаті бездіяльності комісії МСЕК щодо встановлення всього переліку наявних у ОСОБА_1 хвороб, які призводять до інвалідності, Обласною медико-соціальною експертною комісією № 3 невірно встановлено III групу інвалідності ОСОБА_1 з повторним переоглядом 01 червня 2021 року, надано висновок про умови та характер праці, а саме обмежено працездатний без тяжких фізичних та психологічних навантажень, неповний робочий день, визначено відсоток втрати професійної працездатності 30% одноразово. Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» щодо підтвердження рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, зазначене у листі ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» №56-13/08/406 від 30 червня 2020 року, а також з вимогою зобов`язати відповідача 1 вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Ухвалою суду від 17 серпня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 15 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 17 серпня 2020 року зобов`язано від Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 19282314, адреса: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 44), належним чином завірені копії:

- Акту огляду МСЕК № 176;

- протоколу засідання та рішення за результатами огляду ОМСЕК № 3;

- інформацію, за участю яких лікарів за якими спеціальностями проходила медико-соціальна експертиза щодо встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 ;

- рішення ЦМСЕК за результатами перегляду рішення обласної МСЕК відносно ОСОБА_1 .

Відповідач 2 позовні вимоги не визнав, 08 вересня 2020 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№41289), в якому зазначає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» щодо підтвердження рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, зазначені у листі ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» №56-13/08/-406 від 30 червня 2020 року, оскільки Центральною МСЕК МОЗ України заочно, за рекомендаціями МОЗ в умовах карантину заочно розглянуто медичко-експертну справу ОСОБА_1 з питання підвищення групи інвалідності. ОСОБА_1 вперше оглянутий 18 травня 2020 року обласною МСЕК №3. Діагноз: ІХС. Стенокардія ФКІІ. Післяінфарктний кардіосклероз (Q-інфаркт міокарда 21 липня 2016 року). Стентування ПКА 21 липня 2016 року; 25 серпня 2016 року Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. СН І ст. Встановлена третя група інвалідності, 30% втрати працездатності внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини. Вказує, що стан ОСОБА_1 не зазнав суттєвих змін, з урахуванням соціального факту відповідає ІІІ групі інвалідності. Комісією ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» прийнято рішення, що рішення МСЕК від 18 травня 2020 року прийняте у відповідності до вимог пункту 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, наказу МОЗ України від 05 вересня 2011 року №561. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 до суду не прибув. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, підтвердженням чому є наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого судову повістку про виклик до суду отримано уповноваженим представником 25 січня 2021 року. Причини неявки суду не повідомив, жодних клопотань не подав.

09 вересня 2020 року за вх.№41625 від відповідача 1 надійшли документа на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів.

Такою, 09 вересня 2020 року відповідачем 1 надано до суду відзив на позовну заяву (вх.№41628), в якому зазначено, що як на часу огляду МСЕК, так і в суді ОСОБА_1 не надав жодних належних доказів (медичної документації), які б спростували висновки обласної МСЕК №3 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР про відсутність підстав для встановлення саме ІІ групи інвалідності. У позивача відсутні захворювання, передбачені пунктом 3.3 розділу III Інструкції №561. В Свідоцтві про хворобу №192 від 14 квітня 2020 року також відсутні жодні відомості про наявність захворювань, які б надавали МСЕК право встановити ОСОБА_1 другу групу інвалідності. Вказує на те, що позивач невірно розуміє норму Закону № 2961-IV, оскільки визначення в частині тринадцятій статті 7 Закону № 2961-IV формулювання «...на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності...» не означає «на групу вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності», адже відповідні поняття є різними. За таких обставин, позовні вимоги є безпідставними, а всі дії та рішення відповідачів здійснені у суворій відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Представника відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити.

Протокольною ухвалою від 15 вересня 2020 року відкладено підготовче судове засідання на 13 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів. Відкладено підготовче судове засідання на 03 листопада 2020 року.

У підготовчому судовому засіданні 03 листопада 2020 року прийнято уточнену позовну заяву та відкладено підготовче судове засідання на 01 грудня 2020 року.

01 грудня 2020 року протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків, а також за згодою учасників судового процесу підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті призначено на 18 січня 2021 року.

Під час судового засідання 18 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про роз`єднання позовних вимог, оголошено перерву до 02 лютого 2020 року.

У судовому засіданні 02 лютого 2021 року, на підставі статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно направлення на МСЕК від 08 травня 2020 року, виданого поліклінікою Військової частини А3309, гр. ОСОБА_1 був направлений на медико-соціальну експертизу з метою встановлення групи інвалідності та відсотків втрати професійної працездатності.

На підставі акту огляду МСЕК №176 від 18 травня 2020 року, гр. ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності, з причини: захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Група інвалідності встановлена на строк до 01 червня 2021 року. Визначено 30% ступеня втрати професійної працездатності.

Група інвалідності та відсотки втрати професійної працездатності встановлені за сукупністю діагнозів, перелік яких наведений в пунктах 29.1, 29.2 акту огляду МСЕК №176 від 18 травня 2020 року.

Хворому видана довідка до акту огляду МСЕК серії АГ №0015175.

Медико-соціальна експертиза, відносно гр. ОСОБА_1 , проходила за участю членів комісії, а саме: Хар`якової О.П. - голови обласної МСЕК №3, лікаря-терапевта; Міроненко О.І. - спеціаліста з медико-соціальної реабілітації, лікаря-терапевта, лікаря-терапевта обласної МСЕК №3; Діденко Л.M. - лікаря-невропатолога обласної МСЕК №3.

У зв`язку з незгодою ОСОБА_1 з рішенням обласної МСЕК №3 від 18 травня 2020 року, медико-експертна справа за його заявою направлена на ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України».

Центральною МСЕК МОЗ України розглянуто заочно (карантин) медико- експертну справу ОСОБА_1 з питання підвищення групи інвалідності. При розгляді встановлено, що ОСОБА_1 оглянутий вперше 18 травня 2020 року обласною МСЕК №3. Діагноз: ІХС. Стенокардія ФК II. Післяінфарктний кардіосклероз (Q-інфаркт міокарду 21 липня 2016 року); Стентування ПКА 21 липня 2016 року; 25 серпня 2016 року Гіпертонічна хвороба ПІ ст. СН І ст. Встановлена третя група інвалідності, 30% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (Витяг з протоколу 18 регіональної BЛK №149 від 22 квітня 2020 року). Комісія вважає, що рішення обласної МСЕК від 18 травня 2020 року прийняте у відповідності до вимог пункту 27 постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, Наказу МОЗ України від 05 вересня 2011 року №561.

Позивач, вважаючи рішення відповідачів протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства, та робить висновки по суті спору.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантування їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідно до положень статті 3 вказаного закону інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» встановлено, що медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Згідно з частиною 8 статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», саме медико-соціальні експертні комісії визначають групу інвалідності, її причину і час настання; види трудової діяльності, рекомендовані інваліду за станом здоров`я тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 затверджені Положення «Про медико-соціальну експертизу» та «Про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності».

Положення «Про медико-соціальну експертизу» визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відповідно до пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії.

Відповідно до пункту 19 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до пункту 20 Положення № 1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року №561 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033).

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Відповідно до пункту 17 Положення № 1317 вказано, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 25 Положення № 1317 передбачено, що рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Як зазначено вище, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності.

Суд відзначає, що позивач оскаржує встановлення йому ІІІ групи інвалідності, замість, як він вважає, належної ІІ групи.

Суд не приймає посилання відповідача про те, що його комісією не оглянуто, а висновки складені по суті без його участі, на підставі наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що Обласною медико-соціальної експертною комісією № 3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної Ради проведено медико-соціальну експертизу за участю членів комісії, а саме: Хар`якової О.П. - голови обласної МСЕК №3, лікаря-терапевта; Міроненко О.І. - спеціаліста з медико-соціальної реабілітації, лікаря-терапевта, лікаря-терапевта обласної МСЕК №3; Діденко Л.M. - лікаря-невропатолога обласної МСЕК №3.

За результатами експертизи складено акту огляду МСЕК №176 від 18 травня 2020 року, гр. ОСОБА_1 була встановлена III група інвалідності, з причини: захворювання, так, пов`язані Із захистом Батьківщини. Група інвалідності встановлена на строк до 01 червня 2021 року. Визначено 30% ступеня втрати професійної працездатності.

У Акті огляду МСЕК №176 від 18 травня 2020 року зазначено про фактичне обстеження ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться лише медичні висновки та довідка установ МСЕК, якою йому встановлено ІІІ групу інвалідності. Не надано жодних інших медичних висновків, окрім як міркувань самого позивача, що йому необхідно відповідно до стану здоров`я встановити ІІ групу інвалідності.

Таким чином, Обласною медико-соціальною експертною комісією № 3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної Ради дотримано порядку проведення експертизи, що нівелює твердження позивача.

Разом з тим, суд вважає вказати про те, що пунктом 27 Положення № 1317 визначено підстави для встановлення особі ІІ групи інвалідності. Це стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

- обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

- обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

- обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Інваліди II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов`язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Крім того, як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд наголошує на тому, що вирішення питань стану здоров`я інваліда, визначення ступеня обмеження його життєдіяльності та встановлення групи інвалідності (що фактично є наміром позивача в даній справі) не входить до компетенції адміністративного суду, а вимоги позивача, розцінюються судом як втручання в дискреційні повноваження відповідача. Наведені обставини спростовують твердження позивача про необхідність скасування оскаржуваного експертного рішення. Крім того, в матеріалах справи містяться медичні висновки та довідки установ МСЕК, якими позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. Інші медичні висновки про необхідність встановлення, відповідно до стану здоров`я, позивачу ІІ групу інвалідності, або іншої у справі відсутні.

Така позиція суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі № 804/800/16.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної Ради.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» щодо підтвердження рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, зазначене у листі ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» №56-13/08/406 від 30 червня 2020 року, то суд вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню.

Так, відповідно до листа Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» №56-13/08/-406 від 30 червня 2020 року зазначено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України розглянула заочно (карантин) мед експертизу справу ОСОБА_1 з питань підвищення групи інвалідності.

Тобто в супереч пункту 17 Положення № 1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України прийнято листом рішення, що рішення МСЕК обласної МСЕК від 18 травня 2020 року прийняте у відповідності до вимог та пункту 27 Постанови Кабінету Міністраів України від 03 грудня 2009 року №1317, Наказу МОЗ України від 05 вересня 2011 року №561.

Суд зауважує на тому, що рекомендації не є нормативним актом, яким повинна керуватися Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України у своїй діяльності. Заочний огляд не передбачений чинним законодавством і не може бути належним оглядом визначеним Положенням № 1317.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» щодо підтвердження рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, зазначене у листі ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» №56-13/08/406 від 30 червня 2020 року, а також зобов`язати Державий заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 червня 2020 року про перегляд рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної Ради від 18 травня 2020 року у відповідності до вимог «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином суд приходить до висновку що позовна заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами частини 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що 10 квітня 2020 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №200310-03.

До матеріалів адміністративної справи, представником позивача, як доказ витрат на професійну правничу допомогу додано:

- Договір про надання правничої допомоги №200310-03 від 10 квітня 2020 року;

- Детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару за договором про надання правничої допомоги №200310-03 від 10 квітня 2020 року;

- Квитанції до прибуткового касового ордеру №47 від 03 травня 2020 року; №54 від 10 червня 2020 року; №63 від 10 липня 2020 року; №64 від 10 липня 2020ь року; №75 від 07 серпня 2020 року; №77 від 08 серпня 2020 року; №78 від 08 серпня 2020 року;

- Акти приймання передачі виконаних робіт і послуг за договіром про надання правничої допомоги №200310-03 від 10 квітня 2020 року за: 03 травня 2020 року; 10 червня 2020 року; 10 липня 2020 року; 08 серпня 2020 року; 07 серпня 2020 року; 08 серпня 2020 року;

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

В межах розгляду даної справи представником позивача зазначено що ним здійснено представництво позивача у сумі 14 100,00 грн.

Суд не погоджується з такою сумою на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума не є співмірною з предметом спору. Разом з тим, детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару складений на ім`я ОСОБА_10 .

Необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 810/3213/16.

Представником позивача до суду не надано розрахунку годин витрачених на виконану роботу та не надано суду розрахунку правової допомоги із відображенням вартості за кожну надану послугу.

Отже, суд не може встановити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії", відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. "Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах". Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Данілов проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, суд зазначає:

по-перше: адвокатом не надано суду розрахунку правової допомоги із відображенням вартості годин за кожну надану послугу та не зазначений час, витрачений на надання таких послуг та час, витрачений на участь у судових засіданнях.

по-друге: витрати на правову допомогу у розмірі 14100,00 грн. не є співмірними, обґрунтованими.

Суд приходить до висновку щодо не співмірності заявлених витрати на стягнення правничої допомоги.

Таким чином, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, оскільки вважає, що судові витрати на правничу допомогу у сумі 14 100,00 грн. є не обґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а з урахуванням вимог частини 5 статті 134 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу мають бути відшкодовані позивачу лише у сумі 5000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , Паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної Ради (69063. м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 44, ЄДРПОУ 19282314), Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (04071. м. Київ. пул. Костянгинівська. 36, код ЄДРПОУ 38260065) про визнання протиправними та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» щодо підтвердження рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, зазначене у листі ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» №56-13/08/406 від 30 червня 2020 року.

Зобов`язати Державий заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 червня 2020 року про перегляд рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної Ради від 18 травня 2020 року у відповідності до вимог «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , Паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (04071. м. Київ. пул. Костянгинівська. 36, код ЄДРПОУ 38260065) судові витрати, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення виготовлено та підписано 18 лютого 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов