Court ruling № 94964300, 16.02.2021, Commercial Court of Kherson Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

16 лютого 2021 року м. Херсон Справа № 923/343/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М., за участю секретаря судового засідання Степанової Н.Д., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мурат-61" (75200, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Пушкіна, 39, код ЄДРПОУ 41427969)

до: Фермерського господарства "ОАЗИС ПІВДНЯ" (75226, Херсонська область, Чаплинський район, с. Надеждівка, вул. Молодіжна, 24)

про стягнення 1 116 229 грн.50 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Мамонтов Д.О., адвокат, ордер № 1004950 від 26.08.20;

від відповідача - Гетьман А.А., адвокат, посвідчення ХС № 000101 від 28.04.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурат-61" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Фермерського господарства "ОАЗИС ПІВДНЯ" (надалі - відповідач), якою просить суд:

- стягнути 405447 грн основного боргу за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 30112017 від 30.11.2017;

- стягнути 710782,50 грн основного боргу за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 06122017 від 06.12.2017.

В судовому засіданні 16.02.2021 позивач подав заяву про зміну підстав позовної заяви по справі № 923/343/20 та просив стягнути грошові кошти в сумі 405 447,00 (чотириста п`ять тисяч чотириста сорок сім) гривень та 710 782,50 (сімсот десять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 50 коп.) в якості безпідставно набутих коштів фермерським господарством «Оазис Півдня».

Свою заяву відповідач обґрунтував наступним.

Він зазначив, що звернувся до Господарського суду Херсонської області за захистом своїх порушених Відповідачем прав та інтересів, шляхом стягнення заборгованості за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 30.11.2017 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 30112017 року (далі - Договір № 30112017).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 30112017 Позикодавець (Позивач) надає Позичальнику (Відповідачу) поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1. Договору № 301112017 визначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 405 450 (чотириста п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. без ПДВ.

Пунктом 3.1. Договору № 30112017 встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до закінчення строку дії Договору.

В свою чергу, п.8.1. Договору № 30112017 визначено, що даний Договір вступає в силу з моменту Його підписання та діє протягом одного календарного року або до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором. Договір може бути скасовано за домовленістю Сторін.

Пунктом 8.2 Договору № 30112017 встановлено, що у разі невиконання однією зі сторін своїх зобов`язань, за даним договором, протягом його дії, даний договір вважається пролонгованим на наступні дванадцять місяців, уразі якщо жодна зі сторін не заявить про інше.

Так, на виконання умов Договору № 301112017 ТОВ «Мурат-61» 30.11.2017 перерахувало грошові кошти на банківський рахунок ФГ «Оазис Півдня» в розмірі 405 447,00 (чотириста п`ять тисяч чотириста сорок сім) гривень безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Даний факт, підтверджується платіжним дорученням № 1 від 30.11.2017 на суму 405 447,00 грн. Більш того, згодом, а саме 06.12.2017 між Позивачем та Відповідачем було укладено другий Договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 06122017 (далі -Договір №06122017).

Так, умови Договору № 301112017 та умови Договору № 06122017 є ідентичними, окрім суми безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

А відтак, відповідно до п. 1.1. Договору № 06122017 Позикодавець (Позивач) надає Позичальнику (Відповідачу) поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1. Договору № 06122017 визначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 710 782 (сімсот десять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн 50 коп. без ПДВ.

Пунктом 3.1. Договору № 06122017 встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до закінчення строку дії Договору.

В свою чергу, п.8.1. Договору № 06122017 визначено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року або до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором. Договір може бути скасовано за домовленістю Сторін.

Пунктом 8.2 Договору № 06122017 встановлено, що у разі невиконання однією зі сторін своїх зобов`язань, за даним договором, протягом його дії, даний договір вважається пролонгованим на наступні дванадцять місяців, уразі якщо жодна зі сторін не заявить про інше.

Отже, на виконання умов Договору № 06122017 ТОВ «Мурат-61» перерахувало грошові кошти на загальну суму 710 782,50 грн на банківський рахунок ФГ «Оазис Півдня»:

- 06.12.2017 в розмірі 261 032,50 (двісті шістдесят одна тисяча тридцять дві гривні 50 коп.) гривень безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (платіжне доручення № 2 від 06.12.2017);

- 18.12.2017 в розмірі 423 750,00 (чотириста двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (платіжне доручення № 7 від 18.12.2017);

- 20.12.2017 в розмірі 26 000,00 (двадцять шість тисяч) гривень безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (платіжне доручення № 9 від 20. 12.2017.

Тобто грошові кошти були отримані Відповідачем, що не заперечувалось представником Відповідача в судовому засіданні.

Разом з цим, Відповідач заперечував, що вказані кошти були отримані в якості безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а є платою за поставлену сільськогосподарську продукцію.

2 листопада 2017 року між позивачем та відповідачем нібито було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за № 22/17, відповідно до змісту якого відповідач зобов`язувався продати позивачеві ячмінь врожаю 2017 в кількості до 90т на загальну суму 418500,00 гривень.

Відповідач стверджує, що свої зобов`язання перед позивачем відповідач виконав в повному обсязі, що підтверджується ТТН № 22/11 від 22.11.2017, ТТН № 23/11 від 23.11.2017, ТТН № 30/11 від 30.11.2017, відповідно до яких відповідач передав позивачеві ячмінь врожаю 2017 року в загальному обсязі 87,2 тони на загальну суму 405480 грн.

Згідно умов даного договору позивач зобов`язувався оплатити 80% вартості переданої йому партії товару на рахунок відповідача, протягом одного банківського дня з моменту отримання товару, а 20% - протягом 2 банківських днів.

Так за товар, який було нібито відвантажено позивачеві за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 22/17 від 22.11.2017, на суму 405480 грн., останній 30.11.2017 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 405447 гривень.

25 листопада 2017 року між позивачем та відповідачем також нібито було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за № 25/17, відповідно до змісту якого відповідач зобов`язувався продати позивачеві пшеницю 3 класу в кількості до 150 т на загальну суму 787500 гривень.

Свої зобов`язання перед позивачем відповідач виконав в повному обсязі, що підтверджується ТТН № 27/11 від 27.11.2017, ТТН № 06/12 від 06.12.2017, ТТН № 18/12 від 18.12.2017, ТТН № 18/12 від 18.12.2017 відповідно до яких відповідач передав позивачеві пшеницю в загальному обсязі 87,2 тони на загальну суму 738833,50 гривень. А згідно ТТН № 44 від 29.11.2017, № 45 від 29.11.2017 ТТН № 46 від 30.11.2017, ТТН № 30/11 від 30.11.2017. Відповідач передав позивачеві сіно в тюках в загальному обсязі 1546 тюків на загальну суму 92760 грн.

Так за товар, який було відвантажено позивачеві за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 25/17 від 25.11.2017, на суму 738833,50 грн., та на підставі ТТН № 44 від 29.11.2017, № 45 від 29.11.2017 ТТН № 46 від 30.11.2017, ТТН № 30/11 від 30.11.2017. На суму 92760 гривень, останній 06.12.2017, 18.12.2017 та 20.12.2017 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 710782,5 грн.

Відповідач стверджує, що коли на рахунки відповідача надходили кошти, які наразі в даному судовому процесі, намагається стягнути позивач, відповідач їх правомірно та обґрунтовано враховував, як платежі саме в рамках договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за №№ 22/17 та 25/17, як оплату за поставлений позивачеві товар (ячмінь, пшениця та сіно) на загальну суму 1 237 073,50 гривень, оскільки жодних інших договірних відносин між позивачем та відповідачем не існувало, зокрема відносин з отримання поворотної фінансової допомоги тощо.

Сума, перерахована Позивачем Відповідачу складає 1 116 229,50 грн., натомість, як зазначає Відповідач, він поставив Позивачу товар на загальну суму 1 237 073,50 гривень, однак не звертався до суду з позовом про стягнення вартості несплаченої суми нібито поставленого товару.

Таким чином висновок Відповідача, що перераховані на його рахунок Позивачем грошові кошти 06.12.2017 в розмірі 261 032,50 (двісті шістдесят одна тисяча тридцять дві гривні 50 коп.) гривень (платіжне доручення № 2 від 06.12.2017 р.), 18.12.2017 в розмірі 423 750,00 (чотириста двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень (платіжне доручення № 7 від 18.12.2017 р.); 20.12.2017 в розмірі 26 000,00 грн., а також платіжним дорученням № 1 від 30.11.2017 на суму 405 447,00 грн. є оплатою поставки товарів є нічим не підтвердженим припущенням.

Разом з цим, за клопотанням представника Відповідача ухвалою суду від 26 серпня 2020 року було призначено судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу, проведення яких доручити Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України.

Згідно висновку експерта № 20-660 судової почеркознавчої експертизи господарської справи №923/343/20 від 27.11.2020 було встановлено, що підпис на оригіналі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 30112017 від 30.11.2017, в графі «Підпис» виконано не Ракібовим Ансаром, а іншою особою; підпис на оригіналі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 06122017 від 06.12.2017, в графі «Підпис» виконано не Ракібовим Ансаром, а іншою особою.

В позовній заяві Позивач, посилається на наявність укладених договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, як на матеріально - правову підставу звернення з позовом та обов`язок повернути грошові кошти саме в якості грошових коштів, отриманих шляхом безготівкових переказів на рахунок Відповідача.

Так, як на підставу позову Позивач посилався в тому числі на наявність платіжних доручень - безготівкового перерахування грошових коштів 06.12.2017 в розмірі 261 032,50 (двісті шістдесят одна тисяча тридцять дві гривні 50 коп.) гривень (платіжне доручення № 2 від 06.12.2017), а також 18.12.2017 в розмірі 423 750,00 (чотириста двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень (платіжне доручення № 7 від 18.12.2017); 20.12.2017 в розмірі 26 000,00 грн., а також платіжним дорученням № 1 від 30.11.2017 грошових коштів на суму 405 447,00 грн. відсутність підписаного з боку керівника Відповідача договору позики не звільняє від обов`язку повернути грошові кошти.

Відсутність підписаного договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги визначає перераховані та отримані грошові кошти з боку Відповідача безпідставно набутими.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Матеріально - правова вимога - стягнення грошових кошів з Відповідача, отриманих в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок залишається незмінною, спосіб захисту не змінюється Позивачем це - стягнення грошових коштів.

У зв`язку з тим, що правова природа отриманих грошових коштів на загальну суму 1116229,50 грн. визначається саме як безпідставно набуте майно - грошові кошти, вони підлягають стягненню в порядку глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Суд заслухав пояснення сторін, провів аналіз норм чинного процесуального законодавства та зіставив з фактичними обставинами справи та прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну підстав позовних вимог, оскільки позивач фактично просить змінити предмет та підстави позову одночасно, що суперечить ч.3 ст. 46 ГПК України, яка передбачає право позивача на стадії підготовчого засідання змінити або підставу або предмет спору.

Підстава позову – це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Відтак, змінюючи одночасно предмет і підставу, позивач фактично оформлює новий позов, який повинен вже розглядатись в іншому провадженні.

Як витікає із прохальної частини позову він просив суд стягнути певні суми основного боргу за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 30112017 та № 06122017. При цьому позовні вимоги обґрунтовувалися нормами ЦК України та ГК України, які регулюють договірні правовідносини. За заявою про зміну підстави позову позивач просить стягнути заявлені суми як безпідставно набуті кошти відповідачем на підставі ст.1212 ЦК України.

Також позивачем заявлено клопотання про визначення та застосування правових норм.

В клопотанні він зазначає, що він, як позивач, в позовній заяві посилається на наявність укладених договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, як на матеріально - правову підставу звернення з позовом та обов`язок повернути грошові кошти саме в якості грошових коштів, отриманих шляхом безготівкових переказів на рахунок Відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Заявник доводить, що на відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104ЦСІ9)).

Заявник звернув увагу, що при цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Заявник вказав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення.

Одночасно з цим, позивач відзначає, що зміна правової природи коштів, що стягуються за даною справою відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України та не вимагає зміни способу захисту цивільного права позивача відповідно до ст. 5 ГПК України.

В аналогічній за змістом процесуальних правовідносин та процесуальною природою справі, в постанові об`єднаної палати КГС ВС від 18.09.2020 № 916/1423/18 суд дійшов висновку, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту "про встановлення господарських правовідносин" відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 та статті 187 ГК України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною другою статті 5 ГПК України.

Відтак, на думку заявника, вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України. За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

В аналогічних за змістом та процесуальній природі правовідносинах у даній справі положення ст.ст. 16 ЦК України, 20 ГК України та 5 ГПК України мають наступне застосування.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення боргу за вищевказаними договорами надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Під час судового засідання встановлено, що договори з боку Відповідача підписано не було.

Разом з цим, в судовому засіданні підтверджено та не спростовано Відповідачем факт перерахування грошових коштів, їх отримання та не повернення.

Отже, на думку заявника, грошові кошти підлягають поверненню, при цьому правовий режим та правовий порядок їх повернення, в тому числі підстави визначає суд в силу принципу ("суд знає закони") та вищевказаних висновків судів.

Звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості перебуває в межах способу захисту "примусове виконання обов`язку в натурі" та «відновлення становища, яке існувало до порушення» відповідно до частини другої статті 20 ГК України та не вимагає застосування інших способів захисту судом, зокрема, й за ініціативою суду в порядку, визначеному частиною другою статті 5 ГПК України.

Судом розглянуто дане клопотання та відхилено, оскільки судом відмовлено в задоволені заяви про зміну підстави позову, а дане клопотання витікає із заяви про зміну підстави позову.

Позивачем заявлено клопотання про виклик та допит експерта, який склав висновок експерта № 20-660 судової почеркознавчої експертизи господарської справи №923/343/20 від 27.11.2020 заявник обґрунтував своє клопотання наступними обставинами.

Він зазначив, що за клопотанням представника Відповідача ухвалою суду від 26 серпня 2020 року було призначено судову почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу, проведення яких доручити Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України.

Згідно висновку експерта № 20-660 судової почеркознавчої експертизи господарської справи №923/343/20 від 27.11.2020 було встановлено, що підпис на оригіналі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 30112017 від 30.11.2017, в графі «Підпис» виконано не Ракібовим Ансаром, а іншою особою; підпис па оригіналі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 06122017 від 06.12.2017, в графі «Підпис» викопано не Ракібовим Ансаром, а іншою особою.

Експертом зазначено, що встановлено окремі збіжні ознаки, разом з цим встановлено, що мають місце загальні розбіжні ознаки. Тим не менше, у своєму висновку експерт стверджує, що Превалюють розбіжні, не наводячи при цьому достатніх аргументів. Встановлений перелік загальних ознак підпису досліджувального зразка та зразків, наданих для дослідження не має суттєвих розбіжності (наприклад, ступінь виробленості «вище середнього» та «середній»), при цьому темп письма за ступінь виробленості «вище середнього» є середнім.

Однак у дослідницькій частині висновку експерт стверджує, що збіги не є «суттєвими».

На думку заявника експертом ані у висновку, ані у додатках до нього не вказано, які саме зразки ним було вираховано для еталонного екземпляра, яким сформовано типові розбіжності та сформовано висновок. Так, в описовій частині експертом лаконічно вказано «всі зразки».

Заявник звертає увагу, що відповідно до п.4.15. Інструкції про порядок проведення та призначення експертиз, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань.

Дослідницька частина повинна включати:

- відомості про стан об`єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування;

- посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз`яснення до них;

- експертну оцінку результатів дослідження.

Опис процесу застосовування інструментальних методів дослідження та проведення експертних експериментів можуть обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних експериментів мають зберігатись у наглядових експертних провадженнях і на вимогу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), можуть надаватись їм для ознайомлення.

За наявності в документі про призначення експертизи (залучення експерта) питань, які не належать до предмета експертизи або не входять до компетенції експерта, указуються причини, з яких ці питання не можуть бути вирішені.

Узагальнення та оцінка результатів окремих досліджень, які є підставою для формулювання висновків, можуть викладатися у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експерта.

У дослідницькій частині висновку експерта при проведенні повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

Заявник звернув увагу, що в даному випадку наявність схожих (збіжних) елементів мали б бути підставою для установлення факту виконання підпису під можливим впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами, що відповідає змісту Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (п.1.1) та завданню почеркознавчої експертизи.

Суд задовольняє зазначене клопотання та відповідно до ст.ст. 69, 109, 214 ГПК України експерта Гаркушу В.А. буде викликано у судове засіданні при розгляді справи по суті для надання пояснень по суті висновку експерта № 20-660 судової почеркознавчої експертизи господарської справи №923/343/20 від 27.11.2020 року.

Також позивач заявив клопотання про визнання недійсними повністю:

- договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за № 22/17, відповідно до змісту якого відповідач зобов`язувався продати позивачеві ячмінь врожаю 2017 в кількості до 90т на загальну суму 418500,00 гривень, наданий Відповідачем в судове засідання;

- ТТН №22/11 від 22.11.2017, ТТН №23/11 від 23.11.2017, ТТН № 30/11 від 30.11.2017, відповідно до яких відповідач передав позивачеві ячмінь врожаю 2017 року в загальному обсязі 87,2 тони на загальну суму 405480 грн.;

- договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 22/17 від 22.11.2017, на суму 405480 грн.;

- ТТН №27/11 ВІД27.11.2017, ТТН №06/12 від 06.12.2017, ТТН № 18/12 від 18.12.2017, ТТН № 18/12 від 18.12.2017 відповідно до яких відповідач нібито передав позивачеві пшеницю в загальному обсязі 87,2 тони на загальну суму 738833,50 гривень.;

- ТТН № 44 від 29.11.2017, № 45 від 29.11.2017 ТТН № 46 від 30.11.2017, ТТН № 30/11 від 30.11.2017. Відповідач передав позивачеві сіно в тюках в загальному обсязі 1546 тюків на загальну суму 92760 грн.;

- договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за № 25/17 від 25 листопада 2017 року підписаного від імені позивача та відповідача, відповідно до змісту якого відповідач зобов`язувався продати позивачеві пшеницю З класу в кількості до 150 т на загальну суму 787500 гривень.

Зазначене клопотання заявлено на підставі ч.3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, за якою зазначено, що ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Заявник обґрунтовує клопотання тим, що Відповідач стверджує в відзиві, що коли на рахунки відповідача надходили кошти, які наразі в даному судовому процесі, намагається стягнути позивач, відповідач їх правомірно та обґрунтовано враховував, як платежі саме в рамках договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції за №№ 22/17 та 25/17, як оплату за поставлений позивачеві товар (ячмінь, пшениця та сіно) на загальну суму 1237073,50 гривень, оскільки жодних інших договірних відносин між позивачем та відповідачем не існувало, зокрема відносин з отримання поворотної фінансової допомоги тощо. Сума, перерахована Позивачем Відповідачу складає 1116 229,50 грн., натомість, як зазначає Відповідач, він поставив Позивачу товар на загальну суму 1 237 073,50 гривень, однак не звертався до суду з позовом про стягнення вартості несплаченої суми нібито поставленого товару.

Таким чином висновок Відповідача, що перераховані на його рахунок Позивачем грошові кошти 06.12.2017 в розмірі 261 032,50 (двісті шістдесят одна тисяча тридцять дві гривні 50 коп.) гривень (платіжне доручення № 2 від 06.12.2017 р.), 18.12.2017 в розмірі 423 750,00 (чотириста двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень (платіжне доручення № 7 від 18.12.2017); 20.12.2017 в розмірі 26 000,00 грн., а також платіжним дорученням № 1 від 30.11.2017 на суму 405 447,00 грн. є оплатою поставки товарів є нічим не підтвердженим припущенням.

Більш того, за нотаріально посвідченою заявою керівника Позивача, жодних угод з ФГ «Оазис Півдня» вона не підписувала, товар Позивач не отримував.

Таким чином в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України у зв`язку з відсутністю волевиявлення Позивача, наміру настання реальних наслідків вчинення вищевказаних правочинів, а також підписів представників ТОВ «Мурат-61», вищевказані правочини є недійсними.

Про вказані правочини Позивачу відомо не було, їх представник Позивача не підписував, не складав, а отже не знав про їх існування на момент звернення з позовом.

Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки товарно-транспортні накладні не можуть визнаватись недійсними, бо за своєю природою не є правочинами. Що стосується визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 22/17 та № 25/17, то їх недійсність може бути предметом розгляду за окремим судовим провадженням. Розгляд недійсності даних договорів ускладнить розгляд справи та порушить розумність строків її розгляду, предметом за яким є стягнення суми заборгованості за іншими, аніж згадані договорами. Тим більше, що позивачем не наведені підстави визнання цих договорів недійсними, а лише зазначено, що для встановлення факту порушення їх укладенню чинному законодавству, суду слід призначити судову почеркознавчу експертизу, лише за її результатами буде можливо доведено факт наявності підстав для визнання їх невідповідності нормам ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Позивач просив відкласти судове засідання для вирішення подальшої можливості закриття підготовчого провадження у справі та переходу до розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 183, ст.ст. 202, 234 Господарського процесуального кодексу України. суд

п о с т а н о в и в :

1.Відмовити у задоволенні заяви позивача про зміну підстав позовних вимог.

2.Відхилити клопотання позивача про визначення та застосування правових норм.

3.Задовольнити клопотання позивача про виклик та допит експерта, який склав висновок експерта № 20-660 судової почеркознавчої експертизи господарської справи №923/343/20 від 27.11.2020.

4.Відхилити клопотання позивача про визнання недійсними правочинів.

5.У підготовчому засіданні оголосити перерву до 23.02.21 о 14:15, яке відбудеться в Господарському суді Херсонської області за адресою: м. Херсон, вул. Театральна, 18, зал судових засідань № 209 (другий поверх).

6. Копію ухвали надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя Л.М. Немченко