Decision № 94901992, 15.02.2021, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року м. Київ № 640/25665/19

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити діїСуддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про

визнання протиправним рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії за віком, включивши до періоду страхового стажу період роботи в Малому приватному підприємстві "МіК" з 05.07.1992 р. по 30.06.1999 р.;

зобов`язання провести перерахунок пенсі за віком, включивши до періоду страхового стажу період роботи в Малому приватному підприємстві "МіК" з 05.07.1992 р. по 30.06.1999р.

Ухвалою суду від 03.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у письмовому провадженні згідно ст. 263 КАС України.

29.01.2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 09.10.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У листопаді 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до наявного страхового стажу та заробітної плати.

Зокрема, позивач просив включити до періоду страхового стажу період роботи в Малому приватному підприємстві "МіК" з 05.07.1992 р. по 30.06.1999 р., не врахованого при призначенні пенсії.

02.12.2019 року листом № 292434/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що стаж період роботи в Малому приватному підприємстві "МіК" з 05.07.1992 р. по 30.06.1999 р. не враховано у страховий стаж, оскільки відповідний запис у трудовій книжці не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637, а надана довідка підприємства не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. №1242.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає неправомірним вказане рішення з таких підстав.

Позивач зазначає, що його стаж в Малому приватному підприємстві "МіК" з 05.07.1992 р. по 30.06.1999 р. на посаді техніка підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, а також довідкою підприємства, яке є діючим.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи наступне.

Відповідач з посиланням на п. 20 постанови Кабінету міністрів України від 12.08.1993 р. №637 зазначає, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій, в яких, крім реквізитів, має міститися інформація про первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Необхідність надання довідки, що уточнює характер виконуваної роботи, зумовлена, зокрема, тим, що в трудовій книжці відсутня інформація про зайнятість протягом повного робочого дня в шкідливих та важких умовах праці.

Оскільки надана позивачем довідка не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. №1242 щодо оформлення документів, запис про відповідний стаж не враховано до страхового при розрахунку пенсії.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містяться і у п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637.

Приписами п. 3 Порядку № 637 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача міститься запис про роботу техніком на Малому приватному підприємстві "МіК" з 05.07.1992 р. по 30.06.1999 р. (№15-16, арк. 13). Запис скріплений підписом керівника та печаткою підприємства.

З вищевикладеного вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача на МПП "МіК", а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. В графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування до загального трудового стажу періодів роботи на Малому приватному підприємстві "МіК" з 05.07.1992 р. по 30.06.1999 р.

В будь-якому випадку, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Оскільки відповідний запис у трудовій книжці міститься, підстав надавати додаткові документи на підтвердження вказаного стажу у позивача не було, і відповідність наданої позивачем довідки щодо його стажу на підприємстві вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. №1242 щодо оформлення документів, не має значення для розрахунку його страхового стажу.

Щодо посилання відповідача на п. 20 Порядку №637 суд зазначає, що він згідно його змісту стосується підтвердження спеціального трудового стажу, тоді як в даному випадку позовні вимоги стосуються призначення пенсії за віком на загальних умовах.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-263, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , включивши до періоду страхового стажу період роботи в Малому приватному підприємстві "МіК" з 05.07.1992 р. по 30.06.1999 р.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), включивши до періоду страхового стажу період роботи в Малому приватному підприємстві "МіК" з 05.07.1992 р. по 30.06.1999 р.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 1536, 8 грн. судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 15.02.2021 р.