Decision № 94852946, 11.02.2021, Hola Prystan District Court of Kherson Oblast

Справа № 654/2904/20

Провадження №2/654/155/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді - Третьякової І.В.,

за участю секретаря судових засідань – Горох В.С.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Лимар В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, -

У С Т А Н О В И В:

28.08.2020 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що протягом двох років він працював підсобним працівником у Південній державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України. 11.06.2020р. його було звільнено за власним бажанням. За період роботи, позивач лише дев`ять разів отримував заробітну плату, а тому на момент звільнення утворилася заборгованість в сумі 54012,42 грн., яка станом на момент подачі позову виплачена не була. Оскільки відповідачем були порушені норми трудового законодавства щодо своєчасної виплати заробітної плати, ОСОБА_2 просив стягнути на свою користь вищезазначену суму, а також середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 105789,66 грн.

01.12.2020р. відповідач подав відзив, в якому вказав, що сума боргу підприємства перед позивачем становить 52012,42 грн., з яких 40000,00 грн. станцією було виплачено. Таким чином залишок невиплаченої заробітної плати становить 12835,38грн. Також за проведеним власним розрахунком середній заробіток за час за затримки виплати заробітної плати за період з 11.06.2020 по 01.09.2020р (з дати звільнення по дату подання позову) становить 9236,10 грн.

21.01.2021р. ОСОБА_2 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 14012,42 грн. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в період з 11.06.2021р. по день винесення рішення судом по суті з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 154,85 грн. За розрахунком позивача вказана сума становитиме 32673,35 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 подала письмову заяву в якій вказала, що позивач вважає заборгованість по заробітній платі повністю погашеною, а тому відмовляється від вимог в цій частині. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки, просила суд взяти до уваги суми доходу ОСОБА_2 згідно даних довідки Пенсійного фонду за квітень-травень 2020 року, розрахунок провести по 27.01.2021р. (до дня повного погашення заборгованості), а отриману суму стягнути в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги письмово визнав частково та просив стягнути з підприємства кошти за час затримки виплати заробітної плати ОСОБА_2 в сумі 16336,68 грн., що становить 50% від суми, яка була вказана позивачем в заяві про уточнення позовних вимог, поданої до суду 21.01.2021р. В обґрунтування цієї суми вказав, що Станція є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, яким не передбачено додаткових виплат на оплату праці підсобних робітників.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши кінцеві вимоги представник позивача та позицію представника відповідача щодо їхнього часткового визнання, суд, з урахуванням встановлених обставин, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.06.2018р. ОСОБА_2 було прийнято на посаду підсобного робітника господарського відділу до Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (наказ №10-К). Наказом від 11.06.2020р. позивача звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП, що підтверджується записами в його трудовій книжці.

Згідно представлених відомостей Пенсійного фонду України форми ОК 5 та довідки АТ КБ «Приват Банк» про зараховані на зарплатний рахунок позивача грошові кошти вбачається, що заробітна плата ОСОБА_2 вчасно та в повному обсязі не виплачувалась, що сторонами також не заперечувалось.

Відповідно до довідки в.о. головного бухгалтера Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України №4 від 27.01.2021р. вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 по нарахуванню заробітної плати станом на 01.09.2020р. становила 52835,38 грн. 29.09.2020р. позивачу було виплачено 10000,00 грн., 01.12.2020р. виплачено 30000,00 грн. 27.01.2021р. виплачено 12835,38 грн. Таким чином, 27.01.2021 з позивачем було проведено повний розрахунок по заробітній платі, що останнім не заперечувалось.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі N 757/25503/15-ц (провадження N 61-85св18).

Оскільки звільнення позивача відбулось 11 червня 2020 року, а відповідач повністю здійснив виплату належних позивачу при звільненні сум лише 27 січня 2021 року, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 червня 2020 року до 27 січня 2021 року.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100, відповідно до якого нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Проводячи власний розрахунок суд бере до уваги наступні вихідні дані. Так, заробітна плата ОСОБА_2 за попередні два місяці до звільнення становила 4081,00 грн. у квітні 2020р. та 3412,16 грн. у травні 2020р. Кількість робочих днів за два місяці складає 40. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить (4081,00+3412,16) / 40) = 187,33 грн.

Кількість робочих днів за період з 11.06.2020р. по 27.01.2021р. становить 159, а відтак сума середнього заробітку, який підлягає стягненню з Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_2 за час затримки виплати заробітної плати складає 29785,47 грн. (187,33грн. * 159 днів).

Посилання представника відповідача на те, що станція є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, яким не передбачено додаткових виплат на оплату праці підсобних робітників судом до уваги не приймається, оскільки в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі N 184/689/16-ц (провадження N 61-23744св18) вказано, що відсутність коштів у роботодавця не є підставою для звільнення його від відповідальності у формі виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 116, 117 КзПП, ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 29785,47 (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) гривень 47 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І. В. Третьякова