Decision № 94826310, 10.02.2021, Dnipro District Court of Kyiv City

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/7506/20

Провадження №: 2/755/4/21

"10" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

у с т а н о в и в :

29.05.2020 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав, у якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 21.12.2013 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб. Від шлюбу народилась спільна дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою. Більше 5 років тому відповідач покинув родину та переїхав проживати за іншою адресою. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31.08.2017 року шлюб між сторонами у справі розірвано та визначене місце проживання дитини разом із матір`ю. 28.07.2018 року позивачка вдруге вийшла заміж та змінила прізвище на ОСОБА_5 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За заявою позивачки 24.07.2019 року відкрите виконавче провадження №59630118 щодо примусового стягнення з відповідача аліментів. Відповідач аліменти не сплачує, внаслідок чого утворилась значна заборгованість. Більше 5 років відповідач не бере будь-якої участі у вихованні та догляді за дитиною, розвитком дитини та її здоров`ям не цікавиться. З 2015 року відповідач жодного разу не поцікавився своєю дитиною, будь-яким чином участі у її житті не приймав, не спілкується, не відвідує дитину за місцем проживання, не цікавиться навчальним процесом, не вітає з днем народження. З 2015 року відповідач проявляє байдужість та безвідповідальність до дитини. Він свідомо нехтує батьківськими обов`язками, проявляє повну байдужість до дитини. Дитина не знає батьківської любові, турботи, підтримки, піклування. Відповідач не бере участі у вихованні дитини, у навчальному процесі, не цікавиться її успішністю, розвитком, станом здоров`я. Дитина часто хворіє застудними хворобами, тому потребує постійних витрат на лікування та оздоровлення. Нагляд за станом здоров`я, забезпечення відповідного лікування та оздоровлення, проведення профілактичних щеплень позивачка здійснює самостійно. Відповідач станом здоров`я дитини не цікавиться, жодного разу на прийом до лікаря із дитиною не приходив. Дитину періодично необхідно оздоровлювати в екологічно чистих регіонах, але відповідач ніколи не брав участі в оздоровленні дитини, а забезпечення оздоровлення дитини належить виключно до обов`язків позивачки. Дитина відвідує ДНЗ №9 комбінованого типу Деснянського району м. Києва. Відповідач не цікавиться де навчається дитина, як проходить навчальний процес, не цікавиться її успішністю в навчанні, не відвідує ДНЗ, не бере участі у батьківських зборах. Таким чином, відповідач не виконує обов`язки батька, визначених чинним законодавством та загально-людськими принципами моральності, але своєю бездіяльністю створює додаткові зусилля для позивача для забезпечення прав дитини. Зокрема, окремої уваги потребує той факт, що відповідач свідомо на неодноразові вмовляння позивача не надає згоди на реєстрацію місця проживання дитини за адресою проживання матері. Відповідач юридично записаний батьком дитини, але в житті дитини він відсутній. Всі ці роки всі побутові, життєві потреби, негаразди позивачка вирішує самостійно, а відповідач забув про існування дитини. Замість допомоги, відповідач свідомо і відкрито чинить позивачу перешкоди у забезпеченні прав дитини.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року від органу опіки та піклування витребувано письмовий висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року задоволене клопотання позивача про виклик та допит свідків.

Ухвалою суд від 31.08.2020 року задоволено заяву позивача про виклик та допит свідка.

Ухвалою суду від 30.09.2020 року задоволено заяву відповідача про виклик та допит свідка.

Ухвалою суду від 04.01.2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивачка в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що відповідач нічим дитині не допомагає, особисто позивачка запрошувала відповідача до дитини, але він не приходив та дитиною не цікавився. Позивачка зверталась до відповідача з проханням надати кошти на ліки для дитини і він обіцяв, однак своїх обіцянок не дотримувався. Відповідач ніколи нічого не передавав дитині, не допомагав зареєструвати дитину у житловому приміщенні. За твердженням позивача, відповідач не любить свою дитину, не поважає її та не цінить. Також відповідач жодного разу не сплатив аліменти. На думку позивачки, відповідач не виправиться і своїх обіцянок не виконує.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити та додатково пояснила суду, що батьки зобов`язані утримувати дитину, виховувати її, цікавитись життям дитини тощо, однак всупереч вимог закону відповідач ухиляється від виховання та утримання дитини, не виконує своїх батьківських обов`язків, ніякого інтересу до дитини не виявляє. За рішенням суду відповідач має сплачувати аліменти на утримання дитини, але жодного разу їх не сплатив, всі обов`язки по вихованню та утриманню дитини несе виключно позивачка. Крім того, представник звертає увагу суду, що за висновком органу опіки та піклування відповідача доцільно позбавити батьківських прав. На переконання представника, у справі зібрано достатньо доказів для позбавлення відповідача батьківських прав, кошти на утримання дитини він не надає, що фактично є психологічним насильством над дитиною та фактично він є батьком лише на папері.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що аліменти на дитину нараховані з 2017 року, але про наявність виконавчого провадження йому стало відомо лише у 2020 року. На думку відповідача, позивачка при зверненні до ВДВС свідомо вказала не вірну адресу відповідача. Відповідач вказує, що на теперішній час він працевлаштувався та відвідав державного виконавця повідомивши при цьому своєю заявою про своє місце роботи із проханням здійснювати відповідні відрахування на утримання дитини зі своєї заробітної плати. За твердженням відповідача, саме позивачка створює перешкоди у спілкуванні батька з дитиною і не дає бачитись. Така ситуація склалась з того часу як у позивачки з`явився інший чоловік. Відповідач вказує, що не має нічого проти її нового чоловіка та їх нової родини, адже це їх особисте життя, однак відповідач при цьому хоче бачити свою дитину та спілкуватись із нею. По телефону позивачка розмовляти не хоче, лише ображає, надіслані кур`єром подарунки не приймаються, двері не відчиняють. Відповідач пропонував позивачці разом поїхати аби купити дитині необхідні речі, однак позивачка цього не бажає і хоче отримувати допомогу лише у грошовому виразі. До того часу як дитині виповнилось 2,5 роки все було добре, позивачка допускала спілкування дитини з батьком, сам відповідач та його мати надавали позивачці допомогу до того часу поки вона приймала цю допомогу. Стосовно відвідування дитини у дитячому садочку відповідач зазначив, що відвідував садочок один раз де дізнався про травмування дитини. У 2020 році відповідач звернувся до органу опіки та піклування з приводу чинення позивачкою перешкод у спілкуванні з дитиною. Відповідач вказує, що не бажає аби його позбавили батьківських прав, а лише має бажання аби йому надали можливість спілкуватись із дитиною та допомагати їй. За твердженням відповідача, він зробив все можливе аби рішення про стягнення аліментів виконувалось, а саме, влаштувався на роботу та приїхав до державного виконавця аби повідомити дані і щоб стягнення відбувалось.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що позивачка є дружиною його брата, а відповідача він не знає та ніколи не бачив. За твердженням свідка та на скільки йому відомо, відповідач дитині ніколи не допомагав. Свідок часто спілкується з родиною позивачки та часто буває у їх помешканні. З вересня 2019 року свідок приїхав до м. Києва на навчання та став бувати у родині свого брата і позивачки. Свідок жодного разу не бачив відповідача на дні народження дитини. Дитину виховують та утримують позивачка і брат свідка. Дитина ніколи не згадує про свого біологічного батька.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду показав, що є теперішнім чоловіком позивачки, а відповідача він ніколи не бачив та не знає. Свідок чотири роки проживає з позивачкою і за цей час відповідач жодного разу не приходив. За твердженням свідка, він особисто телефонував відповідачу та запрошував його і той обіцяв, але так жодного разу і не приїхав. Також, свідок і його дружина просили відповідача приїхати аби зареєструвати дитину у житлі, але він не приїхав. Відповідач дитині не допомагає та називає батьком свідка, а про біологічного батька не знає, оскільки він не приймає участі у житті доньки. Свідок вказує, що у нього є намір усиновити цю дитину.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду показала, що є матір`ю позивачки, а відповідач її колишній зять. Свідок вказує, що є бабусею малолітньої дитини, вигодувала її, а батько участі у вихованні дитини не приймав. Аби були кошти на утримання позивачка вийшла на роботу, а дитиною займалась свідок. Свідок стверджує, що особисто телефонувала відповідачу та його матері і запрошувала їх до дитини, однак вони не приходили. Відповідач не бере жодної участі в житті дитини, не приїжджає до дитини, не гуляє із нею, а змусити його любити свою дитину неможливо. Також свідок стверджує, що ніколи не була проти спілкування відповідача з дитиною. Відповідач покинув родину у 2014 році і з того часу не приходив до дитини та аліменти не сплачує. І свідок, і сама позивачка телефонували відповідачу, але він не приходив та про дитину не питав. Виховують дитину позивачка, сама свідок та новий батько. Дитина називає батьком теперішнього чоловіка позивачки, любить його, так само і він її любить, а свого біологічного батька дитина взагалі не знає. Новий чоловік позивачки хоче усиновити дитину і свідок не заперечує проти цього. Утримувати дитину допомагала сама свідок.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду показала, що вона є матір`ю відповідача, а позивачка її колишня невістка. Свідок зазначає, що наявність позову про позбавлення батьківських прав здивувала і її, і її сина. Після того як позивачка та відповідач перестали проживати разом, до чого на думку свідка доклала зусиль мама позивачки, та протягом часу коли позивачка була самотня, спілкування з дитиною продовжувалось, все було нормально, позивачка привозила дитину. Після того як мати позивачки влаштувала її особисте життя все різко змінилось. Особисто свідок дзвонила позивачці, а остання казала, що дитина на дачі або ще щось придумувала. Кур`єром дитині на новий рік був переданий подарунок, однак теперішній чоловік позивачки відправив дарунок назад. Також свідок вказує, що взагалі про наявність рішення про розлучення стало відомо через два роки, так само не було відомо і про стягнення аліментів, адже адреса відповідача навмисно була вказана невірно, тому виникла заборгованість. Позивачка зі своїми родичами не приймають подарунки для дитини, хочуть аби допомога відбувалась виключно у грошовому виразі, а у відповідача дійсно був період коли він не міг працевлаштуватись, тож свідку доводилось самій допомагати відповідачу.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та покази свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 21.12.2013 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 8).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 9).

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31.08.2017 року шлюб між сторонами у справі розірвано та визначено місце проживання дитини разом з її матір`ю (а.с. 10).

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.10.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11-13).

28.07.2018 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 7).

Постановою державного виконавця від 24.07.2019 року відкрито виконавче провадження №59630118 щодо примусового стягнення з відповідача аліментів (а.с. 14).

Вбачається, що у вказаній постанові невірно зазначена адреса платника аліментів, а саме, замість вірного зазначення номеру квартири «313», вказаний номер квартири «303».

За змістом наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості по аліментам від 24.07.2019 року, тобто станом на день відкриття виконавчого провадження, заборгованість платника аліментів становить 72583,50 грн. (а.с. 15).

Згідно довідки державної виконавчої служби від 16.03.2020 року, позивачка дійсно не отримувала аліменти від відповідача за період з 01.09.2019 року по 01.03.2020 року (а.с. 16).

За змістом відповіді ДНЗ «ясла-садок» №9 комбінованого типу Деснянського району м. Києва від 17.02.2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поступила до ДНЗ 01.09.2016 року згідно заяви матері ОСОБА_1 . За період перебування дитини в закладі з вересня 2016 року по лютий 2020 року батько дитини не був в закладі. Дитину в групу приводять та забирають мати, бабуся, вітчим. На батьківських зібраннях, відкритих заняттях ОСОБА_3 не був присутнім. Вихованням дитини займається мати (а.с. 17).

За змістом відповіді «Центру первинної медико-санітарної допомоги №4» Деснянського району м. Києва від 17.02.2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається у закладі від народження. В травні 2019 року отримала забій м`яких тканин потиличної області голови. Дитина консультована неврологом та обстежена МРТ головного мозку. З 08.11.2018 року знаходиться під наглядом лікаря педіатра ОСОБА_10 по декларації. Періодично хворіє на гострі респіраторні захворювання. Лікування та оздоровлення на даний час не потребує. Дитина щеплена за віком. Під час відвідування закладу дитина завжди в супроводі мами. Рекомендації та призначення лікаря виконує в повному обсязі. Батько дитини ОСОБА_3 , на прийом до лікаря з дитиною не приходив та станом здоров`я дитини не цікавився (а.с. 18).

За змістом висновку органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.12.2020 року:

- дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_7 у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ;

- за вказаною адресою Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації спільно з фахівцем із соціальної роботи Деснянського районного в місті Києві Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді проведено обстеження житлово-побутових умов проживання та з`ясовано, що умови для проживання та виховання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , створені. Для дитини виділено окрему кімнату, де є спальне місце, письмовий стіл, шафа для одягу. Наявні дитячі речі, книжки, іграшки. Під час обстеження була присутня малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- відповідно до інформації ДНЗ (ясла-садок) №9 комбінованого типу Деснянського району міста Києва, дитина поступила до закладу 01.09.2016 року згідно заяви матері ОСОБА_1 , відрахована 31.08.2020 в зв`язку з переходом до школи. За період перебування дитини в закладі з вересня 2016 року по серпень 2020 року батько дитини не був в закладі. Дитину приводили та забирали мати, бабуся з боку матері, вітчим. Дитина доглянута, забезпечена всім необхідним в повному обсязі. Вихованням дитини займається матір та вітчим;

- відповідно до інформації СШ І-ІІІ ступенів №301 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва, ОСОБА_4 навчається в школі з 01 вересня 2020 року. Дитина забезпечена всім необхідним для навчання. Мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_7 приймають активну участь у навчанні та вихованні ОСОБА_4 . Постійно підтримують зв`язок із класним керівником, цікавляться успіхами у навчанні та поведінкою учениці.

- відповідно до інформації КНП «ЦПМСД №4» Деснянського району м. Києва, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається в закладі з народження по теперішній час. Дитина періодично хворіє на гострі респіраторні захворювання. Знаходиться під наглядом невролога. Лікування та оздоровлення на даний час не потребує. Дитина щеплена за віком. Під час відвідування КНП «ЦПМСД №4» Деснянського району дитина завжди в супроводі мами, ОСОБА_1 . Рекомендації та призначення лікаря виконує в повному обсязі. Батько дитини ОСОБА_3 за даний на прийом з дитиною не приходив та не цікавився станом здоров`я дитини;

- у висновку психологічного обстеження малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійсненого психологом Міського центру дитини Служби у справах дітей та сім`ї Київської міської державної адміністрації зазначено, що в дитини є потреба в отриманні визнання та позитивного зворотного зв`язку від матері. Настрій переважає радісний. Дитина оптимістично налаштована щодо майбутнього, її потреба у захисті та безпеці членами її сім`ї задовольняється. До складу своєї сім`ї дитина включає найпершими батьків (вітчима з матір`ю), а також «бабусю ОСОБА_8 », «дядю ОСОБА_11, тьотю ОСОБА_15 , їх сина, ОСОБА_14 ». Матір є найбільш значимою фігурою для дитини. Вітчима дитина сприймає позитивно, як привітного, дружнього. Разом з тим, присутня образа через покарання. Результати спостереження за взаємодією дитини з матір`ю та вітчимом, результати виконаних методик вказують на сформований надійний тип прив`язаності дитини, як до матері, так і до вітчима. Очевидно, що дитині не відомо про її біологічного батька, вона ідентифікує свого біологічного батька із вітчимом. Рекомендовано батькам дитини спільно повідомити ОСОБА_4 про її рідного батька, за необхідності скористатися допомогою дитячого психолога. У випадку наміру батька спілкуватися із дитиною, робити це лише після того, як з дитиною буде проведена вищезазначена бесіда, поступово, на перших етапах - за присутності матері, враховуючи бажання та психоемоційний стан дитини. Матері та вітчиму переглянути наслідки, що застосовуються на даний час до дитини за порушення поведінки, так як перебування у кутку дитину лякає та не дає ясності щодо необхідної поведінки, важливо застосовувати логічні наслідки та проводити з дитиною роз`яснювальні бесіди;

- відповідно до довідки-розрахунку заборгованості, виданої Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заборгованість у ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.07.2019 становить 72583,50 грн.;

- спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за запитом Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації відібрано пояснення у батька малолітньої, ОСОБА_3 , в яких він зазначив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Як батько хоче повноцінно приймати участь у житті ОСОБА_4 , однак матір дитини не дає спілкуватися із донькою;

- орган опіки та піклування дійшов висновку, що батько свідомо нехтує своїми обов`язками, ухиляється від участі у вихованні та навчанні дитини, не проявляє щодо неї батьківської турботи, не цікавиться її життям та здоров`ям;

- враховуючи викладене, діючи виключно в інтересах дитини, керуючись статтею 164 Сімейного кодексу України, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав батька, ОСОБА_3 , стосовно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 03.12.2020 №24).

Відповідно до положень ст. 5 СК України, Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За змістом ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ст. 150 СК України).

Відповідно до ст.ст. 151-153, 155, 157 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 164 ЦПК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 12, 14, 15 Закону України «Про охорону дитинства» , сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров`ю.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем не доведено виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав, не надано достатніх доказів злісного ухилення відповідача від своїх батьківських обов`язків або доказів стосовно того, що подальше спілкування доньки з батьком суперечить та шкодить інтересам дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Вказаний захід впливу підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Батько дитини виявляє стійкий намір спілкуватись із донькою, проти позбавлення батьківських прав заперечує. При цьому, не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини факт стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав, ураховуючи також встановлені факти прийняття відповідного рішення в заочному порядку, тобто без участі відповідача, та явно невірне зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження адреси платника аліментів.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, тому погіршення особистих стосунків батьків самих дітей не є підставою для позбавлення батьківських прав.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Як зазначалося, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань і на такий спосіб вирішення суд має йти лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості, зокрема, батька як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. При цьому, дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків, а позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, саме тому такий захід застосовується як крайня міра впливу та захисту прав дитини, і розглядається як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Слід зазначити, що права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінивши наявні докази та покази свідків, проаналізувавши пояснення обох батьків, суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Батько дитини бажає спілкуватися з донькою, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, суд не вбачає належних та достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, адже розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це може вважатись виправданим лише за виняткових обставин, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Тлумачення поняття винного ухилення від виконання батьківських обов`язків не вказує, що бездіяльність при виконанні батьківських обов`язків безумовно свідчить про наявність підстав для позбавлення батьківських прав відносно дитини, яка проживає з іншим із батьків, і при вирішенні цього питання визначальним є ставлення в даному випадку батька до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

У цій справі суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунуся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилася проживати з матір`ю. Навпаки, відповідач як в судовому засіданні, так і при наданні пояснень органу опіки та піклування вказує, що бажає приймати участь у житті дитини.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. СК України розрізняє обов`язки батька з виховання (стаття 150 СК України) та обов`язки батька з матеріального утримання (аліментні зобов`язання, передбачені статтями 180, 181, 185 СК України). Однією з підстав для позбавлення батьківських прав відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, а не з її утримання.

Крім того, оскільки батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Поряд із цим суд враховує пояснення відповідача про те, що після отримання ним інформації про стягнення аліментів він зміг працевлаштуватись, відвідав державну виконавчу службу на поінформував державного виконавця про місце своєї роботи для подальшого відрахування коштів по аліментних зобов`язаннях.

Також при прийнятті рішення суд враховує, що батько проживає окремо від дитини, проти позбавлення батьківських прав заперечує, мати дитини створила нову сім`ю, а стосовно відповідача, який не має негативних характеристик, не доведено, що він свідомо та остаточно знехтував своїми обов`язками щодо дитини, втратив цікавість до неї, а інтереси дитини вимагають застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батька батьківських прав, ураховуючи також, що застосування такого крайнього заходу може бути спричинене винятково захистом інтересів дитини.

Відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даному випадку суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та вважає відповідний висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, а тому відхиляє його, з огляду на наступне.

Зі змісту висновку вбачається, що орган опіки та піклування при прийнятті свого рішення обмежився даними кількох довідок про невідвідування відповідачем навчальних та медичного закладу, а також взяв до уваги наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, при цьому не достатньо проаналізувавши фактичні причини її виникнення, зокрема ураховуючи, що вказана сума була розрахована на час звернення позивачки із заявою про відкриття виконавчого провадження, не з`ясував у відповідача жодних причин виникнення заборгованості, адже з матеріалів справи дійсно вбачається стягнення аліментів за заочним рішенням суду, тобто за відсутності відповідача в судовому засіданні, наявність помилки в адресі платника аліментів. Орган опіки та піклування фактично не з`ясував цих обставин та не поцікавився у відповідача чи він визнає наявність цієї заборгованості, чи усвідомлює свій обов`язок по утриманню дитини та які дії були ним вчинені для виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Орган опіки та піклування не звернув уваги та не надав оцінки змісту висновку психологічного обстеження дитини, зокрема у тому питання, що дівчинці взагалі не відомо про наявність у неї біологічного батька, не з`ясував чому до теперішнього часу її рідні, які постійно проживають з дитиною не повідомили їй про це. Вбачається, що психолог рекомендував повідомити дитині про її батька, і це дійсно відповідає інтересам і правам дитини. Якщо згідно висновку психолога дитина має образу через покарання, лякається перебуванню у кутку, то чи не є доречною наявність біологічного батька у житті дитини, який маючи можливість спілкування з дитиною також має пояснювати їй стандарти необхідної поведінки, а не лише мати та вітчим.

На переконання суду не є належним і висновок органу опіки та піклування на підставі письмових пояснень відповідача відібраних органом опіки та піклування іншого району міста, тобто не відбулось безпосереднього усного сприйняття комісією пояснень батька та матері, не надано оцінки поясненням відповідача щодо його заперечень проти позбавлення батьківських прав, бажання брати повноцінну участь в житті доньки та чинення матір`ю перешкод у спілкуванні з дитиною. На думку суду, саме усне вислуховування обох батьків надало б ясності ситуації та сприяло б якіснішому вирішенню питання про те чи не буде висновок про доцільність позбавлення батьківських прав передчасним.

Ураховуючи все вище викладене суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд враховує правові висновки викладені у Постановах Верховного Суду, зокрема, від 17.06.2020 року у справі №382/264/19.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 76-81, 89, 141 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 5, 7, 19, 141, 150-153, 155, 157, 164, 166 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 11.02.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, пр-т Маяковського, 21г, код ЄДРПОУ 37501695).

Суддя -