Court ruling № 94773523, 10.02.2021, Zhovtnevyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 201/1384/20

Провадження № 2/201/1554/2021

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

10 лютого 2021р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду Касаційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України (треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

05.02.2021р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду Касаційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України (треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про відшкодування моральної шкоди.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою по справі визначена суддя Ткаченко Н.В.

Ознайомившись з матеріалами справи, вважаю необхідним відмовити у відкритті провадження в частині вимог до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду Касаційного адміністративного суду про відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду Касаційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України (треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про відшкодування моральної шкоди.

За змістом статей 62, 126 і 129 Конституції України матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з положень Конституції України, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами.

Відповідно до ч. 11 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Таким чином, вищевказана норма свідчить, що суд не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету суду, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя, і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно.

Висновок про те, що суд не може бути відповідачем у цивільній справі також випливає зі змісту ст. 1176 ЦК України, яка передбачає, що відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду покладається на державу, а не на суд.

У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» вказано, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Консультативна рада європейських суддів в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслила, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Таким чином, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з розглядом конкретної справи, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної чи моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв`язку із вищевикладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019р. у справі №454/3208/16-ц також викладені висновки, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

З огляду на вищевикладене, у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду Касаційного адміністративного суду (треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви в частині вимог до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди, вважаю необхідним передати дану цивільну справу на розгляд іншого суду (за підсудністю) з наступних підстав.

Звертаючись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із даною позовною заявою, позивачем визначена підсудність справи за місцем знаходження одного з відповідачів – Третього апеляційного адміністративного суду, який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, 23.

Відповідач Кабінет Міністрів України знаходиться поза межами Соборного (Жовтневого) району м. Дніпра, а саме на території Печерського району м. Києва.

Частиною 2 ст. 27 ЦПК України визначено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи, що зареєстрованим місцезнаходженням відповідача у справі - Кабінету Міністрів України згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є адреса, яка не відноситься до Соборного (Жовтневого) району м. Дніпра, дану цивільну справу в частині вимог до Кабінету Міністрів України про відшкодування моральної шкоди слід передати за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, вважаю необхідним передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України (треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про відшкодування моральної шкоди за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

На підставі викладеного, керуючись п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. № 8 «Про незалежність судової влади», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019р. у справі №454/3208/16-ц, п. 1 ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 27, ст.ст. 31, 260, 353 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И Л А:

У відкритті провадження по цивільній справі в частині вимог за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного суду Касаційного адміністративного суду (треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Цивільну справу в частині вимог за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України (треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про відшкодування моральної шкоди - передати за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15).

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.