Court ruling № 94763476, 10.02.2021, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"10" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/380/21

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши матеріали

позовної заяви фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни

до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

про визнання неправомірним та скасування рішення,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

05 лютого 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни (далі – позивач) до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі – відповідач) про визнання неправомірним та скасування рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В якості доказу направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу позивачем до позовної заяви додано оригінал фіскального чеку від 03.02.2021 року без опису вкладення у цінний лист, що суперечить ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.

Отже оригінал фіскального чеку від 03.02.2021 року не може бути належним доказом, що підтверджує відправлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Звертаючись із позовною заявою, позивач просила суд визнати неправомірним та скасувати рішення.

Згідно з абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною 4 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві позивач послалась на ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів”, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у цивільній справі №761/24881/16-ц, вважала, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України “Про захист прав споживачів”. Цим Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.

Зазначений висновок випливає також із положень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував придбаний чи замовлений товар у підприємницькій діяльності, або як найманий працівник, то на його відносини з продавцем Закон України “Про захист прав споживачів” не поширюється.

Відповідно до п. п. 3, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів”, виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Відтак, Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. На відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем, а також на випадки, де набувачем товарів, користувачем послуг є підприємства, установи, організації - дія цього Закону не поширюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України, споживачі є учасниками відносин у сфері господарювання, тобто, особи, які споживають результати господарської діяльності суб`єктів господарювання з метою їх подальшого використання.

З позовної заяви вбачається, що фізична особа-підприємець Семенець Лідія Іванівна звертається до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування рішення. Правовідносини сторін у справі регулюються укладеним між сторонами договором №080-КВ від 04.01.2017 року про постачання природного газу.

Отже, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. залишити без руху позовну заяву фізичної особи-підприємця Семенець Лідії Іванівни;

2. зобов`язати позивача усунути недоліки позовної заяви та подати суду в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху:

- документи, які підтверджують надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів з листом з описом вкладення;

- докази сплати судового збору;

3. попередити позивача про те, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, зазначений у п. 2 цієї ухвали, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу;

4. направити копію цієї ухвали фізичній особі-підприємцю Семенець Лідії Іванівні.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та оскарженню не підлягає.

Ухвалу підписано 10.02.2021 року.

Суддя С. Грабець