Справа № 2- 2382/10 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Фурика Ю.П.,
при секретарі Токун С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
в с т а н о в и в:
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання їх неповнолітнього сина в розмірі 30 % від всіх видів заробітку щомісяця, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та на її утримання в такому ж розмірі, посилаючись на те, що відповідач матеріальної допомоги на їх утримання не надає.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з викладених у позові підстав.
Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечив.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково.
У відповідності до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06 жовтня 2007 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого народився син- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На утримання сина та дружини відповідач матеріальної допомоги не надає.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача слід стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 аліменти з 28 січня 2010 року на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, та на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
На підставі ч. 2 ст. 84, ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України та керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця с. Олешин Хмельницького району Хмельницької області, який проживає по АДРЕСА_1, працює водієм у товаристві з обмеженою відповідальністю «ТОКОКАРС» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 35541076), що знаходиться по Львівському шосе, 41 в м. Хмельницькому, на користь ОСОБА_1 аліменти з 28 січня 2010 року на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, та на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 51 грн. судового збору на користь держави та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Ю.П. Фурик
The court decision No. 9468244, Khmelnytskyi City and District Court of Khmelnytskyi Oblast was adopted on 22.03.2010. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.
This decision relates to case No. 2-2382/10. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: