Справа № 1-39/10
5.05.2010р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2010 року Старовижівський районний суд Волинської області
В складі: головуючого судді Кошелюк Л.О.,
при секретарі Сулеві Н.С.,
з участю п/прокурора Квятковського М.Ю.,
неповнолітнього підсудного ОСОБА_1,
його зак-го пр-ка ОСОБА_2,
захисника адвоката-_ОСОБА_4.,
потерпілого ОСОБА_3,
пр-ків служб у справах дітей: Старовижівської РДА- Михалевич В.В. і РВ УМВС
Семенюка А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Стара Вижівка справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр.-на України, українця, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, учня 9 класу Здомишельської ЗОШ І-ІІІ ст. раніше не судимого,
за ст. 185 ч.3 КК України,
в с т а н о в и в :
8 березня 2010 року біля 23-ї год. у с. Рокита Старовижівського р-ну підсудний ОСОБА_1 таємно викрав, шляхом проникнення у приміщення гаража потерпілого ОСОБА_3, мопед марки „Альфа” і 7л. бензину; всього на суму 3353 грв.76 коп.
А у ніч на 18 квітня 2010 року повторно таємно викрав цей мопед з того ж гаража і таким самим чином.
У судовому засіданні у предявленому звинуваченні підсудний ОСОБА_1 свою винуватість визнав повністю і пояснив, що двічі брав з гаража ОСОБА_3 мопед „Альфа”, яким катався вулицями села. Перший раз проник у гараж, шляхом підбору ключа до дверного замка. Потім мопеда ставив на місце. Тоді ж брав і бензин, який заливав у бак. А вдруге металевим стержнем зірвав навісний замок. Пізніше хотів поставити на місце викрадене, але в будинку господаря світилося, що злякало: заховав у лісі і закидав гілками. Наступного дня прийшов до нього дільничний інспектор. У скоєному щиро кається.
Винуватість підсудного доводиться зібраними по справі доказами. Зокрема:
-показаннями потерпілого ОСОБА_3, що двічі з гаража викрадали його мопеда „Альфу”. Перший раз повернули назад, а вдруге по слідах виявив у лісосмузі. Крадіжку помічав по дверному замку, відсутності пального і по спідометру. Останнього разу був зірваний дверний замок і розлите на землі пальне.
Претензій до підсудного немає.
-показаннями свідка ОСОБА_6 аналогічного змісту, і що у гаражі були на піску відбитки слідів кросівок;
-заявами потерпілого в органи міліції про крадіжку мопеда 8.03. і 18.04.2010р.
(а.с.6-7);
-2-
-протоколом огляду місця події від 18.04.10р. і фототаблицею до нього, з яких слідує, що у гаражі залишився відбиток взуття, який повністю протектором відповідає підошві кросівки підсудного; а в лісовому масиві під гіллям лежав мопед потерпілого
(а.с.10-18);
- протоколом огляду речових доказів (пошкодженого навісного замка і металевого прута, яким цей замок зривався)
(а.с.62-63,84);
-висновоком трасологічної експертизи № 97 від 28.04.2010 р., з якого вбачається, що навісний замок пошкоджений, шляхом виривання дужки і є непридатним для використання
(а.с.36-40);
-протоколом відтворення обстановки і обставин події за участю підсудного, який продемонстрував як і де вчиняв крадіжку та переховував мопеда
(а.с.58-61);
-товарним чеком від 2.04.08р. на мопед і довідкою про вартість бензину А-95
(а.с.8,28);
Аналізуючи зібрані докази суд погоджується з кваліфікацією дій підсудного, визначеною органами досудового слідства за ст. 185 ч.3 КК України бо двічі (повторно) таємно викрадав чуже майно, вартістю 3300 грв, шляхом проникнення в приміщення.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо нього вбачається, що скоїв 2 епізоди умисного корисливого тяжкого злочину.
Обтяжуючих покарання обставин не виявлено. А помякшуючими суд визнає: неповнолітній вік та умови проживання і виховання ( є напівсиротою і виховується у багатодітній сімї), позитивні характеристики зі школи і місця проживання; щире каяття і що вперше притягається до кримінальної відповідальності; злочином збитку, як такого, не завдав.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність обтяжуючих та наявність кількох помякшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості злочину, суд вважає необхідним й достатнім у даному випадку для її виправлення та попередження нових злочинів покарання нижче від найнижчої межі згідно санкції статті та з випробуванням.
За проведення трасологічної експертизи підлягає стягненню 150 грв. , які слід покласти на законного пр-ка підсудного ОСОБА_2, на підставі ст. 1179 ч.2 ЦК України, бо ОСОБА_1 немає власного майна чи заробітку, достатнього для відшкодування цієї шкоди.
А щодо речових доказів то вони цінності для потерпілого не становлять і підлягають знищенню.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд
з а с у д и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ст. 185 ч.3 КК України і обрати покарання, з застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.
На підставі ст.ст. 75,76,104 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо протягом 1(одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і буде повідомляти органи кримінально- виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу залишити попередню підписку про невиїзд.
-3-
Строк покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Речові докази: навісний замок і металевий прут знищити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( зак-го представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_1.) за проведення трасологічної експертизи №97150 (сто пятдесят) грв. у користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області (р/р 31256272210012) в УДК у Волинській області, МФО 803014, код 25574908.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд протягом 15 діб з моменту проголошення.
СУДДЯ Л.О.КОШЕЛЮК
The court decision No. 9456977, Stara Vyzhivka District Court of Volyn Oblast was adopted on 18.05.2010. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important data quickly.
This decision relates to case No. 1-39/10. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: