Court ruling № 94431981, 12.01.2021, Zavodskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

справа № 208/8222/20

провадження № 1-кп/208/49/21

УХВАЛА

Про призначення до судового розгляду, обрання запобіжного заходу

12 січня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ізотова В.М., за участю секретаря судового засідання Вілкової Ю.В., прокурора Іщенка Я.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Піцика Р.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12020040160001352 від 30.09.2020 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, –

встановив:

01 грудня 2020 року до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області надійшли матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурором Іщенком Я.С. заявлено клопотання щодо обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, прокурор вважав за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, зазначив, що ризики, наведені прокурором, відсутні, потерпілий його знайомий, на якого він не має наміру впливати, він не переховувався від слідчого.

Захисник Піцик Р.В. у судовому засіданні не заперечував проти призначення справи до судового розгляду, зазначив, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, під час досудового розслідування обвинувачений не ухилявся від слідчого.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність. В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017 року № 1-р/2017 визначено, що обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України», судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого у цьому кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на те, що обвинувачений не має достатнього ступеню соціальних зв`язків, які б спростували ризик залишення меж міста, області або країни з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обізнаний з особою потерпілого у кримінальному провадженні, який має бути допитаний судом безпосередньо, не має офіційного постійного місця роботи або постійного джерела заробітку що обґрунтовує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення з метою отримання коштів для забезпечення фізіологічних потреб, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч. 2 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, суд не вбачає іншої можливості запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду у інший спосіб, ніж тримання його під вартою.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність обрання щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Жоден з більш м`яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати обвинуваченого від переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та/або вчинення інших кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що з урахуванням обставин кримінального правопорушення, встановленими під час судового засідання ризиками, розмір застави повинен складати сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. З матеріалів зазначеного обвинувального акта вбачається, що кримінальне провадження підсудне Заводському районному суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України і підстав для закриття провадження, або повернення обвинувального акта прокурору немає.

Враховуючи викладене, думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та призначити справу до судового розгляду.

Керуючись ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 314, 316 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 березня 2021 року включно.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави – сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює грошовій сумі розміром 90 800 грн (дев`яносто тисяч вісімсот гривень).

У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов`язання, які він повинен буде виконувати строком до 11 березня 2021 року включно:

- з`являтися за першим викликом до суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12020040160001352 від 30.09.2020 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово, в приміщенні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Ізотов В.М.