Decision № 94201230, 15.01.2021, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/9034/20

Провадження № 2-др/161/9/21

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Чигринюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луцьку заяву представника позивача - адвоката Татарин В.М. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.12.2020 року в цивільній справі № 161/9034/20 за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів, заявлені позовні вимоги було задоволено частково: відповідача ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо малолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , присуджено до стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх доньок у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. на кожну дитину щомісяця, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття з моменту набранням рішенням законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп., а також стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. (Том 2, а.с. 25-30).

24.12.2020 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Татарин В.М. було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в обгрунтування якої остання зазначила, що до закінчення судових дебатів при розгляді вищевказаної справи вона заявила про здійснення позивачем витрат на правничу/правову допомогу у загальному розмірі 9000,00 грн. Вважає, що усі вказані та фактично надані/оплачені правові послуги оцінені стороною позивача в належний спосіб та в повному об`ємі, враховуючи при цьому договірні домовленості між адвокатом та клієнтом. Враховуючи викладене, просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9000,00 грн. (Том 2, а.с. 34).

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої вона просить розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводити у її відсутності та відсутності її довірительки, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити (Том 2, а.с. 42).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подав.

Від представника відповідача до початку судового засідання також надійшло клопотання з проханням проводити розгляд заяви без участі сторони відповідача, щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечує (Том 2, а.с. 43).

Частиною ч. 4 ст. 270 ЦПК України визначено, що в разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наданих сторонами доказів у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи та заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (про ухвалення додаткового рішення), суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.?

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Судом встановлено, що між адвокатом Татарин В.М. та ОСОБА_1 26.05.2020 року було укладено Договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат взяла на себе зобов`язання представляти останню, зокрема, в усіх судових інстанціях з приводу розгляду судових справ (Том 2, а.с. 35).

Як вбачається з акту від 17.12.2020 року по Договору про надання правової допомоги від 26.05.2020 року, адвокат Татарин В.М. при розгляді цивільної справи № 161/9034/20 надала ОСОБА_1 наступні правничі послуги на загальну суму 9000 грн., з яких:

-усна консультація з питань позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - вартість 600 грн. (0,6 год. х 1000 грн./год.);

-підготовка та подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - 3500 грн. (3,5 год. х 1000 грн./год.);

-підготовка та подання адвокатського запиту № 36 від 03.06.2020 року - 500 грн. (0,5 год. х 1000 грн.);

-підготовка, надіслання іншим учасникам копій та подання в суд клопотання про долучення доказів від 15.07.2020 року - 500 грн. (0,5 год. х 1000 грн.);

-підготовка та подання до суду додаткових пояснень від 12.08.2020 року - вартість 600 грн. (0,6 год. х 1000 грн./год.);

-підготовка, надіслання іншим учасникам копій та подання в суд клопотання про долучення доказів від 09.09.2020 року - 500 грн. (0,5 год. х 1000 грн.);

-участь у судових засіданнях 12.08.2020 року, 15.10.2020 року, 12.11.2020 року, 17.12.2020 року - 2800 грн. (4 засідання х 700 грн.).

З вищевказаного Акту слідує, що станом на дату його підписання ОСОБА_1 провела повний розрахунок з адвокатом згідно Договору про надання правової допомоги від 26.05.2020 року. З приводу виконання умов Договору жодна із сторін будь-яких претензій одна до одної не мають (Том 2, а.с. 35-зворот).

Факт сплати ОСОБА_1 адвокату Татарин В.М. коштів за послуги з професійної правничої допомоги в розмірі 9000 грн. підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру № 18 від 17.12.2020 року (Том 2, а.с. 36).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими, а відтак такими, що відповідають принципам розумності та справедливості.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів, стороною позивача було зазначено, що понесені судові витрати складаються з судового збору та витрат на правову допомогу, детальний розрахунок яких буде наданий суду у встановлені процесуальні строки.

Вищевказані судові витрати, за наслідками розгляду справи, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь.

Крім того, із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу з наданням відповідних доказів на її обґрунтування, представник позивача звернулася 22.12.2020 року за допомогою засобів поштового зв`язку, тобто в межах п`яти днів після постановлення відповідного судового рішення.

Таким чином, суд вважає, що стороною позивачів було дотримано строки та порядок звернення з даною заявою.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача - адвоката Татарин В.М. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 161/9034/20 є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача - адвоката Татарин В.М. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів - задовольнити.

Постановити додаткове рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей Луцької міської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Прилісне Маневицького району Волинської областіна користь ОСОБА_1 витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 18 січня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська