Court ruling № 94040580, 11.01.2021, Kirovohrad District Administrative Court

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

11 січня 2021 року0 м. Кропивницький Справа № 340/30/21

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви військової частини А0216 (вул. Польова 51, с. Дачне, Біляєвського району, Одеської області, 67625; код в ЄДРПОУ 26622472) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів за речове майно, що не вислужило встановлених термінів носіння, -

ВСТАНОВИЛА:

Військова частина А0216 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь військової частини А0216 суму 8428 грн. 38 коп. (вісім тисяч чотириста двадцять вісім гривень тридцять вісім копійок).

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Питання щодо стягнення грошових коштів за речове майно стосується проходження публічної служби, а відтак строк на звернення із позовом про стягнення цих коштів повинен був пред`явлений до суду у місячний строк.

Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В позовній заяві зазначено, що відповідно до наказу № 171 від 16.08.2019 р. (по стройовій частині) молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира взводу спеціальних робіт ремонтної роги військової частини А0216 було звільнено у запас за підпунктом "д" (через службову невідповідність) пункту другого частини п`ятої етапі 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до довідки-розрахунку №22 від 13.08.2019 року за колишнім військовослужбовцем військової частини А0216 ОСОБА_1 сума заборгованості за недонос речового майна становить 27074,95 грн. Як зазначено в позовній заяві при звільненні з молодшого сержанта ОСОБА_1 з належних йому виплат фінансово-економічною службою було утримано 19621 грн. 57 коп.

У наказі від 16.08.2019 року №171 зазначено про проведення відрахування вартості обмундирування в сумі 27074,95 грн., обчислену пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.

З вищевикладеного суддя убачає, що про наявність заборгованості, вказаної у позовній заяві, військовій частині було відомо ще з дня звільнення ОСОБА_1 зі служби, тобто з 16.08.2019 року. Однак до суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів за речове майно, що не вислужило встановлених термінів носіння військова частина А0216 звернулась 29.12.2020 року згідно відтиску поштового штемпелю на конверті (відділом документообігу суду дана позовна заява зареєстрована 04.02.2021 року), тобто через 1 рік і 4 місяці.

Суддя звертає увагу, що військова частина уже зверталась до суду з аналогічним позовом 26.08.2020 року, однак ухвалою судді від 19.10.2020 року у справі №340/3439/20 позовну заяву повернуто відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України та частини 2 статті 123 КАС України.

Водночас у позовній заяві військовою частиною разом з позовними вимогами заявлено клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду, посилаючись на Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі», Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР та Цивільний кодекс України. Так військова частина стверджує, що хоча даний спір належить до юрисдикції адміністративного суду, натомість законом встановлений інший строк, ніж в Кодексі адміністративного судочинства України, який складає 3 роки з дня виявлення завданої шкоди, тому саме його слід застосовувати при зверненні до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку зазначеним вище доводам, суддя дійшла висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Вказане військовою частиною Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі затверджене Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР станом на час звернення позивача до суду втратило чинність (у 2019 році), а відтак не може бути застосоване щодо питань строку звернення до суду.

При цьому, суддя звертає увагу, що норми Цивільного кодексу України, які стосуються строку звернення до суду в адміністративному судочинстві не підлягають у даному випадку застосуванню.

По-друге, військова частина посилається на норми Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», зокрема статтею 4, встановлено спеціальний строк позовної давності в даній категорії справ - «протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди», що кореспондується зі статтею 257 ЦПК України, пунктом 31 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, та частиною 1 статті 122 КАС України.

Разом з тим, суддя зауважує, що військовою частиною не правильно розтлумачено і застосовано норми вказаного Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», оскільки статтею 4 передбачено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, що є відмінним від процесуального строку на звернення до суду. Отже, визначений вказаною статтею трирічний строк стосується притягнення особи до матеріальної відповідальності, а не строк саме для звернення до суду. Більш того, адміністративний суд не вирішує питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Враховуючи вищеописане, суддя убачає, що військовою частиною порушено строк на звернення до суду, що встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Відтак, суддя вважає за необхідне повідомити військовій частині, що на виконання вимог частини 6 статті 161 КАС України, йому необхідно надати до суду заяву про поновлення строку для звернення до суду з даною позовною вимогою та надати документальні докази в підтвердження поважності причин його пропуску.

При цьому суддя зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист. Крім того, суд звертає увагу, що у законодавстві жодних колізій щодо строків звернення до суду не було. Дані строки чітко встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Також відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з підпунктами 3.1.1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту позовних вимог суддя убачає, що в позовній заяві заявлено позовну вимогу майнового характеру, за яку необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Військова частина А0216 звертаючись до суду, доказів сплати судового збору у вищевказаному розмірі суду не надала.

При цьому суду надано докази сплати судового збору (платіжне доручення №1351 від 13.08.2020 року) за подання позовної заяви у іншій справі, зокрема №340/3439/20. Однак, дана квитанція не є належним доказом сплати судового збору за звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Отже законодавчо врегульований механізм повернення судового збору, сплаченого по справі, у якій винесено ухвалу про повернення позовної заяви.

Таким чином, для усунення вказаного вище недоліку позовної заяви військовій частині А0216 необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. по даній справі (інше платіжне доручення чи квитанцію), а у разі наміру повернути судовий збір, сплачений у справі №340/3439/20, звернутись до суду, який виніс ухвалу про повернення позовної заяві із клопотання про повернення судового збору.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 120, 122, 123, 170 КАС України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву військової частини А0216 - залишити без руху.

Повідомити військову частину А0216 про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Роз`яснити військовій частині А0216, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, остання буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук