Court ruling № 94030539, 06.01.2021, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 06.01.2021

Справа № 334/14/21

Провадження № 2-н/334/36/21

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

06 січня 2021 року м. Запоріжжя

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива-2016» (69093, м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6, код ЄДРПОУ 40486819) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території -

установив

04.01.2021 року до суду надійшла з заява про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території заборгованості, в обґрунтування якої заявник зазначив, що боржник є співвласником багатоквартирного будинку за вищевказаною адресою та за період з 01.01.2018 року по 31.12.2020 року включно зобов`язаний був сплатити внески, проте не зробив цього загалом у розмірі 9627,74 грн.

Вивчивши матеріали заяви та долучені до неї письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 163 ЦПК України в заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Подана до суду заява не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України.

Суд зауважує, що заявлена заявником сума боргу з урахуванням індексу інфляції розрахована із порушенням вимог чинного законодавства, а тому не може бути стягнута в порядку наказного провадження.

Так, заявником здійснено нарахування суми інфляційних збитків на суму заборгованості, яка утворилась станом на 31.12.2020 року, а індекс інфляції застосовано за увесь період існування правовідносин між сторонами: з січня 2018 року по грудень 2020 року включно. Хоча, наприклад, у січні 2018 року, відповідно до наданого заявником розрахунку, сума боргу складала 236,03 грн., а не 9627 грн. і відповідно саме на цю суму боргу має здійснюватись нарахування індексу інфляції за відповідний період прострочення. Аналогічне порушення допущено заявником і при розрахунку суми трьох відсотків річних, оскільки розрахунок здійснено виходячи із факту наявності заборгованості у сумі 9 627грн., яку боржник вже був зобов`язаний сплатити 01 січня 2018 року, хоча ці обставини не підтверджуються наданими заявником розрахунками.

Крім того, заявником не надано належних доказів в обґрунтування розрахунку суми заборгованості у період з січня 2018 по грудень 2018. Заявник надав суду копію протоколу загальних зборів від 16.12.2018 року, яким затверджено розмір внесків у сумі 6 грн. за 1 кв.м., починаючи з 01.01.2019 року, однак відповідного рішення (протоколу тощо) стосовно розміру внесків, які діяли до прийняття цього рішення і відповідно до якого здійснено нарахування боргу за період з січня 2018 по грудень 2018 суду не надано.

Також суд зауважує про те, що частиною другою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до інформаційної довідки №239528849 від 30.12.2020 року, яка надана заявником, боржник є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 . Але заявник просить стягнути з боржника не 1/2 заборгованості пропорційно його частці, а усю. Будь-яких доказів того, що саме боржник зобов`язаний сплачувати відповідні внески не пропорційно, а у повному обсязі суду не надано.

Крім того, статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заявник, у тому числі, просить суд стягнути з боржника суму за грудень 2020 року, хоча саму заяву подав до суду відповідно до відбитку поштового штемпелю на конверті 31.12.2020 року. При цьому жодного належного доказу (витяг зі статуту чи протоколу зборів тощо) стосовно строку оплати внесків заявник не надає.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

При цьому, судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства, в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з`ясовувати обставини правовідносин.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 167 ЦПК України, за результатами заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Зазначені обставини свідчать про те, що існує підстава для відмови у видачі судового наказу, заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, таким чином відповідно до ст.165 ЦПК України у видачі судового наказу повинно бути відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 163, 165, 166 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива-2016» (69093, м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6, код ЄДРПОУ 40486819) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у наказному провадженні після усунення її недоліків.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Особа, без участі якої було постановлено ухвалу, має право подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Бредіхін Ю. Ю.