Court ruling № 93787315, 24.12.2020, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24 грудня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/4230/20

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Гомельчук С.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Паливоди Олександра Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до відповідачів, в якому просить:

- визнати дії та бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області та начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Паливоди Олександра Миколайовича щодо прострочення строків розгляду та фактичної відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області та начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Паливоду Олександра Миколайовича затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8468 га, кадастровий номер 6510100000:01:001:1334;

- заборонити Головному управлінню Держгеокадастру в Херсонській області вчиняти будь-які дії щодо передачі вказаної земельної ділянки до будь-яких новостворених об`єднань територіальних громад.

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області та начальника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 400000,00 грн. солідарно.

Відповідно до вимог статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи вбачається, що даний адміністративний позов не відповідає вимогам ст. ст. 160-161 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Позивач виклав позовні вимоги не конкретно та незрозуміло, оскаржуючи одночасно і дії та бездіяльність відповідачів. Також, ним не зазначено які саме дії або бездіяльність окремо кожного з відповідачів він оскаржує. Суд зазначає, що зміст позовних вимог впливає на з`ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі.

Вимога ж про заборону Головному управлінню Держгеокадастру в Херсонській області вчиняти будь-які дії щодо передачі вказаної земельної ділянки до будь-яких новостворених об`єднань територіальних громад не є позовною, а може бути заявлена як засіб забезпечення позову.

Також, у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить. Розглянувши зазначену вимогу позивача, суд дійшов висновку, що у позовній заяві відсутнє достатнє обґрунтування та підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Позивачем не додано копії паспорта, ідентифікаційного коду, що унеможливлює встановлення його особи.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позову майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 01.01.2020 року встановлений у розмірі 2102,00 грн.

Із матеріалів справи слідує, що позивач заявив вимоги немайнового та майнового характеру, втім, ним не надано доказів сплати судового збору.

У тексті позовної заяви позивач виклав клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке мотивоване, зокрема, тим, що його дохід за 2019 рік складає 9872,00 грн., а тому позивач має скрутне матеріальне становище. Розмір судового збору за подачу позову складає більше ніж 5% річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Суд зазначає, що вищенаведені відомості самі по собі не можуть бути прийняті як доказ незадовільного майнового стану особи та неспроможності позивача сплатити судовий збір, оскільки вони по суті підтверджують тільки розмір отриманого оподатковуваного доходу. Суд приймає до уваги, що позивач є особою працездатного віку, не є пенсіонером, предметом спору є відмова позивачу у затвердженні проекту землеустою щодо одержання ділянки для особистого селянського господарства, для ведення якого у позивача повинна бути фінансова спроможність, а тому є незрозумілим факт відсутності коштів для сплати судового збору, розмір якого є незначним. Таким чином, суд вбачає відсутність обставин, які б підтверджували скрутний фінансовий стан позивача.

Відповідно до положень Конституції України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги положення норм процесуального законодавства щодо вимог до позовної заяви, а також вимоги Закону України "Про судовий збір", відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

Щодо посилань позивача на те, що судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди не сплачується, на підставі пункту тринадцятого частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", суд звертає увагу на те, що до позову не додано судового рішення, яким станом на дату подання позовної заяви було б визнано таку бездіяльність або дії протиправними і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою бездіяльністю або протиправними діями. Відтак, застосування пункту тринадцятого частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" у даному випадку є недоречним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 року по справі № 532/1897/18.

Відповідно до положень ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Тому така заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суд

ухвалив:

Залишити позовну заяву без руху та надати позивачу десятиденний строк з моменту отирмання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи №540/4230/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя С.В. Гомельчук