Decision № 93662002, 21.12.2020, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15356/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Магульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також - не за цінами встановленими Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 06.01.2018 №30 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився»; зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 - без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами предметів обмундирування визначеними Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 06.01.2018 №30 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні (військова частина 9971) Державній прикордонній службі України з 19.11.2017 по 01.08.2018. Наказом начальника Північного регіонального управління 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.07.2018 №221-ос позивач звільнений з військової служби в запас згідно підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.07.2018 №325-ос ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу і знятий з усіх видів забезпечення.

Після звільнення позивачу було нараховано та виплачено грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, розмір якої є нижчим, аніж це передбачено чинним законодавством України, що було зумовлене безпідставним застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, та некоректних цін на речове майно (не за поточний рік).

ОСОБА_1 наголошує на тому, що при нарахуванні та виплаті відповідної компенсації слід керуватися Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року №178 як актами вищої юридичної сили (в порівнянні з відомчим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 року №1132), чого відповідачем не було дотримано.

Позивач вважає, що набувши право на речове майно під час проходження військової служби, може реалізувати таке право при звільненні у спосіб отримання компенсації вартості всього неотриманого речового майна у повному обсязі - за цінами, станом на 01.01.2018, що встановлені Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 06.01.2018 № 30 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився».

Відтак, позивач вважає свої вимоги повністю обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Ухвалою від 30.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.28).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих. №14/11574 від 20.11.2020 (а.с.36-40) позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що Луцький прикордонний загін не вбачає невідповідність чи суперечність норм Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 та Інструкції затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 1132.

Вважає, що якщо Порядок № 178 визначає механізм виплати вартості грошової компенсації за не отримане речове майно (преамбула), то Інструкція №1132 визначає організацію та порядок речового забезпечення визначених категорій осіб (преамбула).

Інструкція прийнята відповідно до пункту 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з метою впорядкування речового забезпечення військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України; зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.11.2016 за №1536/29666, є чинною.

З врахуванням викладеного неврахування Інструкції №1132 Луцьким прикордонним загоном під час здійснення розрахунку компенсації за не отримане речове майно було б порушенням чинного законодавства, яким врегульовано відповідне питання. Відтак застосувавши Інструкцію №1132, зокрема положення про пропорційність часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, є законним та обгрунтованим.

На виконання пункту 5 Порядку №178 Адміністрацією державної прикордонної служби України було видане розпорядження від 06.02.2018 №30 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився». Даним розпорядженням затверджено додатки №1 та №2 - щодо вартості належних до видачі предметів речового майна. З метою розрахунку та впорядкування цін Адміністрацією державної прикордонної служби України було видано розпорядження з метою зазначення цін у 2017 році, а саме відповідно до розпорядження від 11.02.2017 №33 вказана вартість належних до видачі предметів речового майна з моменту виникнення права на отримання яких виникало у військовослужбовця з 01.01.2017.

Таким чином, при визначенні суми, що підлягає до виплати важливо звернути увагу на момент коли у військовослужбовця виникає право на отримання відповідного речового майна та ціна на дане майно в момент виникнення права відповідно до розрахунків, що затверджені вищевказаними розпорядженнями Адміністрації Державної прикордонної служби України.

У зв`язку з чим, відповідач вважає, що з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок у частині компенсації за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, а тому, підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

У поданій відповіді на відзив від 30.11.2020 (а.с.52-53) позивач підтримав свою позицію викладену в адміністративному позові та поросив позовні вимоги задовольнити.

Інших заяв по суті справи, від учасників справи, до суду не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем те що, ОСОБА_1 , у період з 19.11.1997 по 01.08.2018 проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні, даний факт також підтверджується довідкою №30/460 від 01.08.2018 виданою військовою частиною 9971 (а.с.12).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 23.12.2015 позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с.24).

Відповідно до витягу з наказу начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.07.2018 №325-ос ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас наказом начальника Північного регіонального управління 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 02.07.2018 №221-ос за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу і знятий з усіх видів забезпечення (а.с.13).

Як слідує з матеріалів справи, позивач 07.10.2020 звернувся до начальника Луцького прикордонного загону у якому просив надати довідку про вартість речового майна належного при звільненні, копію наказу про виплату компенсації вартості не отриманого речового майна при звільненні, інформацію стосовно того, яким чином та за якими цінами (станом на які число, місяць, рік) було нараховано грошову компенсацію за неотримане речове майно після звільнення з військової служби, враховуючи рік та місяць виникнення прав на отримання предметів речового майна (а.с.14-15).

15.10.2020 за вих. №705/10201 відповідач надав відповідь ОСОБА_1 та копії запитуваного наказу та довідки (а.с.16-23).

Відповідно до довідки №32 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу нараховано 32 773,86 грн. (а.с.18-19).

Згідно з наказу начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.07.2018 №326-ос було доручено виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно (а.с.17).

Як підтверджується наявними матеріалами справи та засвідчується її учасниками, нарахування компенсації за недоотримане речове майно було здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно, які були встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна, та зі застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.

Проте, позивач не погодився з таким нарахуванням і, вважаючи, що відповідачем порушено порядок і умови здійснення компенсації за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

22.03.2016 набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок №178).

Як визначено пункту 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Відповідно до пункту 3 Порядку №178, звільнення з військової служби є однією з підстав виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення та здійснення виплати військовослужбовцям грошової компенсації.

Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №178, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Формою довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178, визначено включення до неї, зокрема, даних щодо: найменування речового майна, року і місяця виникнення права на отримання предметів речового майна, кількості предметів, вартість за одиницю, суми грошової компенсації.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується, шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на поточний рік.

При цьому, суд відзначає, що наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що проведене нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 не відповідає порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, відповідачем було застосовано пропорцію часу, що минув з дня виникнення в позивачки права на отримання речового майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Окрім того, вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2018 року №30 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивачки зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації). А також, відповідачем було оформлено довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за формою, яка не відповідає визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178.

Відтак, указані дії відповідача суд оцінює як такі, що не відповідають нормативному регулюванню даних правовідносин і не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України в сфері соціального захисту військовослужбовців.

Відповідач у відзиві зазначає, що на виконання пункту 5 Порядку №178 Адміністрацією державної прикордонної служби України було видане розпорядження від 06.02.2018 №30 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився». Даним розпорядженням затверджено додатки №1 та №2 - щодо вартості належних до видачі предметів речового майна. З метою розрахунку та впорядкування цін Адміністрацією державної прикордонної служби України було видано розпорядження з метою зазначення цін у 2017 році, а саме відповідно до розпорядження від 11.02.2017 №33 вказана вартість належних до видачі предметів речового майна з моменту виникнення права на отримання яких виникало у військовослужбовця з 01.01.2017.

З приводу зазначеного суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Оскільки саме Порядком №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2018 №30 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» є протиправними.

При цьому, суд вважає, що твердження відповідача про те, що позивач виявив власне бажання отримати грошову компенсацію у відповідності до наказу МВС №1132, крім того, з таким наказом ознайомлений і заперечень та зауважень до нього не мав, не свідчать про відсутність у прикордонного загону обов`язку, як суб`єкта владних повноважень, дотримуватись вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №178. Крім того, такі доводи відповідача не свідчать про обґрунтованість вирішення спірного питання на підставі підзаконних актів, які суттєво звужують обсяг прав позивача як військовослужбовця.

Також, при вирішенні даного спору суд враховує правову позицію викладену у п. 54 Постанови Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у якій зазначено, що з боку військової частини порушено право позивача на отримання компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату і аналогічні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 по справі №2040/7697/18 та в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №809/1488/16.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

ЄСПЛ тлумачить поняття «якість закону» так: національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. аnd Others v. Bulgaria») від 24 липня 2008 року, заява № 1365/07, п. 39, «Олександр Волков проти України» від 29 січня 2013 року, заява № 21722/11, п. 170).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. А роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France») від 11 листопада 1996 року, заява № 17862/91, п. 31-32, «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11, п. 65).

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач згідно з статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Луцького прикордонного загону (військова частина 9971) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також - не за цінами встановленими Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 06.01.2018 №30 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився».

Зобов`язати Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 - без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, та за цінами предметів обмундирування визначеними Розпорядженням Адміністрації Держприкордонслужби України від 06.01.2018 №30 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно строк носіння якого не закінчився».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський