Sentence № 93510621, 14.12.2020, Ternivka City Court of Dnipropetrovsk Oblast

Кримінальне провадження № 194/1944/19

Номер провадження 1-кп/194/26/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Соколової Ю.І.,

секретаря судового засідання - Коркіної Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 липня 2019 року за № 12019040400000349 у відношенні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова, Харківської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, працюючого ФОП, не одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку 2015 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю:

прокурора - Букура М.Є.,

представника потерпілого - Бакумова О.С.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

захисника - Савченка С.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 23 липня 2019 року, близько 04.37 годині, маючи водійське посвідчення категорії «В», керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-21213", державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить його діду ОСОБА_3 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , рухався по вулиці Харківська, м. Тернівка Дніпропетровської області зі сторони села Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області у напрямку вулиці Осіння, м. Тернівки Дніпропетровської області.

Наблизившись до перехрестя, яке веде до залізнодорожнього переїзду, біля КПВ № 2, шахти «Тернівська», яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Харківська, 1, не впевнившись, що за перехрестям, пропускаючи його автомобіль, на зустрічній смузі стоїть мотоцикл "Миsstang МТ200-6", номерний знак НОМЕР_3 , який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ОСОБА_2 та яким керував сам власник, порушуючи вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на зустрічну смугу проїзної частини вулиці Харківська м. Тернівки Дніпропетровської області, та допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля з передньою частиною мотоцикла "Миsstang МТ200-6", номерний знак НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_2 .

Водій ОСОБА_1 своїми діями грубо порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого, перед початком руху, перешикуванням та будь якою зміною напрямку руху водій повинен впевнитись, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться з технічної точки зору в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України привело до даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої водій мотоциклу "Миsstang МТ200-6", державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_2 отримав згідно висновку судово-медичної експертизи № 244 від 18 жовтня 2019 року механічні тілесні ушкодження у вигляді відкритого травматичного вивиху лівого передпліччя та обширної скальпованої рани правої гомілки, які утворилися від дії тупих твердих предметів, які діяли за ударним механізмом та за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розладу здоров`я на термін понад три тижні (більше 21 дня).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав частково та пояснив, що дійсно, 23 липня 2019 року приблизно о 4 год. 30 хв. за його участю сталася ДТП. Цього дня він керував технічно справним транспортним засобом – автомобілем Нива, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить його діду, їхав з м. Лозова Харківської області на роботу в м. Тернівка. ДТП сталася зі сторони с. Вербки Павлоградського району та на цій ділянці місцевості був затяжний поворот. Рухався на автомобілі він зі швидкістю 60 км/год., в машині також знаходилась його бабуся. Виконуючи затяжний поворот, він взагалі не бачив потерпілого, та він не знає відкіля він взявся, адже як йому здавалось, він рухався по своїй смузі дороги. Відразу після ДТП, з його телефону викликалась швидка допомога, яка приїхала приблизно через 10 хвилин. Також відразу приїхала поліція. Карета швидкої допомоги забрала потерпілого, а він залишився з поліцейськими, оформляти місце ДТП. Відразу подзвонив до своєї страхової компанії. До лікарні він не ходив та потерпілого там не відвідував, оскільки слідчий казав, що з потерпілим все добре і ніяких тяжких травм в нього не має. Також зазначив, що ніякої матеріального допомоги потерпілому не надавав, оскільки відповідальність водіїв застрахована в страховій компанії. Також зазначив, що не пам`ятає, на якій смузі руху після ДТП залишився його автомобіль та мопед потерпілого та на якій смузі руху зафіксований витік масла. Але, протокол огляду підписав, претензій при його складанні не мав та не має. В нього є великі сумніви, що ДТП сталося лише з його вини і сумніви щодо порушення ним п. 10.1 ПДР України. Також в нього виникають сумніви щодо наявності у потерпілого травм, які експерт відніс до середньої тяжкості, оскільки потерпілий є інвалідом 3 групи професійного захворювання з 65 % втратою працездатності. Зазначив, що він жалкує з приводу дорожньо-транспортної події, яка сталася за його участю, просив позов залишити без розгляду, суворо не карати, оскільки має цивільну дружину, дитину та раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 просив його цивільний позов до обвинуваченого про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду. Крім того, пояснив, що 23 липня 2019 року приблизно о 4.30 години ранку, він на своєму мотоциклі «Мустанг» їхав з м. Тернівка в бік Павлоградського району на рибалку. Побачивши заздалегідь автомобіль, він включив лівий поворотник, оскільки хотів повернути до річки. Він зупинився для того, щоб пропустити зустрічну машину та став чекати на своїй смузі. На зустрічну смугу він не виїжджав. Покриття асфальту буле сухе, опадів не було. Він побачив, як саме на нього їде автомобіль обвинуваченого та щоб уникнути травм почав стрибати зі свого мотоцикла, але не встиг та при зіткненні отримав тілесні ушкодження. Мотоцикл лежав на його смузі дороги, вийняв ключі з мотоциклу, потім пройшов до бордюри та сів на нього, тому що стало зле. Мотоцикл повністю розбився, сколки його валялися на дорозі, з нього витекло масло, плями від масла були на дорозі на його смузі. Крім того, пояснив, що він має водійський стаж майже 40 років та у нього відкриті категорії А, В, С. Також, підтвердив, в наслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, які перелічені у висновках експертів. На лікарняному він перебував приблизно 3 місяці та лікувався амбулаторно. З протоколом ДТП він ознайомлювався та зі всіма замірами він погоджується, зауважень при складанні протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди не було. З матеріалами справи він ознайомлювався в повному обсязі, все в справі записано вірно. Також, пояснив, що обвинувачений в момент ДТП ніякої допомоги йому не надав, тільки викликав швидку. Обвинувачений після ДТП не спитав його про стан самопочуття, а почав влаштовувати розбірки з приводу того, чому він не вступив йому дорогу. Жодного разу не приходив у лікарню, на сьогоднішній день жодних збитків не відшкодував. Він ДТП зареєстрував у страховій компанії приблизно через 1-2 місяця після ДТП та звертатися до своєї страхової компанії він буде після рішення суду. Просив призначити обвинуваченому найсуворіше покарання, пов`язане з реальним відбуттям покарання, оскільки обвинувачений з приводу ДТП не жалкує, вину у вчиненні ДТП заперечує, жодного разу до лікарні не приїжджав, не вибачався, матеріальної та моральної допомоги по сей день не надав.

Потерпілий ОСОБА_2 також в судовому засіданні пояснив, що він є інвалідом ІІІ групи по професійному захворюванню, пов`язаному з виробництвом, оскільки працював у шахті. Також, пояснив, що для проведення експертиз він експертній установі надавав повну медичну картку де знаходяться всі його діагнози та лікування.

Не дивлячись на не визнання своєї вини в повному обсязі обвинуваченим, винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діянні, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, знайшла своє підтвердження і підтверджується, окрім показів потерпілого, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:

- витягом з ЄРДР №12019040400000349, де слідчим Тернівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області 23 липня 2019 року були внесені відомості до реєстру про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, та зазначено, що 23 липня 2019 року 04.37 годині, водій ОСОБА_1 , 1992 року народження, керуючи автомобілем ВАЗ 21213 державний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Харківська м. Тернівка Дніпропетровської області, від с. Вербки Павлоградського району в напрямок центральної частини міста Тернівка, в районі буд. № 1, виїхав на зустрічну смугу дороги, та допустив зіткнення з мопедом «Мустанг», державний знак НОМЕР_3 , в наслідок чого водій мопеду ОСОБА_2 , 1963 року народження отримав тілесні ушкодження у вигляді переламу лівого ліктьового суглобу (т. 1 а.с. 118);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 липня 2019 року та фототаблицею до нього, згідно якого предметом огляду є напрямок дороги від № 1 по вул. Харківська Тернівка до напрямку с. Вербки Павлоградського району. Огляд проведено у присутності ОСОБА_1 та двох понятих із застосуванням фотоапарату та відеокамери. Оглядом встановлено, що місце пригоди до початку огляду не змінювалося, місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано по вул. Харківська,1 м. Тернівка Дніпропетровської області, елементами дороги є нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, проїзна частини має горизонтальну пряму ділянку, покриття дороги на момент ДТП та під час огляду асфальтобетонне, сухе, чисте, наявність нерівностей та пошкоджень дорожнього покриття відсутні, регулювання руху не регулюється, по руху обох транспортних засобів дорожні знаки відсутні, на момент огляду мається міське електроосвітлення, відеоспостереження на місці ДТП та за напрямками руху відсутні. Об`єкти, що обтяжують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч відсутні. Автомобіль «ВАЗ 21213», держаний номер НОМЕР_1 має деформацію переднього бамперу зліва, деформоване переднє ліве крило з передній ніжній частині, пошкоджений рульовий механізм зліва. Мотоцикл «Мустанг», дорожній номер НОМЕР_3 має пошкодження, а саме: деформовано передня рульова веделка, відокремлено переднє колесо, деформована передня ліва захисна дуга і переднє крило колеса. (т. 1 а.с. 119-125);

- схемою до ДТП від 23 липня 2019 року, на якій зазначено розташування транспортних засобів з зазначенням механізму події, які викладені в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 липня 2019 року (т. 1 а.с. 125);

- висновком експерта № 244 від 18 жовтня 2019 року разом з схематичним зображенням тілесних ушкоджень, в якому зазначено, що згідно наданої медичної документації та об`єктивних даних огляду у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритого травматичного вивиху лівого передпліччя та обширної скальпованої рани правої гомілки, які утворилися від дії тупих твердих предметів (предмету), які діяли за ударним механізмом з місцем прикладання діючої сили у вищезазначеній області та такими предметами могли бути виступаючі частини транспортного засобу. Враховуючи морфологічні ознаки виявлених тілесних ушкоджень, давність їх утворення може відповідати даті вказаній в постанові про призначення судово-медичної експертизи та наданій медичній документації, тобто 23 липня 2019 року. Виявлені тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні (більш ніж як 21 день) згідно п. 2.2.1 в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ № 6 «Про розвиток та вдосконалення судо-медичної служби України» від 17 січня 1995 року. Враховуючи морфологічні ознаки та характер виявлених тілесних ушкоджень, давність їх утворення може відповідати даті та обставинам вказаним в постанові про призначення судово-медичної експертизи та надій медичній документації, тобто 23 липня 2019 року (т. 1 а.с. 161-163, 216);

- висновком експерта № 125 від 21 липня 2020 (комісійна судово-медична експертиза), в підсумках якого членами комісії зазначено, що у ОСОБА_2 мали місце наступні тілесні ушкодження: відкритий травматичний задній вивіх кісток лівого передпліччя з гематомою та забитою раною по внутрішній поверхні в ділянці медіального відростку плечової кістки, деформацію лівого ліктьового суглобу, велика скальпована рана правої гомілки по заднє-внутрішній поверхні з пошкодженням медіальної головки задньої групи м`язів. Ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів (предмету) за ударним механізмом з місцем прикладання травмуючої сили в область лівої верхньої кінцівки та правої гомілки. Вважають необхідним відмітити, що вирішення питання відносно обставин та умов спричинення тих ці інших тілесних ушкоджень не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії, а вирішується шляхом слідства. Враховуючи ж характер та локалізацію тілесних ушкоджень, вважаємо, що вони могли виникнути при обставинах та в термін вказаних в ухвалі суду, а також в матеріалах кримінального провадження, а саме при дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 23 липня 2019 року. Характер та локалізація тілесних ушкоджень дозволяє судово-медичній експертній комісії визначити наступний механізм спричинення тілесних ушкоджень: удар виступаючими частинами транспортного засобу, який рухався, в область правої гомілки потерпілого, в результаті чого виникли ушкодження в вигляді великої скальпованої рани з ушкодженням задньої групи м`язів, з подальшим падінням потерпілого та ударом областю лівого ліктьового суглобу о тупий твердий предмет, якими могло бути тверде покриття ґрунту, в результаті чого виникли ушкодження в вигляді гематоми, забитої рани та вивиху кісток лівого передпліччя. Згідно п. 2.2.1 в) та п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України та Міністерством внутрішніх справ України, виявлені у потерпілого тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень, середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я строком понад три тижні (більше ніж 21 день) (т. 1 а.с. 216-226);

- висновком експерта від 27 вересня 2019 року № 11/10.1/962, в якому зазначено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 21213 дорожній номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій мотоциклу «Мустанг МТ200-6», держаний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість запобігти ДТП в даній дорожній обстановці для водія автомобіля ВАЗ 21213 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти ДТП не визначалася діями водія мотоцикла «Мустанг МТ200-6», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 . При заданому механізмові події, дії водія ВАЗ-21213 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходилося в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмі пригоди в діях водія мотоцикла «Мустанг 200-6», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 не вбачається невідповідності вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України (т. 1 а.с. 146-147);

- посвідченням водія № НОМЕР_5 , з якого видно, що ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами за категорією В (т. 1 а.с. 134);

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії № НОМЕР_2 , з якого видно, що автомобіль «ВАЗ 21213», держаний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 135).

- заявою власника автомобіля «ВАЗ 21213», держаний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , в якій зазначено, що він не заперечує щоб даний автомобіль знаходився на спецмайданчину Тернівського відділення поліції до висновку автотехнічної експертизи та прохає не арештовувати вказаний автомобіль (т. 1 а.с. 133);

- постановою про визнання речовим доказом і прилучення до справи речового доказу від 23 липня 2019 року, якою визнано речовим доказом автомобіль ВАЗ 21213, номерний знак НОМЕР_1 та мотоцикл «Мустанг МТ200-6», номерний знак НОМЕР_3 , які знаходяться на зберіганні у власників транспортних засобів, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 141, 142, 143).

Про те, що водій ОСОБА_1 під час скоєння ДТП був в тверезому стані свідчить висновок огляду КЗ «Тернівська ЦМЛ» ДОР від 23 липня 2019 року (огляд проведений о 06.25 год.) (т. 1 а.с. 140).

Потерпілий ОСОБА_2 , якому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 належить мотоцикл «Мустанг», державний номерний знак НОМЕР_3 , має посвідчення водія серії КІА № НОМЕР_6 та має право керування за категоріями А,В,С (т. 1 а.с. 137, 138).

Окрім показів потерпілого, письмових доказів, які були досліджені безпосередньо судом з точку зору належності та допустимості, винність ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України також підтверджуються показами допитаного в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту судового експерта – доповідача по справі ОСОБА_5 .

В судовому засіданні експерт ОСОБА_5 пояснила, що вона є експертом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро» судово-медичної експертизи та була доповідачем при проведенні комісійної судово-медичної експертизи № 125 відносно потерпілого ОСОБА_2 . Експертиза була проведена на підставі амбулаторної картки та картки стаціонарного хворого. Дану експертизу підтримали не тільки вона, а й голова комісії й всі члени комісії. При проведені експертизи були прийняті до уваги всі тілесні ушкодження заподіяні на момент настання ДТП, а не ті які зазначені з приводу інвалідності. В даному випадку інвалідність потерпілого та його втрата працездатності ні до чого, це хронічні захворювання, а тому вони ніяким чином не впливають на тяжкість тілесних ушкоджень, заподіяних в момент ДТП. Данні про інвалідність при складанні висновку експертам не потрібні. Крім того, дані з приводу інвалідності в питаннях про призначення повторної експертизи не ставилися. Пункт 4.7 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 ніяким чином не стосується даного випадку. Яка б інвалідність ні була у особи, вона жодним чином не впливає на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень при ДТП. Навіть на момент проведення комісійної експертизи у ОСОБА_2 не зажила рана, яка є дуже складною, та могла б привести до ампутації ноги. Вона ще раз наголосила, що наявність інвалідності та втрати працездатності жодним чином не впливає на висновок з приводу встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 .

Щодо посилань сторони захисту на те, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася також з вини потерпілого, в наслідок порушення останнім Правил дорожнього руху України, суд ставиться критично, так як такі посилання не спростовують винуватість ОСОБА_1 , оскільки судом був досліджений висновок експерта від 27 вересня 2019 року № 11/10.1/962, відповідно до якого встановлено порушення ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України, та що водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Порушень правил дорожнього руху з боку потерпілого ОСОБА_2 експертом не встановлено. Питання щодо спростування висновків експертизи від 27 вересня 2019 року та призначення додаткової автотехнічної експертизи, ані обвинуваченим, ані захисником не ставилось. До того ж, обвинувачений не оспорював протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 липня 2019 року, ані на досудовому розслідування, ані в судовому засіданні.

До доводів захисника – адвоката Савченко С.А. про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та обвинувачення не доведено, так як не підтверджено належними доказами наявності у потерпілого середньої тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки висновки медичних експертиз не повні, без врахування п. 4.7 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 та наявності у потерпілого інвалідності та 65 % втрати працездатності, суд ставиться критично.

Такі доводи захисника спростовуються показами судового експерта ОСОБА_5 , яка підтвердила врахування комісією при проведенні експертизи «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», та всіх наявних медичних документів, зокрема, оригіналів амбулаторної картки та картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 , та наявність у потерпілого після ДТП заподіяних травм, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також, на переконання суду, посилання захисника на норми п. 4.7 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» є суб`єктивним трактуванням останнім зазначеної норми, а неодноразові клопотання після проведеної комісійної експертизи та допиту судового експерта про витребування від МСЕК документації щодо професійної втрати працездатності потерпілого ОСОБА_2 - затягуванням строків розгляду кримінального провадження.

Крім того, захисником ще у вступній промові в судовому засіданні від 19 травня 2020 року було висловлено питання щодо наявності сумнівів у проведеної на досудовому розслідуванні медичної експертизи, так як експертом не враховувались дані щодо стану здоров`я потерпілого, зокрема, що він працював на шахті, має регресні виплати та інвалідність, просив в подальшому призначити повторну судовому медичну експертизу.

Суд зазначає, що в судовому засіданні від 20 липня 2020 року при вирішенні питання призначення за клопотанням захисника повторної медичної експертизи були враховані всі питання, на які звертав увагу захисник. Але, ані обвинуваченим, ані його захисником жодного питання з приводу витребування у МСЕК документації та врахування комісією експертів інвалідності та втрати працездатності потерпілого при встановленні тяжкості тілесних ушкоджень не ставилось.

Суд вважає посилання сторони захисту на неповноту експертиз стратегією захисту та спробою уникнення від кримінальної відповідальності.

Судом також встановлено, що прокурор безпосередньо в судовому засіданні обмежився допитом лише потерпілого та обвинуваченого, а щодо допиту свідків, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування клопотання не заявляв, а сторона захисту не наполягала на їх допиті та про допит будь-яких додаткових свідків клопотань не було.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

За таких обставин, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що досліджені судом безпосередньо докази винуватості ОСОБА_1 є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, докази винуватості є такими, що отримані в порядку встановленому Конституцією України та КПК України.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи що в судовому засіданні доведено, що порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.1 Правил дорожнього руху знаходилось у причинному зв`язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12 КК України вчинив нетяжкий злочин, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, проживає разом з батьками, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є фізичною особою – підприємцем, має на утриманні малолітню дитину 2015 року народження.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження. Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (Постанови Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, від 18 вересня 2019 року справа №166/1065/18).

Однак, у матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_1 визнає себе винним у даному кримінальному правопорушенні, та те, що він намагався будь-яким чином допомогти потерпілому оговтатись від пережитого, компенсувати йому перенесені страждання, чи полегшити душевний біль або в будь-яких іншій спосіб виправити складену ситуацію.

Також, суд вважає, що обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 – активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вказана в обвинувальному акті, не знайшла свого підтвердження, оскільки активним сприянням розкриття кримінального правопорушення є добровільні дії, які вчиняються у формі повідомлення правоохоронним органам або суду відповідних фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність. Таке сприяння має бути активним, тобто ініціативним та енергійним. Однак, матеріали кримінального провадження такі дані не містять, а формальні показання обвинуваченого та його участь при огляді місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 липня 2019 року в ході досудового розслідування, не є достатніми ознаками саме активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, в розумінні обставини, що пом`якшує його покарання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 , підготовленої 18 грудня 2019 року Лозівським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з батьками. Має малолітню дитину 2015 року, яку виховує разом з цивільною дружиною. Раніше не судимий, у 2019 році був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 121-6 КУпАП. Має водійське посвідчення категорії «В», є фізичною особою – підприємцем, а тому має власний дохід. На обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, алкогольними напоями та наркотичні засоби не зловживає. За місце мешкання характеризується позитивно, зв`язків з особами з антисоціальною поведінкою не підтримує, друзів раніше судимих не має. Вину свою визнає частково, в даній дорожньо-транспортній пригоді, вважає винним не тільки себе але і потерпілого. Матеріальні збитки потерпілому не сплачені. В майбутньому планує розвивати свій бізнес та займатися вихованням доньки. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення – середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб – середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 Кримінального кодексу України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин з необережності, вперше притягається до кримінальної відповідальності, є водієм з досвідом, має позитивну характеристику, перебував за кермом у тверезому стані, не залишав місце пригоди, але вину свою у вчиненні ДТП не визнав, не розкаявся у вчиненому, вибачився перед потерпілим лише в останньому слові за вказівкою захисника, та в загалі не цікавився станом здоров`я, коли потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні, добровільної матеріальної та моральної шкоди потерпілому не відшкодував.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року по справі № 682/956/17 висловлена правова позиція про те, що норми Кримінального Кодексу України наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Що стосується позиції потерпілого стосовно призначення покарання, то Велика Палата зауважує таке: у справах цієї категорії ця позиція не є обов`язковою для суду, однак вона ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, і не має над ними пріоритету.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року зазначено, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Таким чином, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , те що він раніше не судимий, наявність однієї обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачений вину не визнав, щиро не розкаявся, добровільно матеріальної та моральної шкоди не відшкодував, не вибачився перед потерпілим та щиро не висловив свій жать з приводу скоєного, враховуючи висновки досудової доповіді, у відповідності до яких ОСОБА_1 у 2019 році притягався до адміністративної відповідальності за ст. 121-6 КУпАП, під час складання доповіді своєї провини не визнав, вважав, що в ДТП винен також й потерпілий ОСОБА_2 , також враховуючи думку потерпілого, який наполягав на найсуворішій мірі покарання пов`язану з позбавлення волі, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за пред`явленим обвинуваченням в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. До того ж матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали відбуття обвинуваченим покарання у виді арешту та обвинуваченим ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведені. Доказів щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом стороною захисту не надано.

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Потерпілий в судовому засіданні просив свій цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Виходячи з принципу диспозитивності, суд вважає, можливим задовольнити клопотання потерпілого ОСОБА_2 , роз`яснивши йому вимоги ст. 257 ЦПК України та залишити даний цивільний позов без розгляду, оскільки сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав та залишення позовної заяви без розгляду не буде порушувати права потерпілого.

Приходячи до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу, суд зауважує, що таке рішення не протиречіть практиці Європейського Суду з прав людини у зазначеному питанні.

Згідно з рішенням від 28 березня 1990 року у справі «Б. проти Австрії», за заявою №38450/12, навіть якщо національне законодавство держави-члена передбачає, що вирок набирає законної сили лише після завершення розгляду справи судами усіх інстанцій, попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції, що свідчить про те, що суд має право обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого незалежно від наявності клопотань при ухваленні вироку.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, якою передбачено прийняття рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зважаючи на висновок про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді арешту на певний строк, враховуючи те, що ОСОБА_1 мешкає в іншій області, при розгляді кримінального провадження не розкаявся у вчиненому, добровільно матеріальної та моральної шкоди потерпілому не відшкодував, не висловив свого щирого жалю щодо стану здоров`я потерпілого та з метою забезпечення виконання вироку, з врахуванням ризику перешкоджати провадженню іншим чином (ухваленням та проголошенням судового рішення судове провадження не закінчується), до набрання вироком законної сили, належить застосувати у відношенні ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 14 грудня 2020 року.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 2 (два) місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, тримання під вартою, взявши його негайно під варту із зали суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 14 грудня 2020 року.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної школи – залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ) на користь держави - УК у Чечелівському районі м. Дніпра/24060300), р/р 31117115004008, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37989253, найменування установи банку: Казначейство України (ЕАП) в рахунок відшкодування процесуальних витрат за проведення судової експертизи технічного стану транспортних засобів № 11/10.1/962 від 27 вересня 2019 року, грошові кошти у розмірі 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) грн. 10 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- автомобіль ВАЗ 21213, номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили – залишити законному володільцеві ОСОБА_3 ,

- мотоцикл «Мустанг МТ200-6», номерний знак НОМЕР_3 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2 , після набрання вироком законної сили – залишити законному володільцеві ОСОБА_2 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.І. Соколова