Court ruling № 93235708, 30.11.2020, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

30 листопада 2020 р. № 400/5398/20 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Брагар В. С., ознайомившись з

адміністративним позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, вул. В. Бердичівська, 35, м. Житомир, 10008

про:визнання протиправним та скасування виконавчого напису нотаріуса від 25.09.2020, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегу Станіславовичу про визнання протиправним та скасування виконавчого напису №8679 від 25.09.2020 р. про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №004-14904-210613 від 21.06.2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк» (ТОВ «Фінансова Компанія «Паріс»).

Відповідно до приписів ст. 171 КАС України суд після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів, серед іншого, належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

У позовній заяві позивач просить суд, визнати протиправним та скасувати виконавчий напис №50987 вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 25.09.2020 р. про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання.

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України Про нотаріат та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України Про нотаріат). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87857851).

Статтею 1 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно з положеннями статті 3 цього Закону нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об`єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.

Таким чином, нотаріуси при вчиненні нотаріальних (не реєстраційних) дій не здійснюють владних управлінських функцій, у зв`язку з чим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вони не відносяться до суб`єктів владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 87 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-XIІ для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною першою статті 50 вказаного Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Відповідно до частини 12 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Отже, справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, належить розглядати у порядку цивільного судочинства за місцем знаходження відповідача або за місцем виконання виконавчого напису.

Таким чином вимога позивача про визнання протиправним та скасування виконавчого напису №50987, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 25.09.2020, має приватноправову природу і підсудна загальному суду.

Аналогічний правовий висновок про цивільний характер спору про оскарження виконавчого напису нотаріуса викладено Великою Палатою Верховного суду у постановах від 31.10.2018 у справі №753/4294/17-ц (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 77801816), від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83589983) та від 03.07.2019 у справі №201/835/16-ц (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82885617).

Пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Одночасно з цим, суд роз`яснює позивачу, що сплачена сума судового збору згідно з п.3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження.

На підставі вищезазначеного, керуючись п.1 ч. 1 ст.170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті провадження у справі №400/5398/20.

2.Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.

3. Роз`яснити позивачці, що розгляд такого спору віднесено до юрисдикції цивільного судочинства. При цьому, повторне звернення тої самої особи до адміністративного суду з цим позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя В. С. Брагар