Decision № 92949348, 04.11.2020, Leninskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Approval Date
04.11.2020
Case No.
205/2662/20
Document №
92949348
Form of legal proceedings
Civil
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

04.11.2020 Єдиний унікальний номер 205/2662/20

Єдиний унікальний номер судової справи:205/2662/2020

Номер провадження: 2/205/1561/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітну за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , до 26.09.2019 року знаходилась у трудових відносинах з Державним підприємством «Дніпровський електровозобудівний завод» (далі – Відповідач). Під час знаходження в трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована позивачу, але не виплачена заробітна плата у розмірі 27 926 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 35 коп. та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати на день подання позову у розмірі 11 609 грн. 65 коп.Позивач наголошує, що вказаними діями їй також було спричинено й моральну шкоду.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушена звернутися до суду та просити суд, з урахуваннях уточнених позовних вимог, стягнути з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» на її, ОСОБА_1 , користь заробітну плату у розмірі 27 926 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 35 коп., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за період з 20.01.2020 року по 23.09.2020 року у розмірі 54 639 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять) грн. 96 коп., та моральну шкоду у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. та судові витрати по справі.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву в якій просить задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі, розглянути справу без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Представник відповідача Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 30.06.2020 року клопотання позивача про витребування доказів за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати та відшкодування моральної шкоди було задоволено. Вирішено витребувати у Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13) довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 , її оклад за липень та серпень 2019 р., та графік роботи.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ними причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомили та не подали відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу № 338 від 26.10.1994 року було прийнято на роботу до Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод».

Матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу № 87 від 26.09.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було звільнено з посади за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, про що у трудовій книжці позивача 26.09.2019 року було зроблено відповідний запис.

Оскільки, станом на день звернення до суду, відповідач у добровільному порядку вказану заборгованість по заробітній платі не погасив, між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно положень статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом),але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, разом з тим, із наданих суду доказів вбачається, що відповідач не провів розрахунок з позивачем в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, та фактично повний розрахунок з позивачем відповідач не провів й досі.

Тому, з урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним стягнути з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 27 926 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 35 коп.

Також відповідно до ст. 117 КЗпПУ, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Із матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок при звільнення з ОСОБА_1 проведений не був, у зв`язку з чим, затримка розрахунку при звільненні становила період з 20.01.2020 року по 23.09.2020 року, тобто 171 робочий день.

В абзаці 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, закріплено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 6 ч. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як вбачається із довідки № 548 від 15.09.2020 року Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» середньоденна заробітна плата позивача складає – 339 грн. 36 коп.

У зв`язку з наведеним, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні становить 58 030 грн. 56 коп. (339 грн. 36 коп. х 171 робочий день).

Однак, відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, тому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні підлягає стягненню у межах позовних вимог, а саме у розмірі 54 639 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять) грн. 96 коп.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з таких підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даному випадку, заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачем не надано будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характер. Також позивачем не обґрунтовано, з чого саме вона виходить, обраховуючи моральну шкоду саме в розмірі 80 000 грн. Суд вказує, що обґрунтування позову в цій частині фактично зводиться до цитування вимог закону, що регламентує стягнення моральної шкоди без наведення належного обґрунтування такої позовної вимоги.

У зв`язку із чим, суд вимушений в цій частині позовних вимог відмовити, а сам позов задовольнити лише частково, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 27 926 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 35 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 54 639 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять) грн. 96 коп.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі- Закону) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2020 року між позивачем та адвокатською фірмою «Захист» в особі адвоката Черненкова Олега Віталійовича був укладений Договір про правову допомогу. Згідно п.1 цього Договору клієнт доручає адвокату надання правничої (правової) допомоги, а саме: підготовка та виготовлення юридичних документів, представництво в суді щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод», за що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. за підготовку позовної заяви до суду, а також, представництво в суді по даній цивільній справі.

На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокатом Черненковим Олегом Віталійовичем надано квитанцію № 0/2 від 24.09.2020 року про те, що він отримав від ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. згідно Договору про правову допомогу від 24.09.2020 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та задоволення позовних вимог, виходячи із засад розумності, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді.

Також, за змістом ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судового збору у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» (49000, м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13, код ЄДРПОУ 32495826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 27 926 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 35 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 54 639 (п`ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять) грн. 96 коп.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» (49000, м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13, код ЄДРПОУ 32495826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Державного підприємства «Дніпровський електровозобудівний завод» (49000, м. Дніпро, вул. Орбітальна, 13, код ЄДРПОУ 32495826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

6. Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 92949348 ?

Документ № 92949348 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 92949348 ?

Дата ухвалення - 04.11.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 92949348 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 92949348 ?

В Leninskyi District Court of Dnipropetrovsk City
Previous document : 92949343
Next document : 92949350