Decision № 92621166, 03.11.2020, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1826/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019 р. № 04204105 на суму 23800 грн. та № 04191405 на суму 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у липні 2019 року через засоби поштового зв`язку позивачем отримано акт фактичної перевірки від 05.07.2019р. Жодних інших документів позивач не отримував. Разом з тим, 04.05.2020р. позивачу стало відомо про наявність у нього податкового боргу у сумі 23801 грн. У зв`язку з цим позивач звернувся із заявою до ДПС України. Відповідно до листа ДПС України від 11.06.2020р. №18823/6/99-00-07-04-01-06 у задоволенні заяви позивача відмовлено та повідомлено позивача про прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019р. №04204105 на суму 23800 грн. та №04191405 на суму 1 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними з огляду на те, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 прининена з 22.10.2018р., про що внесено запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також позивач вказує на те, що він був присутнім та не міг бути присутнім при проведенні фактичної перевірки, адже на день її проведення він вже не здійснював підприємницьку діяльність.

Ухвалою від 15.07.2020р. вказаний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 09.04.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що останній позов не визнає. Зокрема свою позицію обґрунтовує тим, що співробітниками Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведено фактичну перевірку кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 », діяльність у якому здійснює ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ). За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 05.07.2019 №0266/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .

У зв`язку із відмовою особою, що проводила розрахунки ОСОБА_2 від ознайомлення з направленнями на право проведення фактичної перевірки, отримання копії наказу на право проведення фактичної перевірки та отримання другого примірника матеріалів перевірки складені акти відмови від 05.07.2019 №0106/21/22, акт відмови від 05.07.2019 №0107/21/22

Матеріали фактичної перевірки (акт фактичної перевірки від 05.07.2019 №0266/21/22/РРО/ НОМЕР_1 з додатками (акт відмови від 05.07.2019 №0106/21/22, акт відмови від 05.07.2019 №0107/21/22, акт проведення контрольної розрахункової операції від 05.07.2019 №0105/21/22, копія наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26.06.2019 №875 з витягом), листом від 12.07.2019 №2997/ФОП/21-22-14-05-14 направлений поштою з рекомендованим повідомленням на податкову адресу у порядку, визначеному статтею 58 ПК України, які отримані ФОП ОСОБА_1 19.07.2019.

Заперечень на акт фактичної перевірки не надходило.

За результатами розгляду акту перевірки Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019 №№04201405 за порушення вимог статті 15 та 15-3 Закону №481 на суму 23800 грн., №04101405 за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону №265/95 на суму 1 грн., які направлені поштою з рекомендованим повідомленням на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 у порядку, визначеному статтею 58 ПК України.

Щодо доводів позивача про припинення ним підприємницької діяльності до проведення фактичної перевірки, відповідач зазначив наступне. Державна реєстрація припинення підприємницької не припиняє зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та застосування санкцій за їх невиконання.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи, погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. Особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.

ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, проте не знятий з обліку як платник податків. Крім того, продовжує здійснювати реалізацію алкогольних напоїв.

У даному випадку станом на 31.12.2018 у суб`єкта господарювання наявна переплата по коду платежу-71040000; станом на 25.05.2020- наявні недоїмки по кодам платежу 21081500; 21080900 та переплата по коду платежу- 71040000), що не дає підстав зняти його з обліку.

Враховуючи викладене, відповідач вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 26.07.2004р. по 16.01.2017р. та з 11.04.2018р. по 22.10.2018р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 26.06.2019р. ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі видано наказ про проведення фактичних перевірок №875. Відповідно до Переліку суб`єктів та/або об`єктів, які перевіряються шляхом проведення фактичних перевірок, затвердженого наказом від 26.06.2019р. №875, співробітникам Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі виписані направлення від 04.07.2019р. №652 та №653 на фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ). Метою перевірки визначено здійснення податкового контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, тощо.

05 липня 2019 року заступником начальника відділу Мальованим Р.В. та головним державним ревізор-інспектором Кузьміновим С.В. на підставі наказу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26.06.2019 №875 та направлень від 04.07.2019 №0652 та №0653 проведено фактичну перевірку кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ».

В ході проведення вказаної перевірки складено акт фактичної перевірки від 05.07.2019 №0266/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення:

- пункту 1 статті 3 Закону №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягає у проведенні розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 30 грн.;

- статті 15 та 15-3 Закону №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що полягає у реалізації алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії, реалізація алкогольних напоїв у не визначеному місці торгівлі, а саме місце торгівлі алкогольними напоями повинно бути обладнене РРО, через який фіксується виручка від реалізації алкогольних напоїв.

Зі змісту вказаного акту убачається, що фактична перевірка проводилась у присутності особи, що проводила розрахунок – ОСОБА_3 .

Також в ході фактичної перевірки співробітниками податкової служби складено акт проведення контрольної розрахункової операції №0105/21/22 від 05.07.2019р., в якому зафіксовано факт проведення розрахункової операції - пляшка пива Amstel beer, 0,5л. 5 % алк. за ціною 30 грн.

Особа, яка проводила розрахункові операції відмовилась від підпису вказаних акті фактичної перевірки та проведення розрахункової операції, про що співробітниками податкової служби складені акти відмови від 05.07.2020р. №0106/21/22 та №0107/21/22.

До акту фактичної перевірки додані фотографії тераси кафе та вітрин, на яких розміщені алкогольні напої.

З матеріалів справи убачається, що акт направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення від 19.07.2019р. №7348600666497.

Судом також встановлено, що на підставі акту перевірки №0266/21/22/РРО/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019р. №04201405 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 23800 грн. та №04191405 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлені на адресу позивача 12.08.2019р., однак не отримані останнім у зв`язку з відсутністю вдома, що убачається з напису на поштовому конверті.

З матеріалів справи убачається, що позивач звертався до ДПС України із заявою про списання з карток особового рахунку нарахування у загальній сумі 23801 грн. та зняття його з податкового обліку як фізичну особу-підприємця.

За результатами розгляду вказаної заяви ДПС України відповідно до листа від 11.06.2020р. №18823/6/99-00-07-04-01-06 відмовила позивачу у списанні нарахувань з огляду на правомірність дій співробітників ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та відсутність законних підстав для списання суми.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019р. №04201405 та №04191405 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідач прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення за наслідками проведеної фактичної перевірки, в ході якої посадовими особами контролюючого органу зроблені висновки про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 15 та 15-3 Закону №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Як встановлено судом, наказом ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26.06.2019р. №875 призначено, зокрема, фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного наказу видані направлення на фактичну перевірку від 04.07.2019р. №652 та №653.

Судом з`ясовано, що посадові особи контролюючого органу перед початком фактичної перевірки 05.07.2019р. здійснили контрольно-розрахункову операцію, придбавши в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 пляшку пива Amstel beer, 0,5л. 5 % алк. за ціною 30 грн., про що склали акт контрольної розрахункової операції від 05.07.2019р. №0105/21/22. Цим актом зафіксовано факт продажу ОСОБА_2 вказаного товару без проведення операції через реєстратор розрахункових операцій.

Після цього посадові особи відповідача приступили до фактичної перевірки, пред`явивши наказ та направлення ОСОБА_2 , які остання відмовилась отримати та ознайомитись та у зв`язку з чим посадовими особами податкової служби складено акт відмови.

В ході проведення перевірки співробітники контролюючого органу дійшли до висновків про порушення позивачем – фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, в саме пункту 1 статті 3 Закону №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 15 та 15-3 Закону №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Суд вважає ці висновки помилковими з таких підстав.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75).

Відповідно до положень ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, як: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України).

Відповідно до п.80.4 ст. 80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 Податкового кодексу України, відповідно до якої посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, з системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України слідує, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки лише тільки за наявності законних підстав для її проведення та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення.

Як встановлено судом, направлення на фактичну перевірку та наказ про її призначення пред`явлено посадовими особами контролюючого органу не позивачу, а особі, яка здійснювала контрольно-розрахункові операції і при цьому не з`ясовано наявність трудових чи представницьких відносин між вказаною особою та позивачем.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів того, що особа, яка здійснила продаж товарів – ОСОБА_2 – перебуває у трудових чи цивільно-правових відносинах з позивачем, як і не надано доказів здійснення позивачем господарської діяльності у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивачем остаточно припинено підприємницьку діяльність 22.10.2018р., тобто за дев`ять місяців до призначення та проведення фактичної перевірки.

Таким чином, судом встановлено, що контролюючим органом призначена перевірка дотримання суб`єктом господарювання – ФОП ОСОБА_1 – норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, тощо. При цьому, призначивши перевірку, податковим органом не встановлено факт здійснення позивачем господарської діяльності взагалі та у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зокрема.

Питання здійснення позивачем господарської діяльності у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не з`ясовано і співробітниками ГУ ДФС при проведенні фактичної перевірки у вказаному об`єкті. Окремо суд зауважує, що зі змістом направлення та наказу особа, яка проводила розрахункові операції не ознайомилась, а отже вона не була обізнана якого саме суб`єкта господарювання перевіряли співробітники податкової служби.

Отже, податковим органом проведена перевірка господарської діяльності особи, підприємницька діяльність якої припинена задовго до призначення такої перевірки, що є протиправним.

Суд зауважує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано до суду жодного доказу на підтвердження факту порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 15 та 15-3 Закону №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» саме позивачем.

Таким чином, жодним доказом не підтверджено факт здійснення позивачем господарської діяльності, зокрема на об`єкті, в якому була проведена перевірка, як і не підтверджено факт присутність позивача або його уповноваженої особи при проведенні фактичної перевірки.

У зв`язку з цим суд вважає, що в такому випадку та за даних конкретних обставин не відбулось і фактичної перевірки позивача.

Слід зазначити, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту, через невідповідність процедури її проведення вимогам спеціального законодавства, у контролюючого органу відсутні компетенція на прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Водночас у разі визнання фактичної перевірки протиправною така перевірка відсутня як юридичний факт. При цьому висновки, викладені в акті перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом по суті.

З системного аналізу норм Податкового кодексу України випливає, що проведення, зокрема, фактичної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового або іншого правопорушення, контроль за якими покладено на податкові органи, та винести податкове повідомлення-рішення.

Однак, доказів на підтвердження факту пред`явлення чи ознайомлення позивача із передбаченими статтями 80 та 81 Податкового кодексу України матеріалами та документами відповідачем суду надано не було. Матеріали справи також не містять будь-яких доказів на підтвердження факту отримання позивачем передбачених в ст.ст. 80,81 Податкового кодексу України документів до початку проведення фактичної перевірки.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про неправомірність дій відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем грубо порушено процедуру проведення фактичної перевірки.

З огляду на викладене суд вказує на неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вказаних норм.

Таким чином, суд дійшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 07.08.2019р. №04201405 та №04191405, відповідно до яких до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 15 та 15-3 Закону №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Щодо доводів відповідача про те, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи, погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи та особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа, суд зазначає наступне.

Дійсно, підпунктом 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 ПК України встановлено, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи - підприємця є така фізична особа.

Разом з тим, вказані доводи відповідача є недоречними з огляду на те, що грошові зобов`язання нараховані позивачу податковими повідомленнями-рішеннями вже після припинення ним підприємницької діяльності та за наслідками фактичної перевірки, яка також призначена та проведена через дев`ять місяців після припинення підприємницької діяльності.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції.

Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.

Жодним належним, достовірним та допустимим доказом відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень, які оскаржені позивачем.

Тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2019 року №04201405, відповідно до якого до ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 23800,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 серпня 2019 року №04191405, відповідно до якого до ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111030000