
Справа №:755/1153/19
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" листопада 2020 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., вивчивши клопотання директора ТОВ «СДС Метал Групп» ОСОБА_1 про повернення вилученого майна після закриття кримінального провадження, -
УСТАНОВИВ:
До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання директора ТОВ «СДС Метал Групп» ОСОБА_1 про повернення вилученого майна після закриття кримінального провадження.
Дослідивши доводи клопотання, приходжу до висновку, що воно підлягає поверненню.
Згідно відповіді заступника начальника СУ ГУ ДФС у м. Києві Бута М. від 03.07.2020 року, кримінальне провадження №32018100000000056 від 24.04.2018 року було закрито 22 травня 2020 року на підставі абзацу 16 ч. 1 ст. 284 КПК України. Долю речових доказів не вирішено.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Відповідно до положень КПК України судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Своїм листом від 15.05.2020 року № 276/0/158-20 Верховний Суд зазначив, що ураховуючи положення п.1 ч. 2 ст. 132 КПК розташування органу досудового розслідування як структурних підрозділів територіальних управлінь ДБР визначається саме з місця знаходження (розташування) відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань.
Аналогічним чином слід вирішувати питання щодо визначення територіальної підсудності для відповідного органу досудового розслідування у складі органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, НАБУ.
Виключення становлять лише відділи поліції Національної поліції, які мають чітко визначену поштову адресу, а також територію, на яку поширюється їх юрисдикція.
Більш того, згідно позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 22.05.2020 року у справі № 643/7609/20 зазначено , що територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права .
Отже, враховуючи, що Слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у місті Києві, зареєстроване по вул. Шолуденка, 31, вказане клопотання не підсудне Дніпровському районному суду міста Києва, а тому підлягає поверненню відповідно до ст. ч. 3 ст. 172, 174 КПК України.
Керуючись ст. 100, 171-174 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання директора ТОВ «СДС Метал Групп» ОСОБА_1 про повернення вилученого майна після закриття кримінального провадження - повернути, надіславши клопотання та усі додані до нього матеріали особі, яка із ним звернулась.
Слідчий суддя М. Сазонова
The court decision No. 92599668, Dnipro District Court of Kyiv City was adopted on 03.11.2020. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key information conveniently.
This decision relates to case No. 755/1153/19. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: