Decision № 92597708, 02.11.2020, Pokrovsk City and District Court of Donetsk Oblast (until 25.04.2025 - Krasnoarmiisk City and District Court of Donetsk Oblast)

Єдиний унікальний номер 235/5722/20

Провадження №2/235/1864/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Бородавки К.П. за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська в порядку спрощеного позовн ого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - відповідач) на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 94 416 грн, середній заробіток за період затримки розрахунку за період з червня 2020 року по серпень 2020 року в сумі 44 496 грн, компенсацію за невикористану відпустку 12 414, 04 грн, а всього 151 325 грн. Позивачем подана заява, в якій сума в частині середнього заробітку збільшена до 175 535 грн, оскільки збільшився період затримки розрахунку відповідача з позивачем.

В обґрунтування позову зазначив, що з відповідачем перебував в трудових відносинах, 24.06.2020 був звільнений згідно зі ст.38 КЗпП України, при звільненні відповідач не провів розрахунку з позивачем; згідно з довідками підприємства позивачу нарахована, але не сплачена заробітна плата у сумі 94 416 грн, компенсація за невикористану відпустку 12 414,04 грн.

Посилаючись на приписи статей 116 та 117 КЗпП, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку, та середній заробіток.

Ухвалою суду від 09.09.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.22).

Позивач до суду не прибув, надав заяву, в якій просить розгляд справи провести без його участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, надав відзив на позов, в якому просить відмовити в позові (а.с.27-30). Мотиви незгоди зводяться до того, що позивач в день звільнення не працював, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні до відповідача не звертався; посилаючись на приписи ст.116 КЗпП, зазначає, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, проте після звільнення з вимогою про розрахунок позивач не звертався. Відповідачем надана довідка про розмір заборгованості з виплати заробітної плати позивачу, в якій зазначена сума заборгованості після утримання обов`язкових податків та зборів.

В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю її учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Сторонами визнано, матеріалами справи підтверджено, що позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах з 1980 року; наказом відповідача від 24.06.2020 №899/к позивача звільнено з посади електрослюсаря підземного 5 розряду за власним бажанням згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України, з 24.06.2020, з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за ст.44 КЗпП України з 24.06.2020 (а.с.33-34).

Відповідно до наданої відповідачем довідки про відмітки з табелю позивач в день звільнення 24.06.2020 не працював, перебував на лікарняному, що також вбачається і з копії заяви позивача про звільнення (а.с.32, 34).

Згідно з довідкою відповідача від 29.09.2020 №1556 заборгованість відповідача перед позивачем з виплати заробітної плати складає 87 439,29 грн, з яких: - грудень 2019р.=17933,60 грн, січень 2020р.= 2736,85грн, лютий 2020р.=8078,55 грн, березень 2020р.=7649,84 грн, квітень 2020р.=5418,72 грн, травень 2020р.=1562,62 грн (лікарняні листи, а.с.17), червень 2020р.=12414,04 грн, липень 2020р.=31645,07 грн (а.с.31). Суд відмічає, що суми заборгованості вказані відповідачем після утримання обов`язкових податків та зборів та, беручи до уваги довідку відповідача від 21.08.2020 №1397 (а.с.18), з урахуванням нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористану відпустку в розмірі 12 414,04 грн.

Відповідно до довідки відповідача від 21.08.2020 №1390 середньоденний заробіток позивача, враховуючи кількість робочих днів та нараховану заробітну плату за квітень -травень 2020р., дорівнює 654,35 грн (а.с.9).

Суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, за відсутністю доказів на підтвердження того, що станом на дату розгляду справи 02.11.2020 відповідач здійснив позивачу виплату заборгованості із заробітної плати, в тому числі виплату компенсації за невикористану відпустку, в сумі 87 439,29 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, в тому числі виплати компенсації за невикористану відпустку, в означеному розмірі. Заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 94 416 грн з посиланням на довідки відповідача щодо заборгованості за спірний період, є завищеними, оскільки до суми включені нараховані виплати за лікарняні листи, які підлягають виплаті за рахунок коштів ФСС (Фонду соціального страхування).

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом з наявних у справі доказів, позивач в день звільнення - 24.06.2020 не працював; доказів пред`явлення позивачем відповідачу вимоги про розрахунок (до звернення позивача до суду з даним позовом) позивачем не надано.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 27.01.2020 по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) висловив такий правовий висновок про застосування норми права:

ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст.116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).

З розписки про отримання представником відповідача копії позовної заяви позивача вбачається, що позов отриманий представником 11.09.2020 (а.с.26). Доказів розрахунку з позивачем не пізніше наступного дня після отримання відповідної вимоги відповідачем до суду не надано, як не надано й доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у вчиненні відповідного порушення (затримки розрахунку при звільненні).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку з 12.09.2020 (наступний день після отримання позовної заяви відповідачем) по 02.11.2020 (день постановлення рішення суду).

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за час затримки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача відповідно до довідки відповідача від 21.08.2020 №1390 (а.с.9), який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та дорівнює 654,35 грн.

На день постановлення даного рішення (02.11.2020) час затримки розрахунку із позивачем дорівнює 35 робочим дням (з 12.09.2020 по 02.11.2020 включно). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 22 902,25 грн. (654,35 грн.*35 робочих днів).

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати.

Враховуючи правила ст.141 ЦПК України, сума в розмірі 840,80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави; сума в розмірі 126,12 грн (15% від 840,80 грн - судовий збір за заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку, сплачений позивачем) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, тобто в даному випадку сума заробітної плати за грудень 2019 р. в розмірі 17933,60 грн.

Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження - Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9) про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість із заробітної плати, в тому числі виплати компенсації за невикористану відпустку, в розмірі 87 439,29 грн (вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять дев`ять грн 29 коп) (сума вказана після утримання обов`язкових податків та зборів) та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 12.09.2020 по 02.11.2020 включно в розмірі 22 902,25 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот дві грн 25 коп).

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 126,12 грн (сто двадцять шість грн 12 коп).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за грудень 2019 р. в розмірі 17933,60 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять три грн 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Суддя