Decision № 92545921, 29.10.2020, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 жовтня 2020 року справа №640/8283/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі від 18 березня 2020 року №2600-0302-8/37926, про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; 2) зобов`язання відповідача здійснити з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати на підставі довідки ОГП від 28.0272020 №21-185зп без обмеження гранічного розміру з урахуванням проведених раніше виплат; 3) зобов`язання відповідача виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», враховуючи вину Кабінету Міністрів України, органів Пенсійного фонду України у навмисному затягуванні перерахунку, грубій незаконній відмові; 4) встановлення судового контролю за виконанням рішенняВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату належної йому пенсії, відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від розміру місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки Генеральної прокуратури від 28 лютого 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/8283/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви позивач посилається на довідку ОГП від 28.0272020 №21-185зп, однак, по тексту позовної заяви та відповідно до наданих позивачем доказів довідка №21-185зп видана Офісом Генерального прокурора від 28 лютого 2010 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем в прохальній частині позовної заяви допущено описку, в якості належного та допустимого доказу судом розглядається довідка, видана Офісом Генерального прокурора від 28 лютого 2010 року№21-185зп, а позовні вимоги включають перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки ОГП від 28 лютого 2020 року №21-185зп.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що правове регулювання відносин, що виникають в сфері пенсійного забезпечення прокурорів з 01 січня 2015 року визначаються Кабінетом Міністрів України, проте, умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури не визначено; позивачем подано заяву про перерахунок пенсії, яка не відповідає формі, встановленій Порядком, а викладена у довільній формі, тому у відповідача не виникає обов`язку прийняття рішення щодо перерахункуабо відмови в перерахунку пенсії; згідно пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Крім того, відповідач заперечує проти виплати перерахунку разово, однією сумою, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованностіз пенсійних витрат за рішенням суду» та вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки просить здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2017 року, заяву до відповідача подано 02 березня 2020 року, а адміністративний позов до суду 13 квітня 2020 року.

Листом від 24 червня 2020 року №640/8283/20/11991/20 суд повернув відповідь на відзив позивачу без розгляду на підставі частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі №560/2120/20, адміністративне провадження №Пз/9901/9/20, за результатами зразкової справи, що відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновки Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 2002 року.

Листом ГУ ПФУ від 18 березня 2020 року №2600-0302-8/37926 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, обґрунтовуючи тим, що згідно пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною дванадцятою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною сімнадцятою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

В подальшому до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, внаслідок яких частина сімнадцята статті 501 з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ до статті 50 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (в первинній редакції) передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501 Закону.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2015 року, зокрема, внесено зміни:

- частину вісімнадцяту №1789-ХІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

-частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року, жоден закон не визначав умов (підстав) та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України 13 грудня 2019 року за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення №7-р(II)/2019, відповідно до якого визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Пунктом 3 Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Таким чином, з 13 грудня 2019 року Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) у позивача виникло право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» (далі по тексту - Постанова №1155), оскільки право позивача на перерахунок пенсії виникло у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», а тому положення Постанови №1155 не застосовуються до спірних правовідносин.

При цьому, слід звернути увагу, що Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнята постанова від №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування, оскільки ця постанова уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру № 1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Як встановлено судом, 02 березня 2020 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії, до якої долучено довідку про заробітну плату, видану Генеральною прокуратурою України, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України.

В матеріалах справи міститься копія довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, видана Офісом Генерального прокурора 28 лютого 2020 року № 21-185зп та відповідач не заперечує проти її достовірності.

У вказаній довідці відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 зазначений розмір заробітної плати позивача, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнобовязкове соціальне страхування за нормами чинними на 06 вересня 2017 року.

Таким чином, право позивача на перерахунок пенсії виникло з 13 грудня 2019 року, довідка, видана Офісом Генерального прокурора 28 лютого 2020 року та містить інформацію щодо заробітної плати станом на 06 вересня 2017 року, тому твердження відповідача що позовна вимога здійснити перерахунок раніше, ніж виданий документ, на підставі якого необхідно здійснювати перерахунок, протирічить чинному законодавству, суд вважає необгрунтованим.

Судом також не приймається до уваги твердження відповідача, що заява про перерахунок пенсії не відповідає формі, встановленій Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому обов`язоку прийняти рішення щодо перерахунку чи відмови в перерахунку пенсії у відповідача не виникло, з таких підстав:

- в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують не відповідність поданої позивачем заяви про перерахунок пенсії, встановленій законодавством формі;

- відповідачем не обгрунтовано, в чому саме подана заява не відповідає встановленій формі;

- листом відповідача від 18 березня 2020 року №2600-0302-8/37926, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з відсутністю законних підстав, тобто рішення відповідачем прийнято.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у м. Києві, оформленого листом від 18 березня 2020 року №2600-0302-8/37926 про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років, що є підставою для зобов`язання відповідача здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора 28 лютого 2020 року №21-185зп, з урахуванням раніше проведених виплат.

В частині позовних вимог щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії граничним розміром, суд зазначає, що ці вимоги є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд звертає увагу на те, що відмова відповідача у перерахунку пенсії мотивована відсутністю нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.

У свою чергу, спору щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача до суду не існувало, а тому такі вимоги позивача є передчасними, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою суд зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року в редакції постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі по тексту - Постанова №649), в якому, зокрема, зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року в частині затвердження Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду є протиправною та такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на Постанову №649 як на обґрунтування виконання відповідачем рішення суду.

Враховуючи протиправність дій відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку позивачу пенсії за вислугу років, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, стаття 122 Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, а також на підставі аналізу положень частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суд вважає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №646/6250/17 та від 19 червня 2018 року у справі №646/6250/17.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищевикладеним суд зазначає, що позивачем дотримано строк звернення до адміністративного суду.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У зв`язку з тим, що дане рішення вимагає від ГУ ПФУ в м. Києві вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб`єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 18 березня 2020 року №2600-0302-8/37926, про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ОГП від 28 лютого 2020 року №21-185зп з урахуванням раніше проведених виплат.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією здійснити разово та однією сумою з урахуванням висновків цього рішення.

5. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної для подання звіту про виконання рішення.

6. Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

7. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко