Decision № 92474061, 12.10.2020, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/416/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представника відповідача - Оперчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брівер" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

І. Зміст позовних вимог

04 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Брівер" (далі - позивач, ТОВ "Брівер") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, правонаступником якого є ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.02.2019 р. № 0024825112 та № 0024805112.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведення камеральної перевірки ТОВ "Брівер" з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за жовтень-грудень 2018 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.02.2019 р. № 0024825112 та № 0024805112., якими відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України нараховано штраф у загальній сумі 130 926,61 грн. за порушення строків сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 ПК України, по податковій декларації з ПДВ за вересень- жовтень 2018 р., а також податковим повідомленням - рішенням № 0067281201 від 06.07.2018, № 0067271201 від 06.07.2018,№0090481201 від 11.09.2018, №0090501201 від 11.09.2018; №003171422 від 09.11.2017. Позивач не погоджується з вказаними рішеннями відповідача, оскільки ТОВ "Брівер" своєчасно та повністю сплатив за вказаними податковим деклараціям суму ПДВ у загальному розмірі 1 426 900 грн., у строки, що встановлені Податковим кодексом України,. що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи. При цьому, позивач вважає, що строк сплати грошових зобов`язань по вищепереліченим податковим повідомленням-рішенням не настав, оскільки ТОВ "Брівер" взагалі не отримував акту перевірки на підставі, якого було винесені податкові повідомлення-рішення. При цьому, позивач вказує, що відповідно до п. 87.9 ст.87 ПК України законодавець наділив податковий орган правом зараховувати усі платежі на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі, проте у податкового органу відсутнє право застосовувати до платника податку штраф за несвоєчасну сплату суми узгодженого грошового зобов`язання на підставі п. 126.1 статті 126 ПК України у разі такого зарахування, що відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 21 липня 2016 року по справі № К/800/9365/16 (2а-10115/12/1370).

08.10.2020 р. представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

03.05.2019 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що оскаржувані рішення про нарахування позивачу штраф у розмірі 10 % на суму 55 362,07 грн. та у розмірі 20 % на суму 75564,54 грн., прийняті за наслідками камеральної перевірки, якою встановлено несвоєчасність сплати платником ТОВ "Брівер" узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ за вересень-жовтень 2018 року, згідно податкових декларацій з ПДВ № 9227340827 від 18.10.2018, від 19.11.2018 № 9255453598, а також податкових повідомлень-рішень (форма "Ш") від 06.07.2018 № 0067281201, від 06.07.2018 №0067271201, від 11.09.2018 №0090481201, від 11.09.2018 №0090501201, протягом строків, визначених п.57.3 ст. 57 ПК України. При затримці сплати узгодженої суми грошового зобов`язання протягом граничних строків передбачена відповідальність згідно п.126.1 ст.126 ПК України. При цьому, санкція за вказаною нормою Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм п. 87.9 ст. 87 та ст. 126 Податкового кодексу України, не міститься. Отже при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Твердження позивача про те, що він не отримував і не був обізнаний про існування актів перевірки від 15.06.2018 р. № 1933/21-22-12-01/38207273 та від 23.08.2018 р. № 2669/21-22-12-01/38207273 та прийнятих на їх підставах податкові повідомлення-рішення № 0067281201 та № 0067271201 від 06.07.2018 р., № 0090481201 та № 0090501201 від 11.09.2018 р., не відповідає дійсності, оскільки вказані акти перевірки та податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем, про що свідчать надані до суду поштові повідомлення з датами їх вручення позивачу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вказані заперечення та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09.04.2019 р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 06.05.2019 р.

Ухвалою суду від 06.05.2019 р. відкладено розгляд справи до 27.05.2019 р.

Ухвалою суду від 27.05.2019 р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 2а-10115/12/1370.

Ухвалою суду від 15.07.2020 р. поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 24.07.2020 р.

Ухвалою суду від 24.07.2020 р. вирішено замінити відповідача по справі ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на його правонаступника ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, продовжено розгляд справи у зв`язку з карантинними обмеженнями, відкладено розгляд справи до 06.10.2020 р.

Судове засідання, призначене на вказану дату не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по виборчій справі № 540/2885/20, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання, у зв`язку з чим призначено судове засідання на 07.10.2020 р.

07.10.2020 р. судом, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 12.10.2020 р. для надання відповідачем додаткових доказів.

12.10.2020 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, старшим державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі Жарук К.М. проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати податку на додану вартість платником ТОВ "Брівер" за жовтень-грудень 2018 року, в ході якої встановлено порушення ТОВ "Брівер" термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1, п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за жовтень-грудень 2018 року, у тому числі згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2018 від 18.10.2018 №9227340827, податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 від 19.11.2018 № 9255453598, податкових повідомленнях-рішеннях (форма "Ш") від 06.07.2018 №0067281201, від 06.07.2018 №0067271201, від 11.09.2018 №0090481201, від 11.09.2018 №0090501201, за результатами якої складено акт від 09.01.2019 р. № 49/21-22-51-12-01/38207273 ( далі - акт перевірки ).

На підставі даного акту перевірки та відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 11.02.2019 р. № 0024825112, яким до позивача застосовано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 20 % у сумі 75 564,54 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 11.02.2019 р. № 0024805112, яким до позивача застосовано штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 10 % у сумі 55 362,07 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України).

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 ПК України, якою передбачено, зокрема, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова ( пункти 76.1 та 76.2 вказаної статті).

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

При цьому, 1 січня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено другим абзацом, яким передбачено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно положень пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно положень пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є податковим боргом.

Згідно із п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

VI. Оцінка суду

Аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України свідчить про те, що одним із обов`язків платника податків є своєчасна сплата узгоджених грошових зобов`язань перед бюджетом. З метою стимулювати платника податків своєчасно сплачувати узгоджені грошові зобов`язання ПК України передбачає накладення на платника штрафу за їх несплату, розмір якого залежить від кількості днів затримки погашення податкового боргу. Затримка у сплаті податкового боргу, за змістом ст. 126 ПК України, обчислюється починаючи з наступного дня за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання і завершується датою погашення податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до ст. 126 ПК України, застосування штрафу передбачено лише після того, як податковий борг буде погашено у повному обсязі, незалежно від того чи платник самостійно сплатив свій податковий борг, чи такий податковий борг погашено шляхом вжиття податковим органом передбачених законом заходів до його погашення. Чинний ПК України передбачає обов`язок органу ДПС спрямовувати кошти, які надходять від платника, на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від призначення платежу, яке визначив платник податків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем самостійно задекларовано податкове зобов`язання з податку на додану вартість, зокрема,

- за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2018 року від 18.10.2018 року № 9227340827 у розмірі 792 648 грн., зі строком сплати до 30.10.2018 р.

- податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2018 року від 19.11.2018 року № 9255453598 у розмірі 634 169 грн., зі строком сплати до 30.11.2018 р.

Відповідно до наявних у справі платіжних документів, позивачем сплачено податкові зобов`язання з ПДВ за вказаними деклараціями, зокрема,

- платіжним дорученням № 477 від 23.10.2018 р. суму ПДВ 209 100,00 грн,

- платіжним дорученням № 382 від 27.08.2018 р., суму ПДВ 9 600,00 грн.,

- платіжним дорученням № 462 від 10.10.2018 р., суму ПДВ 574 000,00 грн.,

- платіжним дорученням № 508 від 12.11.2018 р. суму ПДВ 425 000,00 грн.

- платіжним дорученням № 523 від 23.11.2018 р. суму ПДВ 209 200,00 грн.

Крім того, з наданих відповідачем до матеріалів справи вбачається, що на підставі акту камеральної перевірки від 15.06.2018 № 1933/21-22-12-01/38207273 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 06.07.2018 року № 0067281201 та № 0067271201, які отримані позивачем 16.07.2018 р., що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення з відміткою про дату та підпис їх вручення позивачу. При цьому, вказаний акт камеральної перевірки позивач також отримав рекомендованим листом з повідомленням про вручення з відміткою про вручення та підписом про одержання 21.06.2018 року.

Також на підставі акту камеральної перевірки від 23.08.2018 №2669/21-22-12-01/38207273 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.09.2018 року № 0090481201 та №0090501201, які отримані позивачем 18.09.2018 р., що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення з відміткою про дату та підпис їх вручення позивачу. При цьому, вказаний акт камеральної перевірки позивач також отримав рекомендованим листом з повідомленням про вручення з відміткою про вручення та підписом про одержання 30.08.2018 року.

З огляду на вказане, суд не приймає до уваги твердження позивача про його необізнаність щодо вищевказаних актів камеральної перевірки та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0024805112 від 11.02.2019 р., то

- за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2018 року від 18.10.2018 року № 9227340827 самостійно узгоджені податкові зобов`язання у розмірі 792 648 грн., зі строком сплати до 30.10.2018 р., фактично сплачені із затримкою 24 дн.;

- за податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2018 року від 19.11.2018 року № 9255453598 самостійно узгоджені податкові зобов`язання у розмірі 634 169 грн., зі строком сплати до 30.11.2018 р., фактично сплачені із затримкою 27 дн.;

- за податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2018 року №0090501201 визначені контролюючим органом податкові зобов`язання зі строком сплати 27.09.2018 р., фактично сплачені із затримкою 27 дн.

- за податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2018 року № 0090481201 визначені контролюючим органом податкові зобов`язання зі строком сплати 27.09.2018 р., фактично сплачені із затримкою 27 дн.

Згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0024825112 від 11.02.2019 р., то

- за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2018 року від 18.10.2018 року № 9227340827 самостійно узгоджені податкові зобов`язання у розмірі 792 648 грн., зі строком сплати до 30.10.2018 р., фактично сплачені із затримкою 58 дн.;

- за податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2018 № 0067271201, визначені контролюючим органом грошові зобов`язання в сумі 15 638,60 грн. зі строком сплати 26.07.2018 р., фактично сплачені із затримкою 90 дн.

- за податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2018 № 0067281201, визначені контролюючим органом грошові зобов`язання в сумі 74 239,42 грн. зі строком сплати 26.07.2018 р., фактично сплачені із затримкою 90 дн.

Наявність податкового боргу ТОВ "Брівер" з податку на додану вартість за податковими деклараціями за вересень - жовтень 2018 року та за повідомленнями-рішеннями № 0067281201 та № 0067271201 від 06.07.2018 р., № 0090481201 та № 0090501201 від 11.09.2018 р., та його погашення з порушеннями термінів сплати підтверджується даними облікової картки позивача.

Натомість, позивач цієї обставини не заперечує, доказів погашення податкового боргу не надав.

Відтак, до погашення податкового боргу такий платник податків, згідно з нормами п. 87.9 ст. 87 ПК України, не може спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання, крім визначених законом винятків, які в межах даного спору відсутні.

Відносно посилань представника позивача на необхідність застосування в межах даної справи правових висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 21.07.2016 року по справі №2а-10115/12/1370, суд зазначає наступне.

Поставою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2020 року у справі №2а-10115/12/1370 заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2016 року задоволено. Скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016. Залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2013.

Таким чином, застосування правових висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 21.07.2016 року по справі №2а-10115/12/1370, є неможливим через скасування вказаної ухвали.

При цьому, в постанові від 20.05.2020 року у справі № 2а-10115/12/1370 Верховний Суд зазначив, що за правилами абзацу першого пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статті 126 Податкового кодексу України у залежності від терміну затримки.

При цьому, санкція норми статті 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України стаття 126 цього Кодексу не містить.

Аналогічну позицію щодо застосування положень статті 87 та статті 126 Податкового кодексу України викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 813/3722/17, від 22 квітня 2019 року у справі №804/15898/15.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачем штрафу за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі статті 126 ПК України, оскільки сплачувані позивачем суми грошових зобов`язань, визначені останнім самостійно в податкових деклараціях з ПДВ та узгоджені за наслідками судового оскарження податкового повідомлення-рішення, правомірно у відповідності до пункту 87.9 статті 87 ПК України контролюючим органом зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно з черговістю його виникнення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.04.2020 року у справі № 640/914/19, від 05.11.2019 року у справі № 825/3410/15-а.

VII. Висновок суду

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, вищевказані приписи податкового законодавства та судову практику Верховного Суду в даній категорії справ, суд приходить до висновку про правомірність прийнятих Головним управлінням ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі податкових повідомлень - рішень від 11.02.2019 р. № 0024825112 та № 0024805112, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VIIІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до приписів статті 139 КАС України не передбачено відшкодування судових витрат суб`єктом владних повноважень у разі відмови в задоволенні позову позивачу.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Брівер" (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Декабристів, буд. 49, офіс 7, код ЄДРПОУ 38207273) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження 73026, м. Херсон, пр.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.02.2019 р. № 0024825112 та № 0024805112 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 жовтня 2020 р.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 111030300