Decision № 92301708, 19.10.2020, Melitopol City and District Court of Zaporizhzhia Oblast

Дата документу 19.10.2020

Справа № 937/6903/19

Провадження № 2/937/396/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Іваненко О.В.,

за участю секретаря: Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.02.2011 року, з відміткою банку від 21.02.2011 року, ОСОБА_1 (відповідач) отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 15000,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач, в порушення законодавства та умов договору не сплатив до теперішнього часу заборгованість за кредитом, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 15.07.2019 року становить - 44675,59грн. за кредитом, та судові витрати, понесені ним при зверненні до суду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, але надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, але від його представника адвоката Гречко О.В. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, просять суд задовольнити позовні вимоги частково, оскільки згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду №320/4475/19 від 16.12.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про порушення умов кредитного договору, залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 11.02.2011 року, з відміткою банку від 21.02.2011 року становить 9114гривень 95копійок.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні..

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст.631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні згідно позовної заяви, 11.02.2011 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір у вигляді заяви, з відміткою банку від 21.02.2011 року, згідно якого відповідачу був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 15000,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.16-17).

Згідно з наданим банком розрахунком та довідками, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 15.07.2019 року складає 44675,59грн., з яких: 24435,65грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6219,24грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 11317,10грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень; 500,00грн.- штраф (фіксована частина); 2103,60грн. - штраф (процента складова) (а.с.8-15).

Судом згідно матеріалів справи було встановлено, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду №320/4475/19 (2/320/2596/19) від 16.12.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про порушення умов кредитного договору, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано порушення Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» з 01.09.2018 умов кредитного договору б/н від 21.02.2011, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , яке полягає у неправомірному підвищенні процентної ставки за прострочення зобов`язань. Визнано, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 21.02.2011 станом на 01.09.2018 складає 14999 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 95 копійок. Рахувати платежі ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 21.02.2011 з 31.12.2018 по 08.06.2019 як погашення тіла кредиту. Залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 21.02.2011 - 9114 (дев`ять тисяч сто чотирнадцять) гривень 95 копійок призначити до погашення. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Згідно постанови Запорізького апеляційного суду №320/4475/19 (№22ц/807/1084/20) від 07.04.2020 року, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - залишено без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 грудня 2019 року залишено без змін. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду №320/4475/19 (2/320/2596/19) від 16.12.2019 року набрало законної сили 07.04.2020 року.

Згідно ч.4 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням рішення Мелітопольського міськрайонного суду №320/4475/19 (2/320/2596/19) від 16.12.2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про порушення умов кредитного договору, що набрало законної сили 07.04.2020 року, яким було встановлено, що залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 11.02.2011 року, з відміткою банку від 21.02.2011 року, становить 9114гривень 95копійок, суддя вважає, що саме вищевказана у рішенні суду сума заборгованості підлягає розгляду в даній цивільній справі.

Згідно ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що оскільки рішення Мелітопольського міськрайонного суду №320/4475/19 (2/320/2596/19) від 16.12.2019 року було встановлено, що залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 11.02.2011 року, з відміткою банку від 21.02.2011 року, становить 9114гривень 95копійок, вказана сума заборгованості визнається відповідачем, наявні правові підстав для стягнення з відповідача суми непогашеної заборгованості за кредитом в розмірі 9114гривень 95копійок. В іншій частині позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1,6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом II групи з дитинства, та відповідно звільнений від сплати судового збору.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Так, оскільки при зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 1921,00грн., але відповідач звільнений від сплати судового збору, а тому він підлягає компенсуванню за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625,631, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, розташованого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського б.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б.50), суму заборгованості в розмірі 9114(дев`ять тисяч сто чотирнадцять) гривень 95копійок., сплачений судовий збір у розмірі 1921,00грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко