Decision № 92193373, 29.09.2020, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1086/20

Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Рибки Ю.Е.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Сухомлин О.В. - ордер,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1086/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОКВОРК" (49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 1, код ЄДРПОУ 38114713)

до відповідача: Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (65121, м. Одеса, пр. Небесної Сотні, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 07756801)

про стягнення 678 897,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції учасників справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛОКВОРК», звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" про стягнення 678 897 грн. 20 коп., з яких: 651 325,38 грн. сума основного боргу, 21481,82 грн. сума пені, 5506,68 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, 583,32 грн. інфляційних втрат та стягнення судових витрат.

Підставою для подання позову позивач визначив неналежне виконання укладеного між сторонами договору № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019р., а саме несплата за отриманий відповідачем товар у строк, передбачений договором.

Так, позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛОКВОРК» та Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» було укладено Договір №368/МТЗ-19 від 06.11.2019 з протоколом розбіжностей до цього Договору від 13.11.2019 року.

У відповідності із п.1.1. Договору №368/МТЗ-19 продавець зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити майно. Конкретна кількість товару, його номенклатура та вартість, визначається на підставі тендерних пропозицій та вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Як вказує позивач, в подальшому ТОВ «КЛОКВОРК» приймало участь та було визнане переможцем у процедурі тендерних закупівель за пропозиціями ДП «ОАЗ» на поставку необхідної продукції, проте, оскільки між позивачем та відповідачем раніше вже укладено Договір №368/МТЗ-19, то сторони домовились про те, що поставка за тендерними пропозиціями ДП «ОАЗ» буде здійснюватись на підставі Договору №368/МТЗ-19 та специфікацій, як додатків до цього Договору.

Зокрема, між позивачем та відповідачем було укладено Специфікації №1, №2, №3, №6, №7, №8, №10 , №11, №13 та інші.

Отже, як стверджує позивач, ним на адресу відповідача був відвантажений товар на загальну суму 651 325, 38грн., згідно видаткових накладних, а саме: №РН-30119 від 14.11.2019 на суму 80690,06 грн., №РН-30118 від 14.11.2019 на суму 70254,76 грн., № РН-30121 від 15.11.2019 на суму 89478,48 грн., №РН-30122 від 15.11.2019 на суму 17078,4 грн., №РН-30123 від 18.11.2019 на суму 34156,8 грн., №РН-30138 від 09.12.2019 на суму 15127,92 грн., № РН-30140 від 12.12.2019 на суму 120420,00 грн., №РН-30141 від 12.12.2019 на суму 94560,05 грн., №РН-30142 від 20.12.2019 на суму 32097,38 грн., № РН-30144 від 23.12.2019 на суму 27600,00 грн., № РН-0000006 від 27.01.2020 на суму 69861,53 грн.

Позивач зазначає, що на підтвердження продажу та поставки товару контрагенту наявні рахунки-фактури, підписані видаткові накладні, експрес-накладні «НОВА ПОШТА» та інші документи.

Позивач зі свого боку свої зобов`язання за Договором №368/МТЗ-19 виконав в повному обсязі, оплату за товар не отримав без вмотивованих причин, та з урахуванням того, що відповідачем на момент подання позову отриманий товар не оплачений, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за проставлений товар, 3% річних, інфляційних втрат (за окремими видатковими накладними) та пені.

20.05.2020 до суду від Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12714/20), в якому відповідач частково не погоджується з пред`явленими позовними вимогами.

Щодо дати початку розрахунку штрафних санкцій відповідач зазначив, що позивач вказав невірні розрахунки штрафних санкцій, вказуючи датою настання зобов`язання з оплати товару відповідачем - наступний день після поставки даного Товару на підприємство відповідача, що протирічить умовам Договору та додатків до нього.

Так, згідно п. 4.2 Договору, у трактуванні цього пункту викладеного в Протоколі розбіжностей від 13.11.19 до Договору вказано, що оплата вартості продукції проводиться покупцем в безготівковій формі, на підставі виставленого рахунку-фактури постачальника шляхом перерахування суми грошових коштів, погоджених сторонами платіжним дорученням на вказаний у цьому Договорі рахунок постачальника, впродовж 15 банківських днів після проходження вхідного контролю на підприємство покупця, без урахування ПДВ. Суму ПДВ покупець сплачує аналогічним способом після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної, виписаної на поставку товару.

Як вказує ДП "Одеський авіаційний завод", на підприємстві відповідача приймання товару здійснювалося відділом технічного контролю, про що міститься відповідна відмітка (штамп) з датою проходження товаром вхідного контролю.

Відтак, на думку відповідача, вказана на штампі дата проходження вхідного контролю і є датою початку перебігу строку для здійснення оплати покупцем за отриманий товар.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно з п.5.2. Договору, покупець здійснює приймання товару за якістю в порядку, передбаченому Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості», затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 25.04.66 №П-7, зі змінами і доповненнями, на умовах проходження товару вхідного контролю на підприємстві покупця відповідно до ГОСТ 24297-87. Інструкція П-7 не зобов`язує проводити приймання товару в день отримання.

Тому, як вважає відповідач, якщо керуватися положеннями даної Інструкції П-7, посилання на яку наявне в Договорі, то дата отримання товару вказана згідно штампу про проведення вхідного контролю, зроблених відділом технічного контролю відповідача на видаткових накладних.

Крім того, відповідач вказав, що згідно зі специфікацією №7 до Договору, позивач мав поставити товар: «Звездочка (Зірочка) 062.66.0234», 1 шт. та «Звездочка (Зірочка) 062.66.0235», 2 шт. Даний товар було поставлено згідно з видатковою накладною №РН-30140 від 12.12.19, однак під час проходженням товару вхідного контролю одна одиниця «Звездочка 062.66.0235» №П/08 не пройшла вхідний контроль, через невідповідність параметрам паспорту та креслень на деталь, а тому була повернута 17.12.19 накладною на поверненім №30140-РН Поверн. від 17.12.19 через сервіс поштових відправлень «Нова пошта» (номер експрес-накладної 59000471636090), яке було отримано 19.12.2019 уповноваженою особою Варшавським К.Г., який є також керівником підприємства позивача.

А тому, на думку відповідача, за даною поставкою Відповідач прийняв із видаткової накладної №РН-30140 від 12.12.19 тільки «Звездочка 062.66.0234», 1 шт. вартістю 33450,00 гри. (без ПДВ) та «Звездочка 062.66.0235», 1 шт. вартістю 33450,00 гри. (без ПДВ)

Так, як на даній видатковій накладній не вказано дату проходження прийнятою частиною вхідного контролю, то слід керуатись п.п. «а» п.6 Інструкції П-7.

Оскільки дану частину товару було отримано 13.12.19, згідно відомостей наданих позивачем, то відповідно 20 днів для проведення вхідного контролю товару з дня отримання спливають 02.01.20, а передбачений договором строк для оплати 15 банківських днів сплинув 24.01.20, то 25.01.20 є першим днем прострочення виконання зобов`язання відповідачем по сплаті заборгованості за поставлену частину товару на суму 66 900,00 гри, (без ПДВ), з якої виключено повернуту одиницю «Звездочка 062.66.0235» №П/08.

Додатково відповідач зазначив, що хоча позивач і надав разом із позовом квитанції про реєстрацію податкової накладної, однак, на думку відповідача, це не є остаточним доказом реєстрації податкової накладної, оскільки, виходячи з положень Податкового кодексу України та постанови КМУ «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11.12.2019 р. №1165 для покупця остаточним доказом реєстрації податкової накладної є відображення відповідних відомостей в «Електронному кабінеті платника податків» Єдиного реєстру податкових накладних, що і є підставою для отримання податкового кредиту для відповідача, а не отримання позивачем відповідної квитанції.

Також, позивач не повідомив належним чином про дату та обставини належної реєстрації зазначених у позові податкових накладних, не надав ані рахунку, ані відповідного листа з вимогою на оплату 20% вартості товару рівноцінного вартості ПДВ. Натомість, за твердженням відповідача, договором не врегульовано точний момент виникнення зобов`язання з оплати та протягом якого строку має здійснюватися остаточний платіж у зазначеному розмірі.

Отже, відповідач визнає заборгованість в розмірі 509 321,11 грн., пеню в розмірі 13 913,72 грн., 3% річних в розмірі 3 665,17 грн. та просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 142 004,27 грн. заборгованості, 7 568,10 грн. пені, 1 841,51 грн. 3% річних та відповідної частини судового збору.

03.07.2020 від ТОВ «Клокворк» на адресу Господарського суду Одеської області надійшла відповідь на відзив (вх. № 17536/20), до позивач вважає доводи, викладені у відзиві відповідача необґрунтованими та такими, які мають бути відхилені в повному обсязі.

Заперечуючи проти строку та розрахунків відповідача, позивач вказав, що вхідний контроль спірного товару було проведено у день отримання такого товару відповідачем, що вбачається із видаткових накладних, копії яких були долучені позивачем до позовної заяви. Позивач наполягає на тому, що лише після отримання позовної заяви відповідачем виключно на своїх примірниках видаткових накладних було проставлено штампи вхідного контролю, що умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено.

Також, позивач повідомив, що разом із кожним товаром в переліку товаросупровідних документів надавалися 2 примірника видаткових накладних, які разом із товаром були направлені через перевізника ТОВ «Нова пошта». Лише після отримання товару, проходження таким товаром вхідного контролю, визнанні його якісним та таким, що відповідає всім вимогам укладеного між сторонами Договору, відповідачем підписувалися примірники видаткових накладних позивача і направлялися на його адресу до іншої адміністративно-територіальної одиниці. Відповідач, в процесі підписання примірників видаткових накладних позивача, у разі проходження товаром вхідного контролю в інший день, відмінний від дати, зазначеної на видатковій накладній, повинен був зазначити напроти свого підпису (графи «отримав») реальну дату прийняття продукції та проходження товаром вхідного контролю, у разі якщо такі дати різнилися. Однак, не здійснюючи на примірниках видаткових накладних зазначення іншої дати, продукція, вказана у видаткових накладних, вважається такою, що повністю прийнята та пройшла вхідний контроль саме датою, зазначеною на видаткових накладних.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач зазначає, що сторонами було досягнуто домовленості з приводу використання під час приймання продукції за якістю вимог Інструкції П-7. яка передбачає граничний строк на проведення процедури приймання продукції 20 днів. Проте, за твердженням позивача, з наданих відповідачем відзиву та розрахунків, копій видаткових накладних вбачається, що вхідний контроль товару, поставленого за видатковими накладними було здійснено з порушенням обумовлених строків, тобто більше 20 днів.

Однак, позивач вважає, що порушення відповідачем строків проведення вхідного контролю не може впливати на початок перебігу строку оплати за поставлену продукцію, а тому доводи відповідача про початок перебігу строку на оплату з наступного дня після проходження товаром вхідного контролю (в незалежності від дотримання самим покупцем строків на проведення такого контролю) є необґрунтованими та такими.

Крім того, позивач заперечує проти доводів відповідача про те. що товар, поставлений за видатковою накладною №РН-30140 від 12.12.2019 року пройшов вхідний контроль 02.01.2020, виходячи із того, що саме 02.01.2020 закінчився 20-денний строк на приймання продукції, отриманої відповідачем 13.12.2019 року.

Як стверджує позивач, на наданій відповідачем копії видаткової накладної №РН-30140 стоїть штамп ОТК 16.12.2019, та наявний штамп «майно отримано повністю оприбутковано склад» 17.12.2019, що підтверджує той факт, що вже станом на 17.12.2019 року товар раніше був прийнятий відповідачем без зауважень, позитивно пройшов вхідний контроль.

Щодо сплати 20% вартості товару позивач зазначив, що остання повинна відбуватися у зв`язку із настанням лише однієї події - реєстрації податкової накладної, виписаної постачальником. Жодних умов про необхідність додаткового повідомлення відповідача про реєстрації податковим органом відповідної податкової накладної, про необхідність надання постачальником на адресу покупця будь-яких повідомлень про реєстрацію податкової накладної, умови Договору не містять.

Позивач вказує, що оскільки відповідачем до суду не надано жодних доказів того, що він отримував повідомлення про зупинення або відмову в реєстрації податкових накладних, його посилання на те, що позивач невірно визначив строк для оплати 20% вартості поставленого товару не повинні прийматися судом до уваги.

31.07.2020 року відповідачем до суду надані заперечення на відповідь на відзив (вх. № 20223/20), де ДП «Одеський авіаційний завод» не погоджується з доводами позивача у відповіді на відзив посилаючись на ті ж самі підстави, вказані ним у відзиві на позов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 позовна заява вх.№1125/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

24.04.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№1125/20) до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу №916/1086/20 розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання по суті.

13.05.2020 року до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 11900/20), в якому відповідач просить відкласти розгляд справи на інший час після закінчення режиму загальнонаціонального карантину.

14.05.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено судове засідання у справі № 916/1086/20 на 02.06.2020р. об 11:00 год. у зв`язку з неявкою учасників справи та враховуючи клопотання відповідача про відкладення судового засідання. Цією ж ухвалою доручено Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська забезпечити проведення відеоконференції у судовому засіданні 02 червня 2020 року об 11:00 год. за участю представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛОКВОРК».

26.05.2020 року до суду надійшло клопотання відповідача (вх. № 13419/20), де ДП «Одеський авіаційний завод» просить відкласти розгляд справи на дату після закінчення режиму карантину або скасування обмежувальних протиепідемічних заходів, тобто після 22.06.2020 року.

02.06.2020 року в судовому засіданні частково задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом протокольно оголошено перерву в судовому засіданні до 23.06.2020р. о 10:30 год., про що повідомлено відповідача ухвалою суду від 02.06.2020 року в порядку ст. 120 ГПК України.

23.06.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області, судом, дійшовши висновку про необхідність надати сторонам можливість у повній мірі реалізувати свої права як сторін по справі №916/1086/20, постановлено розглядати справу №916/1086/20 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі, призначено підготовче засідання суду на "14" липня 2020 р. об 11:00 год. Доручено Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська забезпечити проведення відеоконференції у судовому засіданні « 14» липня 2020 року об 11:00 год. за участю представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОКВОРК".

14.07.2020 року в підготовчому судовому засіданні оголошено протокольно перерву до 06.08.2020 року об 11:00 год, про що відповідача повідомлено ухвалою суду від 16.07.2020р. в порядку ст. 120 ГПК України.

06.08.2020 року у судовому засіданні по справі № 916/1086/20 оголошено протокольно перерву до 20.08.2020р. о 14:20 год. для надання можливості позивачу ознайомитись із запереченнями на відповідь на відзив, про що ухвалою суду від 06.08.2020 року повідомлено ДП «Одеський авіаційний завод».

20.08.2020 року через канцелярію до суду надійшло клопотання ТОВ «Клокворк» про відкладення судового засідання у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання безпосередньо до Господарського суду Одеської області.

20.08.2020 року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою, закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/1086/20 до судового розгляду по суті на 10.09.2020 року об 11:20 год.

10.09.2020 в судовому засіданні по суті оголошено протокольну перерву до 29.09.2020р. о 12:40 год. та повідомлено відповідача про дату та час судового засідання в порядку ст. 120 ГПК України.

Представник позивача 29.09.2020р. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач Державне підприємство «Одеський авіаційний завод» про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином за юридичною адресою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи (вх. №41446/20 від 23.09.2020р.), свого представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 29.09.2020 року Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

06 листопада 2019 року між Державним підприємством „Одеський авіаційний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КЛОКВОРК" (продавець) було укладено Договір №368/МТЗ-19 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити майно (надалі - товар). Конкретна кількість товару, його номенклатура та вартість визначаються на підставі тендерних пропозицій та вказується у Специфіках, які є невід`ємною частиною цього Договору.

13.11.2019 року сторонами узгоджено та підписано протокол розбіжностей до Договору № 368/МТЗ-19 від 06.11.2019р., яким сторони домовились, що пункти Договору, викладені в даному Протоколі розбіжностей слід читати в редакції постачальника.

Відповідно до п.2.5. Договору, датою виконання зобов`язань постачальника з поставки товару є дата передачі товару перевізнику. Датою приймання товару за якістю є дата проходження товаром вхідного контролю на підприємстві покупця, на умовах, визначених ГОСТ 24297-87 та Інструкцією „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №ІІ-7. Вхідний контроль має бути проведений не пізніше 20 календарних днів з дати отримання продукції.

Умовами п. 2.6. Договору, визначено, що покупець здійснює приймання товару по кількості в порядку, передбаченому Інструкцією „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" №ІІ-6 від 15.06.1965р. із змінами і доповненнями.

Відповідно до п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені на підставі тендерних пропозицій та вказані в Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки продавця, пов`язані з поставкою товару.

Умовами п. 3.2. Договору визначено, що загальна вартість Договору складається з суми усіх Специфікацій за якими здійснюється постачання товару, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 4.2. Договору №368/МТЗ-19 (в редакції з Протоколом розбіжностей до Договору від 13.11.2019 року) визначено, що оплата вартості партії продукції проводиться покупцем в безготівковій формі, на підставі виставленого рахунку-фактури постачальника, шляхом перерахування суми грошових коштів, погоджених сторонами платіжним дорученням на вказаний в договорі рахунок постачальника, впродовж 15 банківських днів після проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, без урахування ПДВ. Суму ПДВ покупець сплачує аналогічним способом після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної, виписаної на поставку товару.

Згідно з п.п.6.1., 6.3. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами договору. За порушення строків оплати товарів з покупця стягується пеня у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з п.5 Протоколу розбіжностей від 13.11.2019 року Договір №368/МТЗ-19 набрав чинності з моменту отримання оригіналу такого протоколу постачальником.

Згідно з наявними в матеріалах справи специфікаціями № 1-3, № 6-8, № 10, № 11 та № 13, до договору, між сторонами було погоджено здійснення позивачем на користь відповідача поставки товару на загальну суму 651 325,38 грн. У вказаних специфікаціях передбачений строк оплати товару - протягом 15 банківських днів з дати проходження вхідного контролю на підприємстві покупця в безготівковому порядку згідно виставленого рахунку без урахування суми ПДВ. Суму ПДВ покупець сплачує після отримання зареєстрованої в ЄРПН відповідної податкової накладної, виписаної на поставку товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі договору було прийнято від позивача товар згідно наступних видаткових накладних:

- №РН-30119 від 14.11.2019 на суму 80690,06 грн, (з ПДВ);

- №РН-30118 від 14.11.2019 на суму 70254,76 грн. (з ПДВ);

- № РН-30121 від 15.11.2019 на суму 89478,48 грн. (з ПДВ);

- №РН-30122 від 15.11.2019 на суму 17078,4 грн. (з ПДВ);

- №РН-30123 від 18.11.2019 на суму 34156,8 грн. (з ПДВ);

- №РН-30138 від 09.12.2019 на суму 15127,92 грн. (з ПДВ);

- № РН-30140 від 12.12.2019 на суму 120420,00 грн. (з ПДВ);

- №РН-30141 від 12.12.2019 на суму 94560,05 грн. (з ПДВ);

- №РН-30142 від 20.12.2019 на суму 32097,38 грн. (з ПДВ);

- № РН-30144 від 23.12.2019 на суму 27600,00 грн. (з ПДВ);

- № РН-0000006 від 27.01.2020 на суму 69861,53 грн. (з ПДВ).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000381 від 14.11.2019 року на суму 80690,06 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000379 від 14.11.2019 року на суму 159733,24 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000380 від 14.11.2019 року на суму 51235,20 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000418 від 06.12.2019 року на суму 15127,92 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000423 від 11.12.2019 року на суму 120420,00 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000424 від 11.12.2019 року на суму 94560,05 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000439 від 20.12.2019 року на суму 32097,38 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000444 від 21.12.2019 року на суму 27600,00 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000446 від 27.01.2020 року на суму 69861,53 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією довіреності на отримання товару № 863 від 14.11.2019 року, виданої заступнику начальника ВМТЗ Корчемному С.М., та копіями експрес-накладних ТОВ «Нова Пошта» з відміткою про отримання відправлень позивача.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії податкових накладних відповідно до зазначених видаткових накладних, які зареєстровані в ЄРПН, що підтверджено, зокрема, квитанціями про реєстрацію податкової накладної.

Проте відповідач за отриманий від позивача товар за вищевказаними накладними не розрахувався, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу в розмірі 651 325,38 грн., нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 506,68 грн., інфляційні втрати в сумі 583,32 грн. та пеню в сумі 21 481,82 грн. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено в межах періоду, відповідно до дати отримання, зазначеної у видаткових накладних, для кожної окремої накладної.

4.Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 263 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно абз. 5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки від 06.11.2019р. №368/МТЗ-19 в сумі 651 325,38 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

Щодо викладених відповідачем у відзиві заперечень з приводу невірності визначеного позивачем моменту виникнення обов`язку з оплати вартості товару суд відзначає, що після отримання товару, проходження таким товаром вхідного контролю, визнанні його якісним та таким, що відповідає всім вимогам укладеного між сторонами Договору, відповідачем мали бути підписані примірники видаткових накладних позивача і направлені на його адресу Суд погоджується з доводами позивача, що відповідач, в процесі підписання примірників видаткових накладних позивача, у разі проходження товаром вхідного контролю в інший день, відмінний від дати, зазначеної на видатковій накладній, повинен був зазначити напроти свого підпису реальну дату прийняття продукції та проходження товаром вхідного контролю, у разі якщо такі дати різнилися.

Між тим, суд зауважує, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Крім того, матеріали справи не містять доказів не проходження товаром вхідного контролю, а отже обов`язок відповідача сплатити кошти за фактично отриманий від позивача товар настав, а відлік часу, протягом якого відповідач мав сплатити ці кошти відповідно до умов договору, має рахуватись починаючи з дати підписання накладної.

Як встановлено судом, подані накладні відповідають умовам укладеного Договору та специфікацій, мають всі необхідні реквізити та дозволяють суду достовірно ідентифікувати відповідача як особу, що отримала товар за вказаними накладними, та встановити факт поставки, її обсяг та ціну.

Таким чином, суд приймає видаткові накладні в якості доказу отримання товару відповідачем і відповідно виникнення обов`язку з його оплати у порядку ч.1, ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, в зв`язку з чим, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність обов`язку оплати.

Отже, на думку суду, датою виконання позивачем обов`язку щодо поставки товару за спірними накладними є дата передачі товарів покупцю. При цьому з огляду на відсутність у договорі умов щодо терміну, в якій відповідач повинен провести вхідний контроль товарів, а також оскільки у договорі фактично не визначено термін оплати товару, такий товар має бути оплачений після отримання його відповідачем.

Крім того, зважаючи на положення договору, приймання товару за якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції П-7.

Згідно з пунктом 16 Інструкції П-7 у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування вхідної продукції, тари або пакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та у супровідних документах, на підтвердження якості продукції (пункт 14 цієї Інструкції П-7), отримувач призупиняє подальше приймання та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів.

Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішуванню з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника міжміського виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка міжміського виробника (відправника) для участі у приманні продукції за якістю і комплектності та складанні акта є обов`язковими.

У разі поставки в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі у перевірці якості та комплектності продукції та складанні акта є обов`язковими.

У пунктах 18-20 Інструкції П-7 передбачено, що у повідомленні про виклик, направленому виробникові (відправнику), повинно бути зазначено, зокрема: а) найменування продукції, дата та номер рахунка-фактури або номер транспортного документа, якщо на момент виклику рахунок не отримано; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час, на який призначено прийняття продукції за якістю або комплектністю (у межах визначеного для приймання строку); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (телефоном) не пізніше 24 години, а стосовно швидкопсувної продукції - невідкладно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або пакування визначеним вимогам, якщо інші строки не встановлені в Основних та Особливих умовах поставки, інших обов`язкових для сторін правилах або договорі.

У разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначені строки та у випадку, коли виклик представника міжміського виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, а перевірка якості товару - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції з якості.

У разі відсутності відповідної інспекції з якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження отримувача (покупця), у разі їх відмови направити представника або у разі неявки його на виклик отримувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю конкретного представника іншого підприємства (організації), направленого керівником або заступником керівника підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-отримувача, призначеного керівником підприємства із переліку осіб, затвердженого рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профсоюзу цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-отримувачем, якщо виробник (відправник) надав згоду на одностороннє приймання продукції.

Згідно з пунктами 20, 30 Інструкції П-7 за наслідками приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, зазначених у пунктах 19 та 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт має бути складено у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.

Акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акта, зобов`язана підписати його із зауваженням про свою незгоду та викласти свою позицію.

В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, який містить дані про невідповідність дійсності.

Якщо між виробником (відправником) та отримувачем виникнуть розбіжності стосовно характеру виявлених дефектів і причин їх виникнення, для визначення якості продукції отримувач зобов`язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції з якості або іншої компетентної організації.

З огляду на викладене та за умовами договору передбачено обов`язок відповідача у разі виявлення факту поставки позивачем неякісного товару обов`язково письмово викликати представника позивача для участі в прийманні такого товару (повідомлення про виклик має містити певний перелік відомостей), а у випадку якщо позивач не направить представника для участі у прийманні продукції за якістю, приймання продукції (товару) необхідно проводити за участю представника відповідної галузевої інспекції з якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості, і лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

Суд установив, що відповідач всупереч положенням договору та пункту 16 Інструкції П-7 представника позивача письмово (із зазначенням визначених законодавством відомостей) не викликав, у порушення пункту 20 Інструкції П-7 - для участі у прийманні товару, враховуючи неявку представників позивача, а також представника відповідної галузевої інспекції з якості продукції, експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції з якості, або представника громадськості не викликав.

Такого висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17.12.2019 року по справі № 910/16199/18.

Наданий відповідачем протокол вхідного контролю, складений комісією у складі трьох працівників відповідача, не може вважатися належним доказом на підтвердження постачання товару неналежної якості.

В той же час, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів стосовно відмови від приймання товару.

Аргументи відповідача про поставку товару неналежної якості та його повернення суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до чинного законодавства саме на відповідача покладено обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у наведеному випадку саме відповідач має довести, що за видатковою накладною від 12.12.2019р. № РН-30140 позивач поставив товар неналежної якості, проте належних і допустимих доказів зазначеного відповідач не надав.

Крім того, згідно п.4.2. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) оплата вартості партії продукції проводиться покупцем в безготівковій формі, на підставі виставленого рахунку- фактури постачальника, шляхом перерахування суми грошових коштів, погоджених сторонами платіжним дорученням на вказаний в цьому Договорі рахунок постачальника, впродовж 15 банківських днів після проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, без урахування ПДВ. Суму ПДВ покупець сплачує аналогічним способом після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної, виписаної на поставку товару.

Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341) квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 17 того ж Порядку у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

У квитанціях про прийняття ДПС України податкових накладних, надісланих позивачем на реєстрацію, копії яких додані до позовної заяви, відсутні позначення, що відносно таких податкових накладних зупинена реєстрація або прийняте рішення про відмову в їх реєстрації.

Суд приходить до висновку, що сплата 20% вартості товару повинна відбуватися саме після реєстрації податкової накладної, виписаної постачальником. Жодних умов про необхідність додаткового повідомлення відповідача про реєстрації податковим органом відповідної податкової накладної та необхідність надання постачальником на адресу покупця будь-яких повідомлень про реєстрацію податкової накладної, умови Договору не містять.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні нарахування.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок спірних сум, суд встановив, що розрахунок суми 3% відсотків річних є вірним та таким, що відповідає вимогам законодавства. При цьому, при перевірці розрахунку сум пені та інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду, судом встановлено, що сума пені та інфляційних втрат є вірними та такими, що підлягають судом задоволенню.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 678 897,20 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 10 183,46 грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (65121, м. Одеса, пр. Небесної Сотні, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 07756801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛОКВОРК" (49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, буд. 1, код ЄДРПОУ 38114713) 651 325 (шістсот п`ятдесят одна тисяча триста двадцять п`ять) грн. 38 коп. суму основного боргу, 21481 (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 82 коп. суму пені, 5506 (п`ять тисяч п`ятсот шість) грн. 68 коп. суму 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, 583 (п`ятсот вісімдесят три) грн. 32 коп. суму інфляційних втрат та витрати на оплату судового збору в розмірі 10 183 (десять тисяч сто вісімдесят три) грн. 46 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 09 жовтня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський