Decision № 92172175, 29.09.2020, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/465/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 (65062, м. Одеса, вул. Черняховського, 6)

до відповідача 1: Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда Плюс" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41)

про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бондаревський О.М. - посвідчення № 054409 від 3.12.2019р.;

від відповідача-1: Танасійчук Г.М. – самопредставництво;

від відповідача-2: Ігнатенко М.П. – ордер № 405312 від 03.03.2020р.;

встановив:

1. Історія справи.

21.02.2020 року Перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда Плюс", в який просить суд:

- визнати незаконним рішення Одеської міської ради №3678-VII від 19.09.2018р. "Про надання дозволу ТОВ "Варда Плюс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією";

- визнати незаконним рішення Одеської міської ради №4457-VII від 20.03.2019р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, та надання її в оренду ТОВ "Варда Плюс";

- визнати недійсним договір оренди землі №397, укладений 06.08.2019 року між Одеською міською радою та ТОВ "Варда Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., предметом якого є надання в оренду земельної ділянки, площею 0,6844 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, кадастровий номер 5110137500:48:001:0010;

- зобов`язати ТОВ "Варда Плюс" повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 0,6844 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, кадастровий номер 5110137500:48:001:0010.

Крім того, перший заступник Одеської місцевої прокуратури №3 просить суд у разі задоволення позовної заяви стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір за подачу позову та інші судові витрати, які прокуратурою будуть понесені при розгляді справи за даним позовом, на рахунок прокуратури Одеської області.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2020р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/465/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 23.03.2020р. о 14:00.

19.03.2020р. до суду від Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.112-127), згідно якого відповідач-1 не погоджується з позовом першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

20.03.2020р. до суду надійшла заява Громадської організації "Рада громадської безпеки" про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (т.1 а.с.149-153).

У зв`язку з оголошенням на державному рівні карантину, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та недопущення створення загрози життю та здоров`ю працівників апарату Господарського суду Одеської області, суддів, учасників судових справ та відвідувачів суду, водночас, для забезпечення процесуальних прав учасників справи, зокрема щодо участі у судових засіданнях, можливість здійснення яких на даний час обмежена, судом ухвалою від 20.03.2020р. повідомлено учасників справи, що судове засідання, яке призначене на 23.03.2020р. о 14:00 год., не відбудеться, із зазначенням про те, що про дату, час та місце судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково після скасування обмежувальних протиепідемічних заходів.

23.03.2020р. до суду надійшло клопотання ТОВ "Варда Плюс" про відкладення розгляду справи (т.2 а.с.1-2).

27.03.2020р. від ТОВ "Варда Плюс" до суду надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.7-14), згідно якого відповідач-2 проти позову першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 заперечує.

31.03.2020р. до суду надійшло клопотання Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан" про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (т.2 а.с.21-24).

31.03.2020р. від Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 до суду надійшла заява в порядку ст.136 ГПК України про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Варда плюс" вчиняти будь-які дії щодо забудови земельної ділянки, площею 0,6844 га, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, кадастровий номер: 5110137500:48:001:0010 (т.2 а.с.67-68).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2020р. у задоволенні заяви Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 (вх.№2-556/20 від 31.03.2020р.) про забезпечення позову відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржено Першим заступником керівника Одеської місцевої прокуратури №3 до Південно-західного апеляційного господарського суду.

10.04.2020р. від Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 до суду надійшли відповіді на відзиви Одеської міської ради та ТОВ «Варда Плюс» в порядку ст. 166 ГПК України, які за своїм правовим змістом є фактично ідентичними (т.3 а.с.93-107, 109-118).

22.04.2020р. відповідач-1 надав суду клопотання про залучення доказів (т.2 а.с.120).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.04.2020р., враховуючи набрання чинності 02.04.2020р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» від 30.03.2020р., яким було внесено зміни, зокрема, до ст. 197 ГПК України, приймаючи до уваги наявність в Господарському суді Одеської області технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до п. 4 ст.197 ГПК України, що забезпечить з одного боку можливість розгляду справи у розумний строк, та, водночас, сприятиме запобіганню поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з метою недопущення створення загрози життю та здоров`ю працівників апарату Господарського суду Одеської області, суддів, учасників судових справ та відвідувачів суду, суд призначив підготовче засідання у справі №916/465/20 на 25.05.2020р. о 13:45.

21.05.2020р. від Одеської міської ради до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в порядку ст. 167 ГПК України (т.2 а.с.141-152).

25.05.2020р. до суду надійшли заперечення відповідача-2 на заяви про залучення третіх осіб (т.3 а.с.1-4).

25.05.2020р. від Одеської міської ради надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, в якій буде розглянуто питання правових наслідків виявлення судом під час розгляду справи факту відсутності у прокуратури підстав для представництва інтересів держави (т.3 а.с.10-12).

У судовому засіданні 25.05.2020р. суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяв Громадської організації "Рада громадської безпеки" та Громадської організації "Всеукраїнське об`єднання "Автомайдан" про залучення останніх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, у зв`язку із відсутністю підстав, які передбачені ст. 50 ГПК України. При цьому, суд роз`яснив, що оскільки справа має суспільний інтерес, будь-яка фізична або юридична особа, у т.ч. громадська організація, може бути присутньою в судових засіданнях при розгляді даної справи, яка розглядається у відкритому судовому засіданні, не отримуючи жодного процесуального статусу.

Враховуючи необхідність надання позивачем додаткових доказів у справі, суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні 25.05.2020р. до 10.06.2020р. о 10:30.

09.06.2020р. від Одеської міської ради до суду надійшло клопотання про залучення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (т.3 а.с.24-26).

Розглянувши у судовому засіданні 10.06.2020р. заяву Одеської міської ради про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18, суд відмовив у її задоволенні у зв`язку з прийняттям 26.05.2020р. Великою Палатою Верховного Суду постанови у зазначеній справі.

Також у судовому засіданні 10.06.2020р., розглянувши клопотання Одеської міської ради про залучення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, суд відмовив у його задоволенні, оскільки, в порушення ч. 1 ст. 50 ГПК України, заявником не наведено обґрунтованих підстав та доводів щодо того, на які саме права та обов`язки Департаменту комунальної власності Одеської міської ради може вплинути рішення у справі.

У підготовчому судовому засіданні 10.06.2020р. судом було оголошено перерву до 01.07.2020р. о 14:00 у зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів. Також судом було запропоновано сторонам викласти свою позицію щодо необхідності призначення судом експертизи по даній справі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.04.2020р. по справі №916/465/20 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.04.2020р. по справі №916/465/20 залишено без змін (т.4 а.с.2-11).

26.06.2020р. від Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 до суду надійшли письмові пояснення, в яких він вказує, що оскільки на земельній ділянці відсутні будь-які об`єкти, передбачені ст. 90 ВК України, а сама земельна ділянка відведена під об`єкти, розташування та будівництво яких заборонено ст. 90 ВК України, призначення експертизи з питань землеустрою та будівельної технічної експертизи по проекту землеустрою є недоцільним та призведене до затягування розгляду справи.

Також у вказаних поясненнях позивач, зокрема, зазначив, що на спірній земельній ділянці планується зведення багатоповерхового готельного комплексу з паркінгом, котеджами та банкетними залами, на підтвердження чого ним надано проект будівництва комплексу нерухомого майна (т.4, а.с.14-51).

01.07.2020р. від ТОВ «Варда Плюс» надійшло до суду клопотання про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою, на вирішення якої відповідач-2 просить поставити наступне питання: чи відповідає розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАРДА ПЛЮС» на 10 років, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією та його затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. Проведення судової експертизи відповідач-2 просить доручити Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; витрати на проведення експертизи покласти на ТОВ «Варда Плюс»; провадження у справі, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, зупинити до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області (т.5 а.с.100-103).

Обґрунтовуючи своє клопотання про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою, відповідач-2 вказує, що позивач у своєму позові посилається саме на невідповідність розробленого проекту землеустрою та його затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, а для з`ясування цих обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити зазначені обставини неможливо.

У судовому засіданні 01.07.2020р. позивач підтримав свою позицію щодо призначення у справі судової експертизи, викладену ним у письмових поясненнях, поданих до суду 26.06.2020р.

Представник Одеської міської ради не заперечував проти призначення у справі судової експертизи.

Представник ТОВ «Варда Плюс» підтримав подане ним клопотання про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою.

Для можливості суду ознайомитись із документами, що надані сторонами, зокрема, з клопотанням ТОВ «Варда Плюс» про призначення у справі судової експертизи, суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні 01.07.2020р. до 13.07.2020р. о 13:45.

13.07.2020 року до суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшла заява про залучення останніх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (т.5 а.с.115-122).

У підготовчому судовому засіданні 13.07.2020р. у зв`язку із клопотаннями представників відповідачів про надання їм часу для ознайомлення із вказаною заявою, суд оголосив перерву до 05.08.2020р. о 14:30.

05.08.2020 року до суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшла заява, в якій заявники просять суд не розглядати раніше подану ними заяву про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (т.5 а.с.153-155).

Протокольною ухвалою від 05.08.2020р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 26.08.2020р. о 14:00.

Підготовче судове засідання 26.08.2020р., у зв`язку із надходженням до суду від представника ТОВ "Варда Плюс" клопотання про відкладення підготовчого засідання, обґрунтованого неможливістю з`явлення в судове засідання через його участь в іншому судовому засіданні безпосередньо в якості сторони по справі, було відкладено на 03.09.2020р. о 16:00.

Розглянувши у судовому засіданні 03.09.2020р. клопотання ТОВ «Варда Плюс» про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що в силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України доказування обставин, на які Перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 посилається в обґрунтування свого позову, покладено на нього.

Водночас, у своїх письмових поясненнях, поданих до суду 26.06.2020р., які були підтримані у судовому засіданні 01.07.2020р., позивач пояснив суду, що призначення експертизи з питань землеустрою та будівельної технічної експертизи по проекту землеустрою є недоцільним та призведене до затягування розгляду справи, фактично підкреслюючи, що усі обставини та підстави для задоволення його позову зазначені безпосередньо у позовній заяві.

Враховуючи викладені обставини, суд погоджується із думкою позивача щодо відсутності необхідності спеціальних знань для з`ясування обставин, що мають значення для справи, та якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи, зокрема, ТОВ «Варда Плюс», мало право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, про що неодноразово було повідомлено судом під час підготовчих судових засідань у справі.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку про відсутність встановлених процесуальним законом підстав для призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою.

Протокольною ухвалою від 03.09.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.09.2020р. о 16:00.

У судовому засіданні 07.09.2020р. суд заслухав вступне слово представника позивача та оголосив перерву при розгляді справи по суті до 17.09.2020р. о 17:15.

У судовому засіданні 17.09.2020р. суд заслухав вступне слово представників відповідачів та оголосив перерву при розгляді справи по суті до 24.09.2020р. о 17:15.

У судовому засіданні 24.09.2020р. судом було досліджено матеріали справи та оголошено перерву при розгляді справи по суті до 29.09.2020р. о 14:15.

У судовому засіданні 29.09.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 29.09.2020р. проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 29.09.2020р. проти позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи позивача.

3.1.1. Одеською міською радою рішення № 3678-VII від 19.09.2018р. щодо надання ТОВ "Варда Плюс" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, та рішення № 4457-VII від 20.03.2019 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Варда плюс" на 10 років, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, винесені з порушенням норм діючого законодавства.

Звернувшись із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, ТОВ "Варда плюс" не надала жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про існування яхт-клубу та рятувальної станції за вказаною адресою, а також їх реєстрацію. Фактично, за вказаною адресою не існує нежитлових будівель яхт- клубу з рятувальною станцією.

3.1.2. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ "Варда плюс" володіє нежитловими будівлями загальною площею 303,1 кв.м, які складаються з основного приміщення літ. А, літ. Б, навісу літ. Г, З, И, підсобного приміщення літ. Д, Е, Ж, альтанки літ. К, убиральні літ.Л, огорожі № 1-4, мостіння літ. І. Право власності на таке майно відповідачем-2 було набуто на підставі іпотечного договору від 26.03.2018р., укладеного з громадською організацією "Одеська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України".

Загальна площа земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі, складає 3 690 кв.м (0,3690 га). Разом з тим, в проекті землеустрою щодо відведення ТОВ "Варда Плюс" земельної ділянки площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, відсутнє обґрунтування збільшення площі земельної ділянки з 0,3690 га до 0,6844 га для обслуговування існуючих на ній нежитлових будівель площею 303,1 кв.м.

Таким чином, Одеською міською радою безпідставно, у поза конкурентний спосіб, в порушення ст. ст. 120, 134 Земельного кодексу України, передано ТОВ "Варда Плюс" для неіснуючих будівель яхт-клубу з рятувальною станцією земельну ділянку площею 0,6848 га, більша частина якої ніколи не перебувала в користуванні зазначеного товариства та була вільна від будь-якої забудови, що підтверджується топографо-геодезичною та кадастровою зйомкою, наявною у проекті землеустрою.

3.1.3. Розмір пляжної зони, яка входить у прибережну захисну смугу моря, передбачений ст. 88 Водного кодексу України і не може бути менший ніж 100 метрів. З наведеного слідує, що існування прибережних захисних смуг морів визначеної ширини передбачене законом, зокрема, статтею 88 Водного кодексу України, а тому відсутність затвердженого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність, оскільки розміри такої смуги встановлені законом. Вказане випливає з правових позицій, викладених у постановах Верховного суду України від 19.11.2014р. № 6-175цс14, від 21.05.2014р., від 05.11.2014р., від 12.11.2014р., від 19.11.2014р., від 17.12.2014р., від 24.12.2014р., від 22.04.2015р. № 6-52цс15, від 01.07.2015р. № 6-184цс15 та Верховного суду від 30.05.2018р. у справі № 469/1393/16-ц, від 19.06.2019р. у справі № 487/10128/14-ц, від 05.11.2019р. по справі № 915/641/18.

Спірна земельна ділянка відведена Одеською міською радою в порушення норм Земельного кодексу України, Водного кодексу України для цілей, які не відповідають вимогам діючого законодавства щодо використання земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги.

На спірній земельній ділянці планується зведення багатоповерхового готельного комплексу з паркінгом, котеджами та банкетними залами, що підтверджує наданий проект будівництва комплексу нерухомого майна.

Одеською міською радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6844 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення), за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, та надано таку земельну ділянку в оренду за відсутності необхідного погодження Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, що передбачено ч. 3 ст. 186-1 ЗК України.

3.1.4 Оскільки прийняття Одеською міською радою рішень №4457-УІІ від 20.03.2019р. та №3678-УІІ від 19.09.2018р. відбулось з чисельними порушеннями чинного законодавства, договір оренди земельної ділянки № 397 від 06.08.2019р., відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, також повинен бути визнаний недійсним, наслідком чого є повернення земельної ділянки.

3.1.5. Предметом спору у справі є рішення про надання землі органом, який відповідно до ст. 19 Конституції України повинен діяти у межах повноважень та в інтересах територіальної громади, проте зазначеними рішеннями порушуються інтереси останньої, а тому подання позову прокуратурою є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави. У даному випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду. Правова позиція щодо підстав представництва прокурором інтересів держави, за переконанням позивача, чітко визначена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 (справа № 806/1000/17).

За наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки територіальній громаді, збереженні зеленої зони загального користування, пляжної зони і прибережної захисної смуги Чорного моря, забезпеченні вільного доступу людей до узбережжя, прокурор обґрунтовано звернувся до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

3.2. Доводи Одеської міської ради.

3.2.1. Рішенням від 19.09.2018р. № 3678-VII Одеська міська рада надала дозвіл ТОВ "Варда Плюс" на розробку відповідного проекту землеустрою.

Рішенням Одеської міської ради від 20.03.2019 р. № 4457-VII затверджено вищевказаний проект землеустрою та надано ТОВ "Варда Плюс" земельну ділянку (кадастровий номер: 5110137500:48:001:0010), площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, в оренду на 10 років, цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією.

Одеська міська рада в межах чинного законодавства України затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, натомість обрання та зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель здійснюється її користувачем самостійно.

Оскаржуваним рішенням Одеської міської ради визначено вид використання земельної ділянки саме під територію яхт-клубу з розміщеними на ній нежитловими приміщеннями. Водночас такими рішеннями не визначався правовий статус об`єктів, які належать на праві власності ТОВ "Варда Плюс", що і не вимагається законодавством.

Доводи позивача про відсутність яхт-клубу на спірній земельній ділянці не можуть слугувати підставою скасування рішень Одеської міською ради від 19.09.2018 р. № 3678-VII та від 20.03.2019 р. № 4457-VII.

3.2.2. Конкретні розміри та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг з установленими в них пляжними зонами визначаються спеціальними проектами землеустрою на основі нормативно-технічної документації з урахуванням існуючих на час їх встановлення конкретних умов забудови.

На момент відведення ТОВ "Варда Плюс" земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не затверджений у встановленому законодавством порядку та межі відповідної смуги не встановлені, тому в даному випадку відсутнє будь-яке порушення меж прибережних захисних смуг.

Навіть у разі затвердження прибережної смуги у передбаченому законодавством порядку та у відповідності до запропонованого Планом зонування та Генеральним планом м. Одеси проекту прибережної смуги, Одеською міською радою при прийнятті оскаржуваних рішень враховано обмеження, встановлені положеннями ВК України стосовно проектної прибережної захисної смуги. Одеською міською радою оскаржуваними у справі рішеннями земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення та встановлено вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією. Вказане повністю відповідає визначеним ч. 3 ст. 85 ВК України вимогам для передачі в користування прибережних захисних смуг.

3.2.3. Необхідність подачі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Одеса, Французький бульвар, 1/5, в оренду ТОВ "Варда Плюс" на погодження до структурного підрозділу обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища є обов`язковою лише за умови наявності в межах земельної ділянки прибережної захисної смуги, належним чином встановленої за окремим проектом землеустрою, відповідно до вимог ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України, тоді як на сьогоднішній день відповідний проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги ще не затверджений та межі прибережної захисної смуги не встановлені.

Зі змісту листа департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 28.12.2018 р. № 8388/05-45/5741, адресованого приватному підприємству «Одесгеосервіс», вбачається, що до компетенції відповідного департаменту не входить погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель рекреаційного призначення. Отже, сам державний орган, на необхідності погодження проекту землеустрою з яким наголошує позивач, заперечує необхідність такого погодження, що повністю спростовує відповідні підстави позову.

3.2.4. Рішення Одеської міської ради від 19.09.2018р. №3678-VII та від 20.03.2019р. №4457-УІІ відповідають вимогам нормативно-правових актів, зокрема містобудівній документації.

3.2.5. Набувши право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, ТОВ набуло право користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташовано, а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого об`єкта.

Нормами чинного законодавства не встановлено порядку визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд. Крім того, у позовній заяві відсутні будь-які докази невідповідності площі відведеної земельної ділянки вимогам, встановленим законодавством.

Прокурором не враховано, що належний ТОВ «Варда Плюс» об`єкт нерухомого майна складається з окремих частин, які розташовано один від одного на певній відстані, і таке розміщення будівель на місцевості потребує наявності під`їздів та проходів. З урахуванням наведеного, проектом землеустрою, який містить позитивний висновок державної експертизи, було визначено необхідну площу для обслуговування нежитлових будівель, належних ТОВ «Варда Плюс» на праві приватної власності, у розмірі 0,6844 га.

3.2.6. Одеська міська рада виключно в межах наданих їй законодавством України повноважень розпорядилась земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, а отже відповідна вимога першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки також не підлягає задоволенню.

3.2.7. Першим заступником керівника Одеської місцевої прокуратури №3 не доведено наявність підстав для звернення до суду із даним позовом, а також не визначено, в чому саме полягає порушення прав та інтересів держави оскаржуваним рішенням.

3.3. Доводи ТОВ "Варда Плюс".

3.3.1. У ТОВ "Варда Плюс", як у власника нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, наявне право на отримання в оренду земельної ділянки під таким майном. Законодавством України не встановлено порядку визначення або нормативи розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування будинків або споруд.

3.3.2. Відповідний проект землеустрою, яким встановлено межі прибережної захисної смуги, не затверджений, на даний час конкретні розміри та межі водоохоронної зони та прибережної захисної смуги з установленою пляжною зоною у порядку, встановленому законом, не визначені.

3.3.3. Оскільки майно розташоване на спірній земельній ділянці, належить ТОВ "Варда плюс" на праві власності, доводи позивача про те, що рішенням Одеської міської ради безпідставно, в поза конкурентний спосіб передано ТОВ "Варда плюс" земельну ділянку площею 0,6848 га, є безпідставними та взагалі не можуть бути доведені належними та допустимими доказами, оскільки передача в оренду земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137500:48:001:0010, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 1/5, була здійснена з дотриманням чинного законодавства України, в тому числі ст.134 Земельного кодексу України.

3.3.4. Земельна ділянка з кадастровим номером: 5110137500:48:001:0010, що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 1/5, не є земельною ділянкою природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, вона не розташована на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, а тому проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки не підлягав погодженню зі структурним підрозділом Одеської обласної державної адміністрації.

3.3.5. У прокуратури відсутнє право звертатися до суду з відповідною позовною заявою.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

17.08.2018 року ТОВ "Варда Плюс" звернулось до Одеської міської ради з проханням розглянути питання надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією.

Рішенням Одеської міської ради від 19.09.2018р. №3678-VII «Про надання дозволу ТОВ «Варда Плюс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією» надано дозвіл ТОВ «Варда Плюс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією (т.1 а.с.12-13).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Варда Плюс», вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, був розроблений за завданням ТОВ «Варда Плюс» Приватним підприємством «Одесгеосервіс» (т.3 а.с.37-239).

Рішенням Одеської міської ради від 20.03.2019р. №4457-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, та надання її в оренду ТОВ «Варда Плюс» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:48:001:0010), площею 0,6844 га (категорія земель за основним цільовим призначенням – землі рекреаційного призначення), за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5. Надано ТОВ «Варда Плюс» вказану земельну ділянку в оренду на 10 років, цільове призначення – Е.07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання – для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією. Затверджено орендну плату в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ «Варда Плюс» (т.1 а.с.14-16).

На підставі вказаного рішення Одеської міської ради від 20.03.2019 р. №4457-VII 06.08.2019р. між Одеською міською радою та ТОВ «Варда Плюс» укладений договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., зареєстрований в реєстрі за №397 (т.1 а.с.17-21).

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №195480941 від 02.01.2020 року (т.1 а.с.22-27) нежитлові будівлі, загальною площею 303,1 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, належать на праві приватної власності з 13.07.2018р. ТОВ «Варда Плюс» на підставі іпотечного договору від 26.03.2018р., укладеного із Громадською організацією «Одеська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. зареєстровано в реєстрі за №1617 (т.1 а.с.28-31).

5. Позиція суду.

5.1. Щодо повноважень прокурора на звернення до суду.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Конституційний Суд України вирішив, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Водночас, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Обґрунтовуючи своє звернення до суду із вказаним позовом, прокурор зазначає, що предметом спору у справі є рішення про надання землі органом, який відповідно до ст. 19 Конституції України повинен діяти у межах повноважень та в інтересах територіальної громади, проте зазначеними рішеннями порушуються інтереси останньої, а тому подання позову прокуратурою є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави. У даному випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду. Питання відчуження комунальної власності, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є виключною компетенцією Одеської міської ради, яка повинна представляти інтереси територіальної громади, проте ухвалила рішення всупереч таким інтересам, у зв`язку з чим захистити права територіальної громади у даному випадку може лише прокуратура шляхом реалізації повноважень, наданих їй державою в порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України.

За переконанням прокурора, за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки територіальній громаді, збереженні зеленої зони загального користування, пляжної зони і прибережної захисної смуги Чорного моря, забезпеченні вільного доступу людей до узбережжя, він обґрунтовано звернувся до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

З урахуванням наведеного прокурором обґрунтування, а також вищезазначених норм матеріального та процесуального права і судової практики, суд вважає, що представництво прокурором інтересів держави в суді в даному випадку є правомірним. При цьому, з огляду на суспільний інтерес до вказаної справи та викладені у позові обставини, суд вважає, що важливо та доцільно буде розглянути вказаний спір саме по суті, не зосереджуючи увагу на формальних підставах, які не мають для розгляду вказаного спору вирішального значення. У зв`язку з викладеним суд не погоджується з доводами відповідачів щодо відсутності у прокурора права звертатися до суду із вказаним позовом та вважає за необхідне розглянути позовні вимоги по суті.

5.2. Щодо наявності або відсутності яхт-клубу. Вказуючи, що спірна земельна ділянка надана ТОВ «Варда Плюс» для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, якого, фактично, за зазначеною адресою не існує, прокурор посилається на визначення поняття „яхт-клуб” у Правилах устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради № 1133-V від 05.04.2007р., та на відсутність відомостей щодо будь-яких пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів за адресою: м. Одеса. Французький бульвар 1/5 у розпорядженнях Одеської обласної державної адміністрації від 29.03.2012 № 284/А-2012 «Про визначення місць облаштування пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області» (у редакції розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 04.07.2017 № 549/А-2017) та від 19.09.2019р. № 1131/А-2019 «Про визначення місць облаштування пристаней, причалів, баз для стоянки і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області».

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд вказує наступне.

Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 29.03.2012 № 284/А-2012 «Про визначення місць облаштування пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області» (у редакції розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 04.07.2017 № 549/А-2017) (т.1, а.с.60-67), яке втратило чинність 19.09.2019р., проте було чинним на момент прийняття оскаржуваних рішень Одеської міської ради та укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки, містить перелік місць облаштування пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області. Як вбачається із вказаного Розпорядження, воно видано відповідно до п. 27 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147.

В свою чергу, у пункті 27 вказаного Положення зазначено про те, що рішеннями, зокрема, обласних держадміністрацій в порядку, визначеному законодавством, за погодженням з відповідними органами Державної прикордонної служби з урахуванням пропозицій райдержадміністрацій та органів місцевого самоврядування, а для суден флоту рибної промисловості з урахуванням пропозицій Держрибагентства, визначаються місця, в яких облаштовуються об`єкти базування в межах прикордонної смуги або контрольованого прикордонного району. При цьому, згідно з абзацами 2 та 3 вказаного пункту Положення, об`єктам базування надаються номери, а також здійснюється їх реєстрація відповідно до законодавства.

За змістом п. 1 Положення об`єктами базування в межах прикордонної смуги або контрольованого прикордонного району є пристані, причали, бази для стоянки і пункти базування маломірних суден, інших засобів, що не є суднами, але пристосовані для переміщення на них людей по воді, основні характеристики яких не перевищують параметрів, установлених для таких засобів Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською державними адміністраціями.

Аналізуючи зміст п. 1.3 Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси, затверджені рішенням Одеської міської ради № 1133-V від 05.04.2007р., суд вказує, що зазначені правила не містять визначення окремого поняття «яхт-клуб», проте разом з причалами рибалок-аматорів, причалами рятувальних станцій, станціями прокату човнів, водних велосипедів та мотоциклів тощо відносять їх до категорії „база-стоянка маломірних плавзасобів” - берегової території з прилеглою до неї акваторією, комплексом будівель, споруд, у межах якої базуються маломірні судна та плавзасоби.

Відповідно до п. 1.6. Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004р. № 642, база для стоянки маломірних (малих) суден - суб`єкт господарювання, одним зі статутних напрямів діяльності якого є надання послуг з безпечного утримання маломірних (малих) суден і який утримує і використовує спеціально обладнані для цього гідротехнічні споруди або природні берегові об`єкти, за винятком баз та інших пунктів базування суден флоту рибного господарства.

Таке саме визначення поняття бази для стоянки маломірних суден наведене у п. 1.7. Положення про систему управляння безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20.11.2003р. № 904.

При цьому, згідно п. 2.1. Правил безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004р. № 642, усі бази підлягають реєстрації в Морській адміністрації.

П.2.2 правил визначає, що реєстрація бази здійснюється на підставі письмової заяви адміністрації бази. До заяви додаються такі документи, завірені в установленому порядку:

копія правовстановлювального документа бази;

реєстраційна картка (додаток 1);

копія акта відводу земельної ділянки;

довідка про балансову належність основних фондів бази (споруд, плавзасобів тощо);

копія технічного паспорта (технічного звіту) бази;

копії свідоцтв Регістра судноплавства України на гідротехнічні споруди, що належать базі або експлуатуються нею (за наявності);

схема бази з визначенням основних технічних характеристик бази;

копія наказу про призначення особи, відповідальної за забезпечення БС на базі;

довідка про кількість суден на базі (окремо для фізичних та юридичних осіб).

Згідно з п.2.3 правил Морська адміністрація у місячний термін перевіряє надані документи і приймає рішення про реєстрацію (відмову в реєстрації) бази. При цьому робиться відповідний запис у Журналі реєстрації баз (додаток 2) та видається (у разі прийняття рішення про реєстрацію) Свідоцтво про реєстрацію бази (додаток 3).

Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 19.09.2019р. №1131/А-2019 «Про визначення місць облаштування пристаней, причалів, баз для стоянки і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області» (т.1 а.с.54-59) так само видано відповідно до п. 27 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147.

З наведеного вбачається, що розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 29.03.2012 № 284/А-2012 та від 19.09.2019р. № 1131/А-2019 не обліковують яхт-клуби на території Одеської області, а визначають місця, в яких облаштовуються об`єкти базування в межах прикордонної смуги або контрольованого прикордонного району, які, в свою чергу, спочатку повинні пройти відповідну реєстрацію в Морській адміністрації у визначеному вище порядку.

Таким чином, відсутність у переліку місць облаштування пристаней, причалів і пунктів базування маломірних суден та інших плавзасобів в Одеській області, визначеному у вищезазначених розпорядженнях Одеської обласної державної адміністрації, не свідчить про відсутність яхт-клубу за адресою: м. Одеса, Французький бульвар 1/5, як стверджує позивач, а може свідчити лише про те, що на момент видання вказаних розпоряджень яхт-клуб за вказаною адресою не пройшов усіх необхідних процедур згідно вимог законодавства для набуття статусу саме бази для стоянки маломірних суден, зокрема, реєстрації в Морській адміністрації.

При цьому перелік документів, що подається для проходження такої реєстрації, свідчить про необхідність попереднього одержання, зокрема, акту відводу земельної ділянки. Вказане дозволяє зробити висновок, що отримання земельної ділянки у користування передує та є необхідним для набуття об`єктом статусу бази-стоянки, що спростовує доводи позивача про те, що для отримання земельної ділянки з метою її подальшого використання для експлуатації яхт-клубу його місце розташування має міститися у переліку, затвердженому облдержадміністрацією.

Крім того, в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Варда Плюс» наявний Акт огляду земельної ділянки, складений відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (т.1 а.с.52), з якого вбачається, що 04.09.2018р. проведено огляд земельної ділянки, яка відповідно до наданих графічних матеріалів має площу 0,8000 га, що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5. За результатами візуального обстеження встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходяться будівлі, споруди, місця для збереження човнів.

З урахуванням наведеного, доводи позивача, викладені у п.3.1.1 рішення, судом до уваги не приймаються.

5.3. Щодо необґрунтованості площі земельної ділянки.

Позивачем вказує, що в проекті землеустрою щодо відведення ТОВ «Варда Плюс» земельної ділянки площею 0,6844 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, відсутнє обґрунтування збільшення площі земельної ділянки з 0,3690 га до 0,6844 га для обслуговування існуючих на нежитлових будівель площею 303,1 кв.м.

В обґрунтування розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування нежитлових будівель, загальною площею 303,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, позивачем надано технічний паспорт від 27.10.2017р., виготовлений КП «Коло друзів» на вказані нежитлові будівлі (т.1 а.с.32-37), в якому зазначено загальну площу земельної ділянки 3690 кв.м (0,3690 га). За переконанням позивача, відповідно до вказаного технічного паспорту земельна ділянки під будівлями та спорудами огороджена, що вказує на визначення достатнього розміру для обслуговування існуючих будівель попереднім власником.

Також позивачем на обґрунтування зазначених тверджень надано до суду рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 349 від 05.05.1960р. «Об отводе земельных участков государственным организациям под строительство» (т.1 а.с.38), відповідно до п.2 якого вирішено відвести Спортивному товариству «Динамо» при УВС Одеського Облвиконкому земельну ділянку, площею до 1000-1200 кв.м, з розташованими на ній будівлями на прибережній захисній смузі на кордоні із пляжем санаторію «Росія» для організації водної станції, без права капітального будівництва, без огородження ділянки та берегової смуги, для забезпечення вільного доступу трудящих до моря.

Згідно зі ст. 73, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Таким чином, звертаючись до суду із зазначеним позовом і обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що площа наданої ТОВ «Варда Плюс» у користування земельної ділянки для обслуговування існуючих нежитлових будівель площею 303,1 кв.м необґрунтовано збільшена з 0,3690 га до 0,6844 га та, посилаючись при цьому на положення ч. 2 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України, прокурор у відповідності до вище перелічених норм ГПК України повинен був довести належними та допустимими доказами, яка саме площа спірної земельної ділянки необхідна для обслуговування нерухомості, що знаходиться на вказаній земельній ділянці та належить ТОВ «Варда Плюс», а також спростувати висновок Одеської міської ради про розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування об`єктів нерухомості – 0,6844 га.

Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Варда Плюс», при його розробленні використовувався технічний паспорт на нежитлові будівлі за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, виготовлений на замовлення ГО «Одеська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України» ФОП Мойсеєнко В.В. станом на 02.02.2018р. (т.3 а.с.146-153), тобто інший технічний паспорт ніж той, на який посилається позивач.

З плану земельної ділянки, що міститься у вказаному технічному паспорті, вбачається, що розташовані на ній будівлі знаходяться на певній відстані одна від одної, тобто не являються єдиним об`єктом, що потребує наявності під`їздів та проходів на місцевості до кожної із будівель, а отже визначити площу земельної ділянки, що є необхідною для їх експлуатації, можливо лише за допомогою спеціальних знань. Загальна площа земельної ділянки під будівлями у вказаному технічному паспорті не визначена.

Суд наголошує на тому, що жодний нормативний акт не встановлює порядку визначення або нормативу розміру та меж земельних ділянок, необхідних для обслуговування об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до абз.2 п.18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 за № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

При цьому, суд враховує, що ТОВ «Варда Плюс» заявляла суду клопотання про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою, під час проведення якої судовий експерт відповідного фаху міг надати відповідь про те, чи відповідає площа відведеної ТОВ «Варда Плюс» земельної ділянки в оренду необхідному розміру для експлуатації існуючих на ній будівель. Проте позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував, натомість власних доказів на підтвердження необхідного для експлуатації нежитлових будівель розміру земельної ділянки суду не надав, при цьому ані суд, ані учасники справи не мають необхідного обсягу спеціальних знань для вирішення вказаного питання.

Суд зазначає, що вказана у експлікації до технічного паспорту, виготовленого 27.10.2017 року (т.1 а.с.32-37), площа земельної ділянки, на яку посилається позивач, жодним чином не свідчить про те, що саме така площа необхідна для обслуговування нежитлових будівель, загальною площею 303,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5. А технічний паспорт не є в даному випадку допустимим доказом підтвердження необхідної площі земельної ділянки у розумінні ст.77 ГПК України.

Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено спеціальний порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду громадянам та юридичним особам.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядуванні підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Матеріали справи свідчать, що землевпорядною організацією – ПП «Одесгеосервіс» був розроблений проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Варда Плюс" земельної ділянки площею саме 0,6844 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5 (т.3 а.с.37-239). Вказаний проект був погоджений Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради (висновок № 01-11/4525-239пз від 14.11.2018р.) (т.3 а.с.173-155), а також Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (висновок № 11739/82-18 від 28.11.2018р.) (т.3 а.с.176-177), у тому числі щодо меж і розміру земельної ділянки, розрахованого, зокрема, на підставі Відомості вирахування площ угідь в розрізі землекористувача (т.3 а.с.140-142).

За таких обставин, суд вважає, що перший заступник Одеської місцевої прокуратури № 3, як позивач у справі, не підтвердив свої доводи про безпідставне, значне перевищення площі земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ "Варда Плюс", та належним чином не спростував того факту, що визначена у проекті землеустрою площа є необхідною для обслуговування об`єкту нерухомості, оскільки докази, що підтверджують розмір площі земельної ділянки та є частиною затвердженого проекту землеустрою, є більш вірогідними ніж докази, надані прокурором у підтвердження того, що необхідною є площа розміром 0,3690 га – технічний паспорт від 27.10.2017 року.

Крім того, з матеріалів справи та наданих під час розгляду справи пояснень її учасниками судом встановлено, що земельна ділянка по Французькому бульвару, 1/5 у м. Одесі, на якій розташовано належний ТОВ "Варда Плюс" на праві власності об`єкт нерухомого майна, належить до земель комунальної власності. Право користування попереднього власника нерухомого майна спірною земельною ділянкою в установленому законом порядку оформлено не було.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (частина 1 статті 124 ЗК). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК).

Згідно із частиною 2 статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 134 ЗК не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина 3 статті 124 ЗК).

Отже, зазначеними нормами законодавства передбачено, що у разі розташування на земельних ділянках державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, законом охороняються і права зазначених осіб на відповідні земельні ділянки, на яких розташовано згадані об`єкти, при цьому такі земельні ділянки або права на них в силу частини 2 статті 134 ЗК не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивач у справі на довів суду необхідність та можливість проведення земельних торгів, а отже, і отримання земельної ділянки у користування у поза конкурентний спосіб.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного суду від 09.02.2018 року у справі № 910/4528/15, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у справі № 910/4528/15 (відведення земельної ділянки під звичайне будівництво житлових будинків) відрізняються за змістом від правовідносин, що розглядаються в даній справі (відведення земельної ділянки для експлуатації яхт-клубу із рятувальною станцією).

З урахуванням наведеного у сукупності, доводи прокурора, викладені у п.3.1.2 рішення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

5.4. Щодо розташування об`єкту в межах прибережної смуги.

У позовній заяві прокурор зазначає, що в порушення норм Земельного кодексу України та Водного кодексу України Одеською міською радою спірна земельна ділянка, розташована в межах прибережної захисної смуги, відведена для цілей, які не відповідають вимогам діючого законодавства щодо її використання, а також за відсутності необхідного погодження Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, що передбачено ч. 3 ст. 186-1 ЗК України.

Суд розглядає питання розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги з урахуванням двох аспектів: 1) врахування обмежень щодо здійснення господарської діяльності на цій земельній ділянці; 2) наявність або відсутність необхідності отримання погодження Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації на затвердження проекту землеустрою.

5.4.1. Щодо обмежень у здійсненні господарської діяльності на земельній ділянці.

Відповідно до статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного кодексу України.

Згідно ст. 1 ВК України прибережна захисна смуга – це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

За змістом ст. 62 ЗК України, ст. 90 ВК України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об`ємом понад 1 кубічний метр на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; застосування сильнодіючих пестицидів. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Відповідно до п. п. 2, 4, 5, 11, 12 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінекоенерго, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води. У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар`єрів, струмків тощо. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов`язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

Отже, прибережна захисна смуга – це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово з урахуванням висновків Верховного Суду України (постанови від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-175цс14, і від 24 грудня 2014 року у справі № 6-206цс14) вказувала, що, надаючи земельну ділянку, за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно враховувати саме нормативні розміри прибережних захисних смуг, установлені статтею 88 ВК України, та орієнтовні розміри та межі водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (постанови від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

При цьому, такі висновки, викладені у зазначених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, стосувалися оскарження передання земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги саме у межах населеного пункту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що земельна ділянка (кадастровий номер 5110137500:48:001:0010), площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, незважаючи на відсутність відповідного проекту землеустрою щодо визначення прибережної захисної суги, знаходиться у прибережній захисній смузі Чорного моря у м. Одесі.

Водночас, вказане жодним чином не свідчить про протиправність оскаржуваних рішень. Так, за змістом ч.4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.Аналогічні положення встановлені ч.3 ст.85 ВК України.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, на підставі оскаржуваних рішень Одеської міської ради надана ТОВ «Варда Плюс» саме в оренду, що дозволено нормами ч. 4 ст. 59 ЗК України з урахуванням дотримання обмежень, встановлених законом.

Судом встановлено, що як в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5 в оренду ТОВ «Варда Плюс», так й в договорі оренди вказаної земельної ділянки від 06.08.2019р., укладеному між Одеською міською радою та ТОВ «Варда Плюс», враховані та зазначені всі обмеження для здійснення на ній господарської діяльності, встановлені законом.

Зокрема, у висновку Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 14.11.2018р. № 01-11/4525-239пз (т.3 а.с.173-175), яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Варда Плюс», вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України та рекомендовано обмеження по праву оренди земельної ділянки відповідно до ст. 111 Земельного кодексу України.

Листом Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 23.08.2018р. №01-11/3516-404оп (т.1 а.с.41-42), наданим у відповідь на лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 20.08.2018р. № 01-18/1665 з проханням надати інформацію щодо відповідності місця розташування земельної ділянки Генеральному плану м. Одеси, плану зонування території (зонінгу) м. Одеси або детальному плану території, затвердженому згідно з вимогами ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Варда Плюс» земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, повідомлено, що у відповідності з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016р. № 1316-VII, дана земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні Р-2 (рекреаційна зона активного відпочинку), в проектних прибережній захисній смузі та в водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів. Одними із допустимих і супутніх видів використання території рекреаційної зони Р-2 є розташування яхт-клубів, рятувальних станцій. Розташування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією в межах рекреаційної зони Р-2 відповідає затвердженій містобудівній документації за умови дотримання режиму використання території в межах проектної прибережної захисної смуги. Межі земельної ділянки визначаються проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням даних державного земельного кадастру, погоджень суміжних землекористувачів та забезпечення безперешкодного проходу громадян до пляжної зони узбережжя.

У підпунктах 3, 4 п. 6 висновку Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 11739/82-18 від 28.11.2018р. (т.3 а.с.176-177), яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду ТОВ «Варда Плюс» для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, зазначено категорію земельної ділянки: землі рекреаційного призначення; цільове призначення запроектованої земельної ділянки, код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель: на момент складення проекту землеустрою землі запасу (землі, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), код 16.00, запропоноване проектом землеустрою для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, код 07.01. У підпункті 6 п. 6 висновку зазначена наявність обмежень на земельній ділянці: охоронна зона навколо інженерних комунікацій код 01.08. - 0,1858 га; водоохоронна зона код 05.01. - 0,6844 га; прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах код 05.02. - 0,6844 га; зона особливого режиму забудови код 06.01.- 0,6844 га; право проходу та проїзду на велосипеді код 07.01. - 0,0040 га. У відповідності до п. 9 висновку зауваження по проекту землеустрою відсутні.

Згідно п. п. 8.1., 8.2. договору оренди землі від 06.08.2019р. на орендовану земельну ділянку встановлено такі обмеження у використанні земельної ділянки:

- вид обмеження - водохоронна зона; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження - 0,6844 га, підстава для виникнення обмеження - Закон, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення державного земельного кадастру" 17.10.2012; строк дії обмеження - безстроково;

- вид обмеження - прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження - 0,6844 га, підстава для виникнення обмеження - Закон, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення державного земельного кадастру" 17.10.2012; строк дії обмеження - безстроково;

- вид обмеження - зона особливого режиму забудови; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження - 0,6844 га, підстава для виникнення обмеження - Закон, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення державного земельного кадастру" 17.10.2012; строк дії обмеження - безстроково;

- вид обмеження - охоронна зона навколо інженерних комунікацій; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження - 0,1858 га, підстава для виникнення обмеження - Закон, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення державного земельного кадастру" 17.10.2012; строк дії обмеження - безстроково.

Інші обмеження та сервітути можуть бути встановлені відповідно до вимог чинного законодавства. Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання Орендарем.

Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

Таким чином, судом встановлено, що передача в оренду ТОВ «Варда Плюс» земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5 здійснювалася з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

Водночас, посилання прокурора на висновки, які містяться у постановах Верховного суду від 26.02.2020 року у справі № 911/3315/17, від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, від 25.09.2019 року у справі №367/2022/15-ц, тощо стосуються відведення земельної ділянки у приватну власність, у зв`язку з чим судом до уваги не приймаються.

5.4.2. Щодо необхідності отримання погодження Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації на затвердження проекту землеустрою.

Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 19.12.2019р. № 5955/05-41/5712 (т.1 а.с.47-48), наданого прокурору Одеської місцевої прокуратури №3 Прокуратури Одеської області, проект землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ «Варда Плюс» земельної ділянки, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5 на розгляд Департаменту не надходив, висновки про погодження документації із землеустрою не надавались. У вказаному листі зазначено, що ПП «Одесгеосервіс» листом від 18.12.2018р. № 352 зверталось до Департаменту про надання інформації щодо необхідності погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,6844 га, в оренду ТОВ «Варда Плюс» за рахунок земель рекреаційного призначення за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, за результатом розгляду якого Департаментом листом від 28.12.2018р. № 8388/05-45/5741 надано відповідь.

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 28.12.2018р. №8388/05-45/5741 (т.2 а.с.122) останній розглянув лист від 18.12.2018р. №352 щодо надання інформації стосовно необхідності погодження Департаментом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду ТОВ «Варда Плюс», загальною площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5 за рахунок земель рекреаційного призначення та інформує, що згідно з пунктом 3 статті 186-1 Земельного кодексу України до компетенції Департаменту не входить погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель рекреаційного призначення.

Згідно ч. 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частини 1 статті 20 ЗК віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із проекту землеустрою щодо відведення в оренду ТОВ «Варда Плюс» земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, рішення Одеської міської ради про віднесення вказаної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії у ньому відсутні.

Частиною 5 статті 20 ЗК встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки – використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

За змістом положень частини 1 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Така містобудівна документація на місцевому рівні відповідно до статті 16 зазначеного Закону розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру, який, відповідно до статті 193 Земельного кодексу України, є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташованих в межах кордонів України, у якій зазначене їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 22.10.2018р. № 01-18/2049 (т.1 а.с.39) відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015р. № 6489-VI, плану зонування території (Зонінг) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016р. № 1316-VII, земельна ділянка, площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, буде відноситись до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до доповнення до довідки № 953/172-18 від 12.11.2018р. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.12.2018р. № 3365/112-18 (т.1 а.с.40-41) земельна ділянка за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, буде відноситись до земель рекреаційного призначення.

У Висновку державної експертизи землевпорядної документації від 06.12.2018р. №3753-18, наданому Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (т.1 а.с.49-50), в якому було зазначено зауваження та пропозиції до землевпорядної документації (п.10), міститься напис начальника відділу державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.12.2018р., засвідчений печаткою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно якого зауваження, визначені у п. 10, усунені.

Згідно листа Державного агентства водних ресурсів України, наданого у відповідь на лист ПП «Одесгеосервіс» від 12.11.2018р. № 315 (т.1 а.с.51), відповідно до частини третьої статті 186 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає погодженню з Держводагентством. Відповідно до статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Отже, земельні ділянки в межах прибережних захисних смуг можуть належати до будь-якої категорії земель. Враховуючи зазначене та інформацію, наведену в проекті, повідомлено, що зазначений проект не підлягає погодженню з Державним агентством водних ресурсів України.

За таких обставин, суд вважає, що в порядку ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України прокуратурою належних та допустимих доказів на спростування зазначених вище висновків контролюючих органів, що погодили проект землеустрою, суду не надано, а наявність порушень відповідачами чинного законодавства не доведено.

За таких обставин, не можуть бути визнані обґрунтованими доводи, наведені у п.3.1.3 рішення.

5.4.3. Щодо принципу „належного урядування”.

Суд наголошує, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії").

Отже в даному випадку йдеться про дотримання принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

З урахуванням наведених принципів суд зазначає, що спірна земельна ділянка була отримана ТОВ «Варда Плюс» в оренду в результаті проведення державними органами законодавчо встановлених процедур. А отже, відповідальність за вказані процедури у жодному випадку не може покладатися на ТОВ «Варда Плюс», яке розраховувало на їх належність та легітимність.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, оскільки прокурор не довів суду належними та допустимим доказами незаконності рішень Одеської міської ради №3678-VII від 19.09.2018р. "Про надання дозволу ТОВ "Варда Плюс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією" та №4457-VII від 20.03.2019р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, та надання її в оренду ТОВ "Варда Плюс", суд приходить до висновку, що підстави для визнання незаконними вказаних рішень відсутні, відтак, позов прокурора у цій частині задоволенню не підлягає.

5.5. Щодо визнання недійсним договору оренди землі №397, укладеного 06.08.2019 року.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р., вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" власником спірної земельної ділянки є територіальна громада, яка делегує відповідній раді повноваження щодо передачі права користування від імені цієї громади, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

При цьому, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні свої функцій, у тому числі щодо розпорядження майном шляхом укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.

Як вже було встановлено судом, підстав для визнання рішень Одеської міської ради №3678-VII від 19.09.2018р. "Про надання дозволу ТОВ "Варда Плюс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8000 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель яхт-клубу з рятувальною станцією" та №4457-VII від 20.03.2019р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,6844 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, та надання її в оренду ТОВ "Варда Плюс", на підставі яких між Одеською міською радою та ТОВ "Варда Плюс" був укладений договір оренди землі №397 від 06.08.2019 року, незаконними немає

З огляду на вказане, оскільки вимоги про визнання недійсним договору є похідними, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

5.6. Щодо здійснення відповідачем-2 незаконного будівництва.

З урахуванням п.5 ч.4 ст.238 ГПК України суд не надає оцінку аргументам учасника справи, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмету спору.

Суд зазначає, що питання використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, зокрема шляхом здійснення незаконного, за думкою прокуратури, будівництва, може бути розглянуто в контексті виконання договору оренди земельної ділянки від 06.08.2019р., та у визначених договором та законом випадках може слугувати підставою для його розірвання, проте зазначених вимог та підстав прокуратурою у позовній заяві не зазначено.

Водночас, вказані обставини не можуть бути підставою для визнання договору оренди спірної земельної ділянки від 06.08.2019р. недійсним, вимоги про що є предметом даного позову.

За таких обставин, суд не приймає та не надає оцінки відповідним аргументам, викладеним у п.3.1.3 рішення.

При цьому, судом встановлено, що питання щодо законності будівництва на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5 наразі є предметом розгляду у адміністративній справі №420/5820/20 за позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Державної інспекції містобудування України до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Варда Плюс», про визнання протиправними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі 02.09.2019р. ТОВ «Варда Плюс» дозволу №ОД 112192452146 на виконання будівельних робіт, а саме: «Нове будівництво яхт-клубу з рятувальною станцією, кімнатами відпочинку, місцями для заняття спортом, закладом громадського харчування та елінгом, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5»; скасування дозволу від 02.09.2019р. №ОД 112192452146, виданого Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, яка розглядається Одеським окружним адміністративним судом.

З урахуванням наведеного, питання законності будівництва комплексу нерухомого майна на спірній земельній ділянці відноситься до юрисдикції адміністративного суду та на сьогоднішній день є предметом розгляду у адміністративній справі № 420/5820/20, яка розглядається Одеським окружним адміністративним судом. Доказів наявності рішення адміністративного суду про визнання такого будівництва незаконним прокуратурою суду також не надано.

5.7 Щодо зобов`язання повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 0,6844 га.

Як встановлено судом, зазначені вимоги заявлені позивачем виключно як похідні від вимог про визнання незаконними рішень Одеської міської ради та визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки та в їх обґрунтування не зазначеної окремої правової підстави.

Водночас, правовідносини щодо витребування майна регулюються, зокрема ст. 387 ЦК України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, статтею 212 ЗК України, яка визначає необхідність повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, ч.3 ст.1212 ЦК України щодо повернення виконаного за недійсним право чином.

Водночас, як вже було встановлено судом, ТОВ "Варда Плюс" отримало спірну земельну ділянку на підставі оплатного договору оренди від 06.08.2019р. № 397, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Варда Плюс», згідно п. 4.2. якого орендна плата за земельну ділянку площею 0,6844 га розрахована у розмірі 3% (трьох відсотків) від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 106 846,88 грн. (сто шість тисяч вісімсот сорок шість гривень 88 копійок) на рік. У матеріалах справи відсутні також докази того, що вказана земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Одеси не з волі Одеської міської ради.

Також судом під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Варда Плюс» на праві приватної власності належать нежитлові будівлі, загальною площею 303,1 кв.м, розташовані на спірній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5.

Заявляючи вимоги про зобов`язання ТОВ "Варда Плюс" повернути Одеській міській раді земельну ділянку, площею 0,6844 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5 (тобто всю надану в оренду земельну ділянку), одночасно позивач у своїй відповіді на відзив Одеської міської ради та ТОВ «Варда Плюс» наголошує на тому, що ТОВ «Варда Плюс» мала право користування земельною ділянкою площею 0,3690 га (при площі забудови в межах фундаменту - 0,0548 га), яке перейшло від попереднього власника.

Тобто суд зауважує, що прокурором належним чином не визначено підстави позову у цій частині.

Частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Варда Плюс" на нежитлові будівлі, загальною площею 303,1 кв.м, розташовані на спірній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Судом під час розгляду справи встановлено та позивачем не заперечується, що право власності у ТОВ "Варда Плюс» на нежитлові будівлі, загальною площею 303,1 кв.м, розташовані на спірній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 1/5, виникло на законних підставах, у зв`язку з чим позовні вимоги про зобов`язання повернути Одеській міській раді спірну земельну ділянку під вказаними будівлями за своїми наслідками становлять втручання позивача у право ТОВ «Варда Плюс» на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

Саме положеннями вказаних статей прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, про необхідність повернення спірної земельної ділянки Одеській міській раді.

Натомість, суд зазначає, що відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, а відповідачами, в свою чергу, є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Разом з тим, Одеську міську раду, на користь якої позивач просить зобов`язати ТОВ «Варда Плюс» повернути спірну земельну ділянку, ним визначено в якості відповідача. При цьому, зобов`язання одного відповідача виконати певні дії на користь іншого відповідача господарським процесуальним законодавством не передбачено, що, у сукупності з вищенаведеним, зумовлює відмову й у задоволенні вказаних позовних вимог.

5.8. Розподіл судових витрат

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, підстави для покладення на відповідачів судових витрат у вигляді судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст складено 09 жовтня 2020 р.

Суддя Ю.М. Щавинська