Court ruling № 92114530, 07.10.2020, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

07 жовтня 2020 року м. Київ № 640/6660/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шулежка В.П., суддів Літвінової А.В., Погрібніченка І.М., розглянувши без виклику учасників справи клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Комісії з питань вищого корпусу державної служби, Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Комісії з питань вищого корпусу державної служби, Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження від 26.02.2020 №171-р «Про призначення ОСОБА_2 Головою Державної служби України з етнополітики та свободи совісті».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки вважає, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. У даному випадку, предметом оскарження є розпорядження відповідача з кадрових питань, тобто акт індивідуального характеру, прийнятий стосовно ОСОБА_2 , а тому, на думку представника відповідача, позивач не є учасником правовідносин, що виникли з оскаржуваного рішення, а тому не породжує для нього жодних прав та обов`язків і не надає права на захист, тобто права звернення з даним позовом до суду.

Клопотання про закриття провадження у справі надіслано іншим учасникам справи для надання пояснень з приводу заявленого клопотання.

Позивачем подано заперечення щодо клопотання відповідача та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подану заяву, дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 №1171-р оголошено проведення повторного конкурсу на зайняття посади Голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті.

Внаслідок проведення повторного конкурсу на зайняття посади Голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті протоколом засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби від 21.012020 №03/2020, опублікований на офіційному веб-сайті Національного агентства України з питань державної служби вирішено внести суб`єкту призначення пропозицію щодо кандидатур для визначення переможця конкурсу на зайняття посади Голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті наступних осіб, які набрали найбільшу кількість балів відповідно до загального рейтингу кандидатів: ОСОБА_1 - 9,57, ОСОБА_3 - 9,29, ОСОБА_2 - 8,01, ОСОБА_4 - 7,72.

Оскаржуваним розпорядженням Кабінет Міністрів України призначено ОСОБА_2 головою Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, з яким позивач не погоджується та вважає його протиправним, оскільки визначення результатів конкурсу та визначення переможця відповідачем проведено з порушенням дотримання норм чинного законодавства.

Завданням адміністративного судочинства згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

У статті 5 КАС України остаточне закріплення знайшов взаємозв`язок між правом особи на звернення до суду і порушенням її суб`єктивних прав, в якій зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які не належать їй особисто.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Водночас, визначальними ознаками справи адміністративної юрисдикції є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі.

Беручи до уваги те, що оскаржуваним розпорядженням призначено іншого учасника конкурсу на зайняття посади голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, в той час, позивач, як учасник конкурсу, не погоджується з такими результатами конкурсу, вказане розпорядження безпосередньо порушує його права та інтереси як претендента на вказану посаду, з урахуванням аналізу викладених норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку про те, що заявлені в рамках даного спору вимоги позивача підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

Отже, клопотання представника відповідача про закриття провадження є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сиди з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені у апеляційній скарзі на рішення суду.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Судді А.В. Літвінова

І.М. Погрібніченко