Court ruling № 92010844, 28.09.2020, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/2976/20

У Х В А Л А

28 вересня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

за участю секретаря Пивовар Т.В.,

за участю сторін:

від відповідача – Левенець А.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання позивача про зупинення провадження у справі

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів №499 від 27.02.2020 року та №301 о/с від 04.03.2020 року, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення по кримінальній справі. В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що підставою звільнення ОСОБА_1 було повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12019161470001328 від 02.10.2019.

Відповідачем до суду подані заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких представник відповідача зазначив, що клопотання ОСОБА_2 не містить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість адміністративного суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляд у цій справі.

При цьому представник відповідача зазначив, що позивача звільнено в наслідок реалізації наказу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення накладеного відповідно до наказу ГУНП в Одеській області №499 від 27.02.2020. Представник відповідача зауважує, що звільнення позивача не обумовлене повідомленням про підозру у кримінальному провадженні, а лише вчиненим позивачем дисциплінарним проступком, відтак підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили у кримінальній справі не має.

Позивач та його представник до судового засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог КАС України. Причини неявки суду не повідомлено.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.09.2020 проти клопотання про зупинення провадження заперечував та просив в його задоволенні відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Враховуючи обґрунтування заявленого клопотання, суд зазначає, наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З наведених положень п.3 ч.1 ст.236 КАС України, на підставі яких заявлене клопотання, вбачається, що зупинення провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, можливе лише та виключно лише коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що позивач просить зупинити провадження у справі №420/2976/20 до набрання законної сили рішенням у кримінальному провадженні №12019161470001328 від 02.10.2019 року, в межах якого позивачу вручено повідомлення про підозру.

Так, предметом розгляду у справі №420/2976/20 є встановлення правомірності наказів Головного управління Національної поліції в Одеській області від 27.02.2020 року №499 та від 04.03.2020 №301 о/с.

Отже, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.03.2020 №301 о/с, яким звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 реалізований наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 27.02.2020 року №499.

В свою чергу, наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 27.02.2020 року №499, прийнято на підставі висновків службового розслідування проведеного ГУНП в Одеській області у зв`язку з отриманням інформації про те, що посадовими особами Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві, в рамках кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР 02.10.2019 за №12019161470001328 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст.365 КК України, проводяться слідчі дії.

Так, за результатами службового розслідування відповідач дійшов висновку про наявність в діях позивача, під час його перебування на лікарняному, ознак дисциплінарного проступку.

Таким чином, сам факт наявності повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12019161470001328 від 02.10.2019 не є самостійною підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних наказів.

Отже, хоча службове розслідування, за наслідком якого винесено оскаржувані накази, розпочато у зв`язку із початком досудового розслідування кримінального провадження, однак таке розслідування та відповідні накази ґрунтуються на самостійних правових підставах.

Разом з тим суд вважає обґрунтованими посилання представника відповідача на правові висновки Верховного суду у справах №804/481/18 та №806/2492/16.

Так, у постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі №804/481/18 зазначено, що на відміну від звільнення у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду (якщо такий є), звільнення, зокрема, працівника поліції, у зв`язку з накладенням стягнення в дисциплінарному порядку не пов`язано із кримінально-правовою кваліфікацією тих самих дій, які водночас стали підставою і для службового розслідування, і для кримінального провадження. Вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Отже, перевірка наявності вироку, що набрав законної сили здійснюється судом при вирішенні спору щодо законності звільнення поліцейського лише в разі його звільнення з підстав передбачених пунктом 10 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у разі набрання законної сили рішенням суду).

В постанові Верховного суду від 31.03.2020 у справі №806/2492/16 суд зазначає, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII). Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Керуючись ст. 236 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів №499 від 27.02.2020 року та №301 о/с від 04.03.2020 року, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу – відмовити.

Ухвала окремо від остаточного рішення оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею 05.10.2020 року.

Суддя Марин П.П.