Court ruling № 92007297, 06.10.2020, Zavodskyi District Court of Dniprodzerzhynsk City

справа № 208/5076/18

№ провадження 1-кп/208/175/20

УХВАЛА

06 жовтня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Івченко Т.П.

при секретарі Лихолат І.С.

за участю прокурора Хижниченко Є.Л.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Горкун Д.О.

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12018040160000989 від 31.05.2018 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, під час судового розгляду до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, -

встановив:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська знаходиться матеріали обвинувального акту по кримінальному провадженню № 12018040160000989 від 31.05.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.187, ч.1 ст.263 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 08.10.2020р.

У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені тяжких кримінальних правопорушень, обвинувачений перебуваючи на свободі може спробувати переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та вчинити інші кримінальні правопорушення, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає.

Захисник Горкун Д.О. вважав необхідним врахувати тривалість тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, наявність соціальних зв`язків, та постійного місця проживання. Належна процесуальна поведінка обвинуваченого, на думку захисника, можлива при зміні обраного запобіжного заходу на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника, але просив вирішити це питання на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту клопотання, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.1 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

Згідно ст.178 КПК України, ч.1 ст. 194 КПК України, практики ЄСПЛ, оцінка заявлених ризиків має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).

Суд вважає, оскільки обвинувачений не має постійного офіційного місця роботи, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв`язків, на даний час відбулася зміна складу суду, що потребує вирішення витання в порядку ст. 319 КПК України, що заявлені прокурором ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними, що свідчить про можливість ухилення обвинуваченого від суду, при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя.

Крім того, суд бере до уваги характеризуючи данні на особу обвинуваченого, наявність даних щодо попередньої кримінальної відповідальності особи, що підтверджує ризик можливості вчинення ним нового злочину.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що раніше обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинуваченого має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинуваченого на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 139, 140, 143 177, 178, 183, 331 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

У задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою на 60 днів, тобто до 02.12.2020 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд місто Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя Івченко Т. П.