Decision № 92006295, 26.08.2020, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/49/20

Провадження № 2/161/1215/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 серпня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

секретаря - Жаловаги І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування страхового відшкодування в порядку регресу.

Свій позов мотивує тим, що 05.03.2018 року між ПрАТ «СК ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5865787, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Mercedes Benz 310», р.н. НОМЕР_1 .

Вказує, що 10.05.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_2 , належного ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Mercedes Benz 310», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Луцького міськрайонного суду від 16.08.2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак провадження відносно них закрите у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до відповідальності.

Зазначає, що 06.09.2018 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП і на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування, страховою компанією було здійснено виплату в розмірі 4062,36 грн.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 не повідомив страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду, чим порушив п. 5 ст. 21 Закону України «Про страхування» та п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача на користь товариства в порядку регресу 4062,36 грн. сплаченого страхового відшкодування та судові витрати у справі.

Представник позивача до початку розгляду справи по суті подала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не подав. А тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.03.2018 року між ПрАТ «СК ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5865787, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Mercedes Benz 310», р.н. НОМЕР_1 (а.с. 7).

Із постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.08.2018 року слідує, що 10.05.2018 року о 12 год. 00 хв. в с.Підгайці Луцького району по вул. Дубнівській, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Фіат» д.н.з. НОМЕР_2 не був уважний за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п.п.2.35, 12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).

В свою чергу ОСОБА_1 при тих же обставинах керуючи автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи від магазину «Продукти» рухаючись по правій смузі та перед початком руху та перестроюванням, не надав переваги у русі автомобілю «Фіат» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у крайній лівій полосі, чим порушив вимоги п.п.10.1 ПДР. Внаслідок зіткнення автомобілі зазнали механічні ушкодження (а.с. 18-20).

Постановою суду винними в даній ДТП визнані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , однак провадження відносно них закрите у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до відповідальності (а.с. 18-20).

Згідно із ст. 82 ч. 6 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

П. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України передбачено, що страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

У відповідності до п. 33.1.4 ч. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Як з`ясовано судом, відповідач ОСОБА_1 не повідомив страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду, тим самим порушив вимоги п.5 ч. 1 ст. 989 ЦК України та п. 33.1.4 ч. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається із платіжного доручення № 21492 від 04.10.2018 року страховою компанією було виплачено на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 4062,36 грн. (а.с. 33).

У відповідності до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма передбачена в ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

При цьому, відповідно до пп. ґ п. 38.1.1. ч. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача - 4062,36 грн. понесених витрат на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Крім того, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1921,00 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 82, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 979, 989, 993, 1191 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути в порядку регресу з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ЄРДПОУ - 20782312) - 4062 (чотири тисячі шістдесят дві) грн. 36 коп. сплачених в якості страхового відшкодування та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31 серпня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк