Decision № 91743973, 11.09.2020, Kyivskyi District Court of Odesa City

______________________

Справа № 947/8255/20

Провадження № 2/947/2475/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Коваленко О.Б.,

За участю - секретаря Маценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, ДМС України Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області Київського районного відділу, про встановлення факту постійного проживання на території України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України з 24 серпня 1991 року по теперішній час.

Позивач зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та постійно мешкав з батьками та сестрою в селі Серби Кодимського району Одеської області, де був зареєстрований разом з батьками.

Після закінчення загальноосвітньої школи, він працював у м. Кодима слюсарем. У подальшому він вирішив поїхати до м. Одеси для вступу у навчальний заклад, в зв`язку з чим планував змінити місце реєстрації. У зв`язку з переїздом до м. Одеси, він був знятий з реєстрації, про що свідчить адресний лист вибуття від 12 вересня 1990 року. У зазначеному листі вказано місце вибуття - село Серби Кодимського району Одеської області, а місце прибуття - місто Одеса. До навчального закладу він не вступив, але залишився проживати у м. Одеси та з того моменту не мав місця реєстрації. Почав працювати електриком, брав приватні замовлення та не мав постійного офіційного місця роботи. Пізніше познайомився з дружиною, з якою 04 вересня 1993 року одружився. Після чого, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дочка ОСОБА_2 , яка також є громадянкою України. Саме в даний період, після народження дитини, позивач загубив паспорт колишнього громадянина СРСР, і до теперішнього дня не маю документа який посвідчує особу. Починаючи с 1991 року позивач не виїжджав з України, тобто безперервно знаходився на території України з дня народження, та набув право на громадянство України, оскільки на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991року) постійно проживав на території України. За весь цей час у позивача не виникало необхідності перетинати кордон України, він не звертався до медичних закладів, не було нагоди здійснювати правочини для яких необхідним є паспорт, тому коли він дізнався, що отримання документів можливо лише у судовому порядку, відкладав це на потім.

Через зіткнення з проблемами пов`язаними з відсутністю паспорту та нелегальності його перебування на території України позивач звернувся до Київського РВ ум. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо видачі паспорту замість утраченого. У відповіді заявнику повідомили, що за заявою було проведену перевірку, якою встановлено особу заявника ОСОБА_1 , але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави.

Після цього позивач знову звернувся до Київського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області з заявою щодо видачі довідки про встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року, в чому йому відмовили, пояснивши необхідністю звернення до суду для встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги заяви, просила задовольнити.

Представники відповідачів Головного управління ДМС України Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області та ДМС України Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області Київського районного відділу у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. Відповідачі надали до суду відзиви, в якіх просили відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними доказами: відповіддю Київського районного відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 05.10.2019; свідоцтвом про народження ОСОБА_1 ; довідкою Київського РВ в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 23.07.2019; Свідоцтвом про шлюб виданий 21 серпня 2007 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_2 ; паспортом та ІПН ОСОБА_3 ; Паспортом та ІПН ОСОБА_4 ; копією адресного листа ви буття від 12.09.1990 року.

Допитані у судовому засіданні свідки надали пояснення суду.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що позивач є її братом, в 1989 році прийшов з армії, переїхав проживати до неї в м.Одесу. Позивач працював в Одесі електриком. ІНФОРМАЦІЯ_4 у свідка народилася донька, саме у цей період позивач допомагав їй по господарству та матеріально, вона це дуже добре пам`ятає, бо їй була необхідна ця допомога. Позивач забрав її з пологового будинку, і саме 24 серпня 1991 року святкували день народження її доньки. Позивач ніколи не виїзжав за межі України, тому що було потрібно заробити на квартиру та на життя сім`ї.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він познайомився з позивачем в 1990 році, вони подружилися, позивач проживав на той час в м.Одесі на вул.Краснова, він наймав квартиру. Вони часто спілкувались, ходили один до одного у гості, позивач працював електриком. Виїзжав тільки до своїх родичів в Одеську область.

Згідно ч. 1. ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з п. 1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про громадянство України" №2235-111 громадянами України є:

1)Усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.;

2)особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця пожинання, мовних на інших ознак, які а момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 13 листопада 1991 року проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Згідно п. 8 та 9 Порядку провадження за заявами і поданням з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України або проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у Паспорті Колишнього громадянина СРСР відмітку про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначені дати:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року.

Згідно п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , про встановити факт постійного проживання на території України, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 13,76-81, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України з 24 серпня 1991 року по теперішній час.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом 30 днів з дати складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду буде виготовлено у строк до 21 вересня 2020 року включно.

Суддя Коваленко О. Б.