Decision № 91590737, 11.09.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 р. Справа№200/7186/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, управління) про:

- скасування рішення № 86 від 18 червня 2020 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку на 8 років;

- зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до пп. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 11 червня 2020 року з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак відповідач рішенням від 18 червня 2020 року відмовив у призначенні пенсії, оскільки позивачем не були надані належні документи, які підтверджують період роботи у зоні відчуження, а в наданих документах відсутні періоди виїзду із зони відчуження та місто дислокації військової частини не належить до зони відчуження.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

11 вересня 2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що основним документом, який визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження є довідка ф.122. У разі неможливості надати таку довідку, надаються інші документи, зокрема, первинні документи, що стверджують періоди перебування в зоні відчуження, довідки про період в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи зоні, подорожні листи водіїв, копії відомостей на виплату заробітної плати,. Крім того, особи, які були призвані на військові збори, можуть підтвердити виконання робіт в зоні відчуження довідками військових частин про виконання робіт в зоні, архівними документами Міністерства Оборони. Оскільки ОСОБА_1 не надав вищевказаних документів, а в наданих довідках відсутня інформація про періоди виїздів в зону відчуження, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Також представник відповідача зазначив, що в наданих довідках місце дислокації військової частини № 59261 зазначено місто Чернігів, яке не належить до зони відчуження та с. Терехи, за той самий період що і у м. Чернігів, а отже дві довідки суперечать одна іншій.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що позивач звернувся до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 4836 від 11 червня 2020 року про призначення пенсії. Через веб-портал електронних послуг заявником було надано такі документи: копію паспорту, копію трудової книжки, копію диплому, копію військового квитка, копію довідок про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.04.2012 р., копію довідки про період навчання, копію диплому.

Рішенням від 18 червня 2020 року № 86 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Відмова обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не надав документів, що визначають час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії в зоні ЧАЕС. В наданих довідках відсутня інформація про періоди виїздів в зону відчуження та місце дислокації військової частини №59261 зазначено місто Чергнігів і с. Терехи за той самий період, а відтак довідки суперечать одна іншій. Таким чином страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки, 09 місяців, 15 днів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до ст. 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів зменшується вік на 10 років, особам, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років, особам, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - на 5 років.

Відповідно до ст. 15 Закону № 796 підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Аналіз зазначених норм свідчить, що для виникнення в особи права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», така особа повинна довести факт своєї роботи у зоні відчуження.

Судом встановлено, що позивач разом із завою про призначення пенсії надав управлінню, в тому числі, посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 2. Також позивачем були надані довідки, якими підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 26 лютого 1987 року по 08 квітня 1987 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходився в 30-ти кілометровій зоні відчуження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (ухвала від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а) та Верховного Суду (постанова від 18 вересня 2018 року у справі № 520/9284/17) єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, оскільки посвідчення позивача недійним не визнавалось, його статус ліквідатора учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не оспорюється, крім того, надані позивачем документи містять дані, які підтверджують факт його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та є достатніми для призначення йому пенсії відповідно до ст. 55 Закону №796, суд вважає, що рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Поряд з цим суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем, останній приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 26 лютого 1987 року по 08 квітня 1987 року, тоді як відповідно до пп.1 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на зменшення пенсійного віку на 10 років мають учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.

Враховуючи наведені положення, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 червня 2020 року № 4836 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18 червня 2020 року № 86 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 11 червня 2020 року № 4836 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до пп. 2 ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 11 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко